• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Ракурс

Впровадження системи парамедиків — найяскравіше непорозуміння реформи

Підготовка такої, що реально працює, системи парамедиків потребує тривалого часу (роки), величезних коштів, реальної модернізації лікарень, автомобілів із сучасною, дуже дорогою апаратурою і... доріг, доріг, доріг

Скаржитися немає сенсу. Та й кому? Віце-прем'єри відповідати на мої запити бояться, сам Володимир Борисович перечити верховному начальству не сміє. Втім, я і в молоді свої роки не скаржився, писав жорсткі заяви в ЦК КПРС, КДБ і т. д. і т. п. Скарга — не наш, не політичних в'язнів жанр. Сьогодні пишу в мас-медіа.

З жахом і огидою спостерігаю за Міністерством охорони здоров'я, що догорає у вогні псевдореформи. Де молода поросль псевдоспеціалістів натхненно вбиває здоровий глузд. Уже й не так важливо, чи залишиться в кріслі Уляна Супрун. Справу зроблено. Погану, страшну справу руйнування системи. Реформа системи охорони здоров'я не відбулася, це вже очевидно. Але ж вона була така необхідна!

Радісно повискують вічні номенклатурні начальники. Їм вже не страшно, ніхто з них не постраждав. Боротьба з корупцією у пані Супрун також не вдалася. Втім, чи були у неї справді такі наміри?

А катастрофа наближається. І це дедалі виразніше бачать експерти, зокрема й ті, хто працює в системі української охорони здоров'я. Почну з того, що будь-які плани змін у цій системі мають спиратися на об'єктивні демографічні дані. А їх у нас, об'єктивних і доказових, просто не існує. Наведу цифри. У 2013 році нас було в країні 45 млн 372 тис. 700 осіб (так нам повідомляли батьки нації), а зараз, у 2017 році — 42 млн 414 тис. 900 осіб. Це — за офіційними джерелами. Насправді, згідно з розрахунками компетентних експертів, нас сьогодні 32 млн. Дехто з експертів пропонують ще менші цифри.

Слідування брехливій офіційній статистиці дозволяє отримувати міфічні цифри, які свідчать про наш із вами добробут, і будувати впевнені прогнози про прийдешнє щастя. Отже, показники нашого з вами здоров'я в інтерпретації пані Супрун виглядають так: у 2013 році показник народжуваності був 11,1 на тисячу осіб, а у 2016 році — 10,3 на тисячу осіб. Смертність у 2013 році була 14,6 на тисячу осіб, а у 2016 році — 14,7 на тисячу осіб.

На жаль, якби ми розраховували всі ці показники, спираючись на демографічні реалії, показник смертності у нас був би, напевно, найвищим в Європі. Ще один показник — тривалість життя. Державна статистика переконує нас, що у 2013 році вона була 71,37 року, а у 2016 році — 71,68 року. Суцільний добробут із позитивними тенденціями, що наростають... Насправді все виглядало б набагато сумніше, якби ми чесно розрахували показник смертності.

Уряд України досі живе у світі пострадянської міфології. Зі зрозумілих причин не бажаючи проводити давно необхідний перепис населення. Диктатор і вбивця Сталін теж не хотів досліджувати демографічні реалії в СРСР і репресував вчених-демографів. З одним із них — Корчак-Чепурківським і його сім'єю — я в юності був близько знайомий.

Саме тому Міністерство охорони здоров'я може собі дозволити творити «реформу» не роздумуючи, не маючи попереднього бачення і покроково прописаної стратегії.

Але пані Супрун такими «дрібницями» не цікавиться. Маючи «під рукою» тільки два закони (про автономізацію медичних закладів і про фінансування) і милостиво погодившись взяти до дії вельми дивний закон про впровадження телемедицини в сільській місцевості, запропонований Адміністрацією президента, вона, не напрацювавши інструменти виконання цих законів, тобто детально прописані підзаконні акти, інструкції, коментарі, почала впроваджувати в життя свої геніальні перетворення. Зараз ми спостерігаємо два революційні перетворення: в так званій первинці й системі екстреної медичної допомоги. Без продуманої стратегії, без необхідних економічних обґрунтувань.

Найяскравіше непорозуміння, настільки дороге серцю пані Супрун, — впровадження в Україні системи парамедиків. Причому американської, а не європейської моделі. Хоча ми з вами начебто збираємося зближуватися з Європою. Навіть маємо відповідного віце-прем'єра. Парамедик — це сертифікований фахівець, що вміє зберігати життя важкопораненому пацієнтові, який вмирає, з функцією його транспортування до готової прийняти його лікарні з усіма необхідними реанімаційними та лікувальними можливостями. Як у популярних американських серіалах! Для цього потрібні: хороша дорога, пристосований автомобіль, апаратура в автомобілі (або вертольоті), що підтримує життя, готовий до порятунку пацієнта персонал лікарні, що має для цього всі засоби, зокрема й медикаменти. Ех, мрії, мрії...

Процес створення у нас служби парамедиків вже починався. Наше мудре МОЗ зробило перший, найголовніший крок: з номенклатурного списку спеціальностей було видалено посаду фельдшера. Тепер він, колишній фельдшер, мав горде ім'я — парамедик. Як все просто, виявляється! Головне — назвати! Назвали... А потім завдяки тиску громадськості й тверезому розумінню можливих наслідків наш перший віце-прем'єр Степан Кубів скасував небезпечне і несвоєчасне рішення пані Супрун. Фельдшери у нас знову «в законі». Це — характерна для Уляни Супрун поведінка, назва якій — спонтанність і безвідповідальність.

І все-таки, якби Степан Кубів не втрутився... Продовжую своє суто лінгвістичне запитання: в Україні в системі екстреної медицини було 70% фельдшерських бригад. Ну, перейменували. Як міста і вулиці... Але ж підготовка такої, що реально працює, системи парамедиків потребує тривалого часу (роки), величезних коштів, реальної модернізації лікарень, автомобілів із сучасною, дуже дорогою апаратурою і... доріг, доріг, доріг. І медичних вертольотів з відповідними майданчиками біля лікарень.

Чи розуміє це пані Супрун? Розуміє, без жодних сумнівів, розуміє. Але вона вміє перекладати важку ношу на чужі плечі. Час минає, міністри змінюються. Як і президенти, і прем'єр-міністри. У вузькому колі так званих однодумців (дехто з них уже готовий стрибнути з корабля, що тоне) вона завжди казала про свою тверду волю провести реформу. Думаю, це не тверда воля, а щось інше: тверда та сліпа впертість. Два ухвалених закони з третім президентським — реформою аж ніяк не є. Навіть теоретично. Знаю, для пані Супрун все це — пустопорожні дрібниці. А кандидатові на президентське крісло у 2019 році — Петру Олексійовичу — ох як часто доведеться згадувати те, що відбувається сьогодні. На той час вже все стане очевидним.

Розумію, створений за допомогою дорогого піару флер патріотизму навколо пані Супрун все ще утримує в полоні ілюзій багатьох наших довірливих громадян. Можу сказати щодо цього єдине: маленькі діти, коли лякаються, закривають очі і повіками, і долоньками. Але ж ми — дорослі!

Читайте також: Реформа системи охорони громадського здоров’я в Україні ще не починалася

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку






    Загрузка...