• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Ракурс

Цінні папери України: що відбувається

Віру українців у банки знищили, тепер за умови повноцінного запуску програми ОВДП всередині країни є повна можливість побачити, як буде знищено віру в державу як фінансового гаранта

Наша держава зараз переживає інтерес іноземних інвесторів, які відновили вкладення в український державний борг. Облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) нерезиденти скупили цього року, за різними оцінками, на суму від 9 до 12 млрд грн, що в рази збільшило власність іноземців у порівнянні з початком року.

НБУ підняв базовий індикатор для оцінки вартості грошових коштів — облікову ставку — з початку року на 2,5%, до 17%. Так з'явився певний ентузіазм для розміщення євро і долара в гривню. Бажання заробити понад 16% річних і зміцнення гривні стали спонукальним мотивом для спекулятивного руху інвестиційних гравців. Це другий сплеск інтересу за минулий рік у іноземців до українських боргових зобов'язань. Наприкінці літа — на початку осені минулого року нерезиденти довели свої портфелі в ОВДП практично з нуля до 4,5 млрд грн. Останній великий сплеск зацікавленості в купівлі ОВДП нерезидентами спостерігався 2010 року, але тоді він був заснований на ПДВ-облігаціях і сягнув 11 млрд грн. До кінця року цей портфель, що належить іноземним юридичним особам, був розпроданий. Перелік високоприбуткових інвестицій на світовому ринку завжди обмежений, а безрозсудність і апетит до ризику залишаються двигуном будь-якої гри — від карткової до біржової, — що змушує цікавитися такими спірними паперами, як українські.

Спекулятивний попит на український держборг провокує Нацбанк, підіймаючи облікову ставку. Так, наприкінці січня на аукціоні ставка за держпаперами з погашенням до року виросла на півпункту — до 16,5% річних. В результаті Мінфін залучив майже 4 млрд грн. Вже за кілька днів більшість ОВДП виявилася на балансі у нерезидентів.

 

Основною популярністю серед іноземців користуються короткі папери. Під час січневого розміщення ОВДП з погашенням у квітні, липні та жовтні 2018 року були реалізовані на вторинному ринку, хоча перепродавали й частину паперів з погашенням у 2022 році. Курс гривні також почав зміцнюватися з січневих 29 грн/дол. до нинішніх величин, що буде додатковим прибутком для іноземних інвесторів, які купували гривню значно вигідніше, ніж продаватимуть у квітні. Що з курсом національної валюти трапиться завтра — передбачити не зможе ніхто. Іноземні інвестори для купівлі гривневих ОВДП завели в січні 90 млн дол. (приблизно 2,5 млрд грн), що стало основним фактором зміцнення української валюти наприкінці січня. Звичайне літнє зміцнення гривні теж надихає іноземців на придбання коротких гривневих паперів.

Міністерство фінансів України, розуміючи, що грошей від Міжнародного валютного фонду чекати не доводиться, активно позичає гроші на внутрішньому ринку. З початку року Мінфін зайняв 25 млрд грн і стільки ж у валюті — завдяки розміщенню як гривневих, так і валютних паперів. Причому майже 20 млрд у гривневому еквіваленті було отримано на рекордному аукціоні 27 березня. Якщо цієї весни провести ще пару таких аукціонів, то кількість залучених коштів відразу перевищить весь торішній обсяг. 28 березня було погашення і виплата доходів по валютних облігаціях, і майже всі виплати були рефінансовані на аукціоні, про який ідеться. Мінфін не використовував золотовалютні резерви держави для поточного обслуговування боргів, а поміняв наявні боргові зобов'язання на нові зобов'язання з дотриманням ринкових умов. Нацбанк з початку року зумів поповнити міжнародні резерви більш як на 750 млн дол., продемонструвавши зростання.

Ринкові умови — вельми складне поняття, особливо коли це стосується нашої країни. Але не можна не відзначити, що вже наступний аукціон — 30 березня — відзначився незадоволеним попитом. Нерезиденти запросили прибутковість у 17% і вище, відхилену згодом Мінфіном, який влаштовувало стримування прибутковості по цінних паперах від активного росту. В результаті ставки прибутковості на первинних аукціонах росли незначно в порівнянні з ростом облікової ставки НБУ.

Другим позитивним моментом минулих аукціонів можна вважати зниження сприйнятливості структури боргу до валютних ризиків. Загальний обсяг облігацій в обігу скоротився на 5 млрд грн — завдяки зниженню боргу за валютними паперами, оскільки було випущено нові облігації в межах погашення старих боргів. У пошуку високої прибутковості іноземні інвестори завели в березні певну кількість валюти, що зміцнило гривню ще на 1,5% минулого місяця і більш як на 5% з початку року. У січні валютні облігації гасилися на 470 млн дол., в березні — на 650 млн дол., наступні великі погашення наприкінці травня і на початку червня — ще на 650 млн дол. Значить, у травні-червні теж будуть розміщені облігації — як гривневі, так і валютні. У липні-серпні потрібно гасити 570 млн дол., що відповідатиме ще одній спробі розміщення паперів. За 2018‒2019 роки має бути повернуто близько 10 млрд дол. загальних боргів. Подивимося, як проявлять себе державні чиновники під час організації повернення цих грошей.

Українська держава потихеньку втягується в міжнародний фінансовий ринок. Реально це почалося тільки з осені минулого року — до цього часу наше перебування там було лише теоретичним. Ми фактично були відрізані від світу грошей. Кошти, що виділяються Україні міжнародними організаціями, тупо проїдалися, ось МВФ взяв і перекрив комфортний і недорогий фінансовий шланг. Ми сьогодні розміщуємо свої папери під 16‒17% річних, а МВФ давав нам позику максимум під 3% річних. Ми отримували гроші уп'ятеро дешевше, ніж змушені намагатися їх знайти сьогодні, і зараз у керівників української держави вистачає нахабства говорити про якісь успіхи.

Тим часом у суспільстві періодично звучить певна стурбованість підвищеним інтересом іноземців до українських боргів. Побоюються за виникнення «пузиря», який лопне, якщо іноземці заберуть гроші. Пригадується безсердечний 1998 рік, коли відтік капіталу з країни привів до двократного здешевлення гривні. А кризова осінь 2008-го, після річного невеликого зміцнення, опустила національну валюту з 5 до 8 грн/дол. Тоді НБУ організував величезні вливання в національний ринок, відчутно виснаживши резерви країни. Стурбованість є цілком зрозумілою, тим більше, що минуло якраз 10 років. Абсолютно ясною є і стовідсоткова гарантія держави за свої випущені облігації, які «настільки ж надійні, як і гроші». Про надійність вітчизняних грошей ми щойно говорили.

Постійним набувачам національних облігацій — українським банкам, здебільшого державним — замість погашення можна легко і директивно нав'язати нові боргові папери, а ось з нерезидентами доведеться розмовляти, а не командувати. Переконувати їх, а не вказувати, або повертати валюту своєчасно — з обумовленими відсотками. Хоча українське інвестиційне життя рясніє пародійними інвестиціями з офшорів, які доводиться вважати іноземними грошима.

Структура вкладень валюти в українські борги теж є туманною, і з цієї причини жодна міжнародна інвестиційна компанія з багатомільярдним річним обігом не прагне розміщувати гроші своїх клієнтів у небезпечній державі Україна. Міжнародні інвестори шуліками не злітаються на благодатний фінансовий ринок нашої країни. Однак нинішні результати непогано демонструють принципову можливість таких дій. Українській владі потрібно якимось чином переконати іноземців не виводити валюту з країни після погашення коротких облігацій. Розповісти про доцільність вкласти кошти в нові високоприбуткові папери. Якби було видно позитивні рішення влади щодо інших економічних питань, то можна було б стверджувати, що залучені кошти підтримують гривню і позитивно впливають на інфляцію. Але для цього важлива макрофінансова стабільність і виконання програми реформ — а цього у нас поки немає.

В інвестиціях важливі два критерії — прибутковість і ризики. Якщо з першим показником в українських ОВДП все зрозуміло — він надзвичайно високий, то другий можна обговорювати роками, так і не визначившись нарешті з результатом. Найцікавіше, що вільних коштів у світі багато, світова економіка перебуває між циклами, адсорбція грошей маленька. Хоча стан світових бірж спокійним не назвеш. Власники капіталів часто перебувають не лише в боротьбі з фінансовою стихією, але і в пошуках тихих гаваней. Грошам потрібно кудись діватися: їхні власники не завжди вкладають капітал у проекти, що приносять додану вартість. Кошти часто розміщуються на депозитах, вкладаються в папери або в борги. Зазвичай це облігації розвинених країн.

Україна пропонує свої борги, але якщо внутрішнього споживача можна через телевізор переконати у правильності й справедливості вітчизняного життя, то на зовнішньому ринку важче. Всередині країни можна продати багато, загорнувши це в гарну обгортку, але зовнішніх і досвідчених гравців яскрава оболонка не влаштує. Дуже хочеться дізнатися, хто ж з іноземців купує сьогодні українські борги. Це, по-перше, цікаво, по-друге, повчально. Скидається на те, що при купівлі українських цінних паперів жоден іноземець не постраждав: їх усі придбали ті ж самі «іноземні» власники офшорів.

В той час як вітчизняні чиновники почуваються відносно спокійно, класифікуючи загрозу для економіки як низьку й радіючи можливості нарощувати резерви, що безсумнівно і яскраво свідчить про їхню успішну роботу, чисте залучення коштів через валютні ОВДП з початку поточного року залишається близьким до нуля. До кінця року уряду потрібно погасити близько 1 млрд дол. валютних облігацій, а гривневі папери займають малу частку в загальному обсязі ОВДП. Частка нерезидентів сьогодні становить менш як 2% всіх облігацій в обігу. Загальний портфель цінних паперів в Україні — близько 750 млрд грн. Іншими словами, український фінансовий ринок продовжує бути щільно закритим для іноземців, до того ж вельми значну частину вкладено в облігації з погашенням у 2019‒2020 році, що різко знижує для чиновників з Міністерства фінансів відповідальність поточного року. Нехай після президентських і парламентських виборів наступного року за все відповідають інші, щойно призначені борці за фінансову стабільність країни.

Українські фінансисти сьогодні активно рекламують своєму народові альтернативу банківським депозитам — ОВДП, наполягаючи на рентабельності й бездоганності цього продукту. Віру в банки у співвітчизника знищили, тепер за умови повноцінного запуску програми ОВДП всередині країни є повна можливість побачити, як буде знищено віру в державу як фінансового гаранта. А віра ця однозначно згорить, якщо раптом не відбудуться якісь рішучі зміни в управлінні Україною — країною, що досі не пристосована для зовнішніх інвестицій.

У нас інвестиціями продовжують називати виведені в офшори гроші, повернуті собі ж, але з-за кордону. Величезні ризики для інвесторів зовсім не зводяться до воєнного конфлікту на нашій території. Ізраїль постійно воює і перебуває у 100-мільйонному недружньому оточенні, але залишається водночас економікою, що процвітає. Це про сталість проблем і труднощів. У азійського тигра — Південної Кореї, що постійно перебуває в напрузі від дій відмороженого північного сусіда, — 30 років тому ВВП на людину був нижчий, ніж у КНДР. Це про швидкість росту. І в першому, і в другому випадках країну побудували звичайні люди, які враховують досвід інших і разом ідуть до спільної мети.

Інвестиціям в Україну заважає судова система, що не працює, і корупція — набридла, але не зломлена. Це два головні ризики, подолати які не може жоден іноземець, який побажав раптом розмістити вільні гроші в рентабельний проект.

Читайте також: Нова статистика НБУ і Держстату: Україна раптом зажила краще

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку






    Загрузка...