Новости
Ракурс

Индикаторы украинского успеха, поражающие Европу

30 апр 2013, 09:30
Урядова делегація, до складу якої входять перший віце-прем’єр і кілька міністрів, у понеділок, 29 квітня, відбула до Брюсселя. «Високопосадовці їдуть до Європи, аби гідно представляти державу, адже Україні є чим пишатися, є що розповісти про те, як готуємося до осіннього саміту», — повідомив у ефірі одного з телеканалів С. Арбузов.
 
Оптимістична заява, особливо якщо врахувати, що в Євросоюзі добре обізнані зі станом справ в Україні. Відразу ж зауважу, що опозиція тут ні до чого. Хоча її постійно звинувачують у тому, що вона своїми заявами ганьбить нашу країну за кордоном, критикуючи «покращення», про які не втомлюється нагадувати уряд Азарова.
 
Євросоюз і без того має багато джерел інформації. Офіційної, достовірної, затвердженої на найвищому державному рівні. Йдеться, зокрема, про П’яту доповідь уряду України щодо реалізації положень Європейської соціальної хартії (переглянутої), яку наша держава підготувала і подала до Ради Європи (хоча і зі значним запізненням).
 
Європейську соціальну хартію (ЄСХ) було підписано ще 1961 року, а через 35 років з’явилася на світ її оновлена версія, яку й називають переглянутою. В 2006 році законом України її було ратифіковано, і відтоді хартія вважається частиною національного законодавства. А це означає, що, запроваджуючи зміни, зокрема, реформи у соціальній сфері, їх необхідно звіряти з вимогами ЄСХ.
 
П’ятий за ліком звіт уряду України охоплює період із 1 січня 2008 року до 31 грудня 2011 року. Зазвичай мало хто цікавиться тим, про що наші держчиновники інформують європейську спільноту, тим паче, що вплинути на зміст або змінити щось у цьому звіті неможливо. Але немає правил без винятків — нарешті знайшлися ентузіасти, які не лише проаналізували зміст окремих розділів звіту, а ще й намагаються знайти механізми впливу на процес виконання державою її зобов’язань перед громадянами.
 
«У хартії зафіксовані всі основні соціальні та економічні права громадян, але для нас найважливішою є стаття 11 — «Право на охорону здоров’я», — розповідає президент Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів Віктор СЕРДЮК. — У звіті уряду чітко зазначено, що держава, по-перше, зобов’язується вживати відповідні заходи для того, щоб усунути причини для погіршення стану здоров’я громадян. По-друге, вона повинна забезпечити на відповідному рівні діяльність служб і систем, які зроблять медичну допомогу якісною та доступною. І, по-третє, держава має запобігати епідемічним та іншим захворюванням, а також нещасним випадкам, які призводять до інвалідності й смерті людей. Що це означає на практиці? Держбюджет повинен виділяти кошти на охорону здоров’я громадян, орієнтуючись на рекомендації ВООЗ та інших міжнародних інституцій. На жаль, ці вимоги ігноруються.
Міністерство фінансів на 2013 рік подало граничні показники бюджету для охорони здоров’я — лише 19,5 % від потреби. На голодний пайок перевели основні терапевтичні напрямки — серцево-судинні захворювання, цукровий діабет, гемофілію, чимало тяжких патологій, зокрема, вірусний гепатит С узагалі не фінансується.
 
Держава зобов’язана переформатувати пріоритети в такий спосіб, щоб на медичну галузь виділялося значно більше ресурсів. Адже є чітка вказівка Ради Європи, що фінансування охорони здоров’я має наближатися до середнього європейського показника — близько 7 % ВВП».
 
Експерти Всеукраїнської ради захисту прав і безпеки пацієнтів провели понад 7000 консультацій за заявами пацієнтів, беруть участь у роботі багатьох міжвідомчих комісій, тож ситуацію у вітчизняній медицині знають до дрібниць. У 2011 році ця громадська організація стала партнером Ради Європи з підготовки Національного плану дій з безпеки пацієнтів відповідно до Плану дій Ради Європи для України на 2011—2014 роки «Партнерство заради реформ». Саме тому експерти ради з нетерпінням очікували, коли ж з’явиться можливість ознайомитися з п’ятим національним звітом, проаналізувати його дані, порівняти з реальними показниками.
 
— Через брак грошей та інших ресурсів охорона здоров’я України перебуває у жалюгідному стані, який погіршується з кожним днем, — ділиться висновками В. Сердюк. — Як результат, мільйони громадян не можуть реалізувати своє право на охорону здоров’я та життя, гарантоване нашою Конституцією. За період з 1993-го по 2011 рік кількість населення України скоротилася на 12,3 %, що становить 6,5 млн чоловік. Вдумайтеся — кількість смертей у мирний час уже можна порівнювати з кількістю жертв, яких зазнала Україна в роки Другої світової війни. Згідно з дослідженням Державної служби статистики України (2009 р.), присвяченим самооцінці рівня здоров’я та рівня доступу до різних сегментів медичної допомоги, 81 % українських громадян не мають змоги придбати необхідні ліки через їх дорожнечу.
На жаль, в останньому урядовому звіті України щодо впровадження ЄСХ відсутня чітка картина динамічних процесів, які відбувалися в охороні здоров’я протягом 2008—2011 років. Більш того, він містить помилки, які стосуються основних показників охорони здоров’я, а також суттєві протиріччя, що свідчить про тенденційність у підходах до виконання Європейської соціальної хартії в Україні. Все це може поставити під загрозу дотримання фундаментальних прав людини.
 
 — Які помилки знайшли експерти у доповіді?
 
— Стаття 11 «Право на охорону здоров’я» повідомляє всьому Євросоюзу, що Програма економічних реформ на 2010—2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» передбачає проведення медичної реформи. Індикаторами її успіху мають стати: зниження загального коефіцієнта дитячої смертності до 6,5 % та зниження коефіцієнта материнської смертності до 13 %. Згідно із статистикою, дитяча смертність в Україні має показник 9,17 (в європейському регіоні — 7,05, а в Євросоюзі — 4,06).
 
Але не відсотків, а проміле!
 
Виходить, було у нас 9,17 летального випадку на 1000 народжень, а якщо індикатором «успіху» стане показник 6,5 %, то смертність становитиме 65 на 1000 народжень.
 
Те ж саме і з материнською смертністю. До реформи було 23,31 випадку на 100 тис. народжень, а після «покращення» стане 13 випадків на 100 народжень! (До речі, в країнах європейського регіону материнська смертність майже удвічі нижча, ніж в Україні, а в Євросоюзі становить 6,1 випадку на 100 тис). Ми сподіваємося, що це все ж таки технічна помилка, а не справжні розрахунки індикаторів успіху.
 
— На ваш погляд, чи стала наша медицина за звітний період доступнішою та якіснішою?
 
— У ЄС, як свідчить статистика, домогосподарство витрачає на охорону здоров’я 16,6 % від загальних витрат. У країнах європейського регіону — 23,8 %, а в Україні — 40,5 %.
 
Європейська держава Україна фактично стоїть поряд із Лесото та Зімбабве, де тривалість життя у 2008 році була меншою, ніж 1960-го. Очікувана тривалість життя в Україні — 70,3, а в ЄС — 80 років.
 
І проблема тут не лише у рівні життя та якості медичної допомоги. Окрім цього, у нас ще й порушується принцип рівного доступу. В Україні, усупереч принципу рівності, задекларованому хартією, існує анклав сучасної, адекватної медичної допомоги, яка доступна лише держчиновникам і політикам високого рангу. Це — Державне управління справами, сумнозвісна ДУСя, яка витрачає на медичну допомогу жменьці еліти майже 1 % загального бюджету охорони здоров’я в країні. За 2008—2011 роки щорічні загальні витрати ДУС на охорону здоров’я зросли з 263 до 341 млн грв. Виходить майже мільйон гривень щодня. Водночас, за оцінками ВООЗ, так зване подушне фінансування в Україні становить близько 520 дол. США на людину, а в ЄС — 3230 дол. Інша річ — скільки коштів насправді доходить до пацієнта.
 
— Ви з олівцем у руках вивчали звіт уряду, звіряли цифри, аналізували. Що далі?
 
— Наш коментар до п’ятої національної доповіді взяв до розгляду Європейський комітет із соціальних прав. Його експерти вивчать матеріали стосовно статті 11, порівняють дані останнього звіту і попередніх, а потім надішлють рекомендації, що повинна робити українська держава для реалізації положень Європейської соціальної хартії. Як відомо, ці рекомендації — обов’язкові для виконання.
 
Це надзвичайно важливо, що існує такий важіль впливу, можна сказати, тиску на уряд України, аби він не забував виконувати те, що пообіцяв, те, що конче необхідно для наших громадян. Адже до осіннього саміту залишається зовсім небагато часу.


Заметили ошибку?
Выделите и нажмите Ctrl / Cmd + Enter