Новости
Ракурс

Еврокомитет по предотвращению пыток: отчет о визите в Украину. Выдержки

28 ноя 2012, 16:57

Звіт для уряду України про візит в Україну Європейського комітету із запобігання катуванням, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню (КЗК), який тривав із 29 листопада по 6 грудня 2011 року (Страсбург, 14 листопада 2012 року)


.

Делегація КЗК здійснила візит до України на виконання статті 7 Європейської конвенції про запобігання катуванням та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню і покаранню

Основна мета візиту: відслідкувати поліпшення умов утримання осіб, позбавлених волі, та ставлення до них працівників правоохоронних органів.

Перевірялися міліцейські відділення й виправні установи Київської та Харківської областей, а також слідчі ізолятори у Києві і Харкові; також умови надання медичної допомоги затриманим й ув’язненим (Київська міська лікарня швидкої допомоги).

Делегація також перевірила, як надається медична допомога деяким особам, що утримуються в Київському СІЗО, — Валерію Іващенку, Юрію Луценку та Юлії Тимошенко.

«Делегація помітила суттєве покращення в деяких сферах (зокрема, стосовно матеріального забезпечення роботи міліцейських підрозділів). Проте не відбулося зрушень у подоланні зловживань із боку правоохоронних органів щодо затриманих та ув’язнених, а також щодо виконання численних ключових рекомендацій, на які неодноразово вказував комітет після попередніх візитів до України (зокрема, щодо протидії зловживанням у правоохоронних органах, щодо умов затримання і контактування ув’язнених із зовнішнім світом тощо)».

Факти, виявлені під час візиту

 

Катування та інші форми зловживань

 

«Під час візиту делегація отримала скарги від затриманих (включно з жінками та підлітками), що правоохоронці застосовували до них фізичні або психологічні прийоми і/або надмірну силу».

«У кількох випадках зловживання, як ішлося в скаргах, були настільки жорстокими, що їх можна вважати катуваннями (як-то застосування електричного шоку, задушення пластиковим мішком чи протигазом; погрози вбити з приставленою до голови зброєю тощо)».

«Вищезгадані скарги стосуються низки міліцейських підрозділів Київської та Харківської областей. Втім, не ігноруючи серйозності скарг щодо інших правоохоронних підрозділів, Шевченківське районне управління внутрішніх справ м. Києва виявилося найбільш проблемним у сенсі жорстокості та кількості зловживань, на які скаржилися затримані».

«Скарги на зловживання надходили від осіб, із якими члени делегації спілкувалися індивідуально і які не мали можливості контактувати між собою; більшість їхніх розповідей були сповнені подробиць, які виявляли одні й ті ж явища (а саме: надівання на голову протигаза, після чого його заповнювали сигаретним димом). Було помітно, що не всі зважувалися розповідати про те, що пережили, і йшли на відвертість лише після великих вагань. Також делегація зустрілася з кількома особами, яких усе ще утримували у міліцейському відділенні, на їхньому тілі були помітні травми, і вони відмовилися якось пояснити їх».

«Старший персонал в обох СІЗО, які відвідала делегація, стверджував, що це не рідкісна практика, коли ув’язнені, яких тимчасово вивозять у відділення міліції у справі слідства, повертаються звідти до СІЗО з помітними свіжими травмами».

«Один із ув’язнених заявляв, що під час допитів слідчий його бив (приблизно за тиждень до приїзду делегації), внаслідок чого у підсудного нібито постійно були травмовані ноги, руки та голова».

«Один із затриманих зізнався, що щойно він потрапив до міліцейського відділення, його відразу повалили на підлогу, заламавши за спиною руки і надівши наручники. Потім нібито кілька оперативних співробітників били його ногами і кулаками. Після цього один із них нібито наступив   йому на руки, а потім почав ступнею розтягувати їх, домагаючись зізнання. Внаслідок сильних кровотеч на зап’ястках залишилися рани. А наступного дня під час допиту у слідчого він нібито поскаржився на отримане від оперативних співробітників «лікування», однак слідчий нібито сказав йому не розголошувати цього».

«Кілька затриманих осіб (у тому числі одна жінка) заявили, що перед допитом їх катували електричним струмом. Один із них сказав, що під час перебування у міліцейському відділенні його вдарили кийком, а потім застосували електричний струм, під час чого він двічі непритомнів. Коли він кричав від болю, правоохоронці нібито ввімкнули гучну музику, щоб ніхто не чув, як він кричав. Після цього нібито йому сказали: «Чому ти знепритомнів? Ти пропустив найцікавіше!».

«Один затриманий стверджував, що після затримання його відвезли до лісу, де правоохоронець приставив до його голови пістолет і погрожував натиснути на гачок, якщо він не зізнається. В результаті він підписав зізнання (без застосування до нього жорстоких фізичних прийомів)».

«Кілька затриманих жінок стверджували, що у міліції погрожували застосувати насильство щодо інших членів їхніх родин, якщо вони не підпишуть зізнання. В одному випадку жінці показали відео з мобільного телефону  співробітника відділення, де було задокументовано, як її затриманого сина побили співробітники міліціїї. Їй нібито сказали, що «щось станеться з її сином, якщо вона не погодиться дати свідчення проти членів своєї сім’ї».

«Один неповнолітній стверджував, що після його відмови підписати зізнання кілька правоохоронців вклали йому  міжпальцями обох рук по три ручки і з силою стискували їх, поки він не погодився підписати зізнання. Він сказав, що поскаржився керівництву на жорстоке поводження з ним. Він також зазначив, що його колишній офіційний адвокат «збожеволів», почувши про скаргу, і дорікав: «Ти зіпсував усі шанси вибратися звідси  — ти не повинен був цього робити!»

 

Дії з подолання катувань і зловживань

 

Чіткі інструкції для співробітників міліції, в тому числі на найвищому політичному рівні

«КЗК вітає відвертість міністра внутрішніх справ і конкретні заходи, яких було вжито. Та щоб посилити цю ініціативу і підвищити її шанси на успіх, комітет рекомендує, щоб чіткий і твердий меседж про «нульову толерантність» до жорстокого поводження був донесений до найвищого політичного керівництва, а саме —  до  президента України».

«КЗК знову підтверджує свою рекомендацію про те, що українська влада має і надалі поліпшувати рівень професійної підготовки оперативних співробітників міліції та слідчих, а також прокурорів. Під час навчання особлива увага повинна приділятися сучасним методам розслідування злочинів, відтак, це знизить залежність від інформації та визнань, отриманих під час допитів».

СІЗО

«Загалом делегація залишилася задоволеною матеріальними умовами утримання підлітків у Київському та Харківському СІЗО. Що ж до інших підрозділів цих СІЗО, то вони просто жахливі. Багато камер потребують негайного ремонту, і доступ сонячних променів у них дуже обмежений. Окрім цього, комітет стурбований неймовірним перенаповненням деяких підрозділів обох закладів. Під час візиту в Київському СІЗО утримувався 3761 ув’язнений (офіційна місткість — 2850 місць), а у Харківському СІЗО — 3415 ув’язнених (офіційна місткість — 2808 місць)».

«У Харківському СІЗО делегація побувала в камері площею 45 кв. м, в якій розмістили 44 дорослих ув’язнених чоловіків. У камері було всього 28 ліжок, що означає, що ув’язнені змушені були спати по черзі. В тій же камері вони зберігати свої речі, прали їх і сушили. Дехто з них утримувався в таких умовах упродовж кількох років».

«Відповідно до реєстру травм в одному з відділів тимчасового тримання м. Києва, в листопаді 2011 року 48 осіб були зареєстровані як прибулі з травмами, ні в кого з них не було «жодних скарг»; приблизно третина цих випадків супроводжувалася додатковими поясненнями на кшталт «впав на вулиці», «впала у себе вдома», «впав з велосипеда», «травма на роботі» або «травмувався за день до арешту». Водночас кілька з цих осіб після прибуття в СІЗО заявили, що травми їм було завдано співробітниками міліції».

«Комітет  наполегливо закликає українську владу вжити  всіх необхідних  заходів для забезпечення того, щоб у майбутньому кожного ув’язненого, який потребує кваліфікованого лікування/обстеження, доставляли до лікарні без зайвих зволікань».

«Щодо пана Іващенка і пані Тимошенко делегація констатувала, що вони проходили симптоматичне лікування. Під час переговорів з українською владою наприкінці візиту делегація звернула увагу: якщо стан їхнього здоров’я не поліпшиться в найближчому майбутньому, було б бажано за необхідності провести додаткові процедури (наприклад, фізіотерапію, інфільтраційну терапію, використання корсету) в спеціалізованих умовах стаціонару».

Переклад Людмили ГУМЕНЮК


Заметили ошибку?
Выделите и нажмите Ctrl / Cmd + Enter