• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Ракурс

Ремесло адвокатів — все піддавати сумніву, ні в чому не поступатися і без угаву тараторити

Рисунок: PaliGraficas / pixabay.com

Проблема з юридичними жартами полягає в тому, що самі юристи не вважають їх смішними, а всі решта не вважають їх жартами

Юристи по праву відносяться до категорії найнудніших і найсумніших людей. Це обумовлено тим, що вони є експертами в певній галузі знань, яку багато хто не без підстав вважає лженаукою — я маю на увазі юриспруденцію.

На відміну від вчених у галузі точних наук, чиї теорії можна перевірити на досвіді, на відміну від істориків і археологів, чиї теорії можна перевірити розкопками старожитностей, юристи вивчають якісь абстракції, що постійно змінюються. При цьому кожного разу, коли все перевертається догори дриґом, вони готові негайно прийняти нові істини на віру, й навіть більше — обстоювати їх із завзятістю, гідною кращого застосування, наче так було завжди.

Оскільки юристи є від народження кон'юнктурними догматиками, то й гумор у них відповідний, втілений у форму сміховинного права. Розгляньмо закони, описані Артуром Блохом в його книжці «Закони Мерфі для юристів», і те, як вони працюють у нас.

 

Закон юридичного жарту. Проблема з юридичними жартами полягає в тому, що самі юристи не вважають їх смішними, а всі решта не вважають їх жартами.

Цей закон абсолютно відповідає істині. Дамо визначення: що таке гумор?

Гумор — це коротка розповідь, де поведінка героїв доведена до абсурду при збереженні формальних ознак застосування логічних алгоритмів для апроксимації стратегії особистої поведінки в непередбачених ситуаціях. Індивідуальне і групове відтворення гумору часто супроводжується так званим сміхом — конвульсивними рухами кінцівок, судомними скороченнями мускулатури живота на тлі ознак дихальної асфіксії, які можуть супроводжуватися мимовільними нечленороздільними звуками типу «ха-ха-ха» тощо. При цьому можуть спостерігатися явища серцевої аритмії й гіпертонія.

З усього вищесказаного ви вже здогадалися, що в гуморі немає нічого смішного, а сміятися найкраще під наглядом досвідченого лікаря.

Перше правило поведінки юриста. Що б не трапилося, вдавайте, що все так і було задумано.

Це найголовніша заповідь під час роботи з клієнтом. Юрист, як і лікар, має насамперед вселяти впевненість клієнтові, що все під контролем. Сама думка про те, що відбувається щось таке, що було заздалегідь не обумовлено і не передбачено, — може легко довести клієнта до паніки. Тому юрист завжди повинен бути спритним, завжди має заздалегідь знати, що він говоритиме і робитиме, якщо події підуть за найнеймовірнішим сценарієм.

Принцип Джефферсона. Ремесло адвокатів — все піддавати сумніву, ні в чому не поступатися і без угаву тараторити.

Напевно, це найкоротший опис зовнішніх ознак адвоката, який зустрічається в науковій літературі. Точно так само, як у дикій природі слабкі птахи та звірі змушені задля самозахисту від сильнішого противника весь час проявляти зовнішні ознаки агресивної поведінки — робити загрозливі рухи дзьобом, здіймати вгору крила, піднімати хвіст, шипіти або гавкати, — так само й адвокати, взявши все найкраще від птахів, звірів і комах, змушені демонструвати приклади аналогічної поведінки в схожих ситуаціях, ніби сигналізуючи: «Не підходь, укушу!»

Фото: Skitterphoto / pixabay.com

Закон Парсонса. У містечку, де один адвокат не в змозі вижити, двоє адвокатів процвітатимуть.

Це дуже мудре життєве спостереження, засноване на суті юридичних послуг. Для гри в футбол потрібні дві команди. Одна команда не зможе провести матч. Адвокати та юристи часто у своїй роботі схильні грати на загострення, що характерно для юридичних війн. За відсутності гідного супротивника функція юристів звелася б до простого оформлення документів. Але за наявності гідних опонентів з протилежного табору адвокат майже завжди зможе переконати свого клієнта в необхідності «клюнути» супротивника, для чого необхідно вчинити певний набір процесуальних дій, який є не просто витратним, але й за інших обставин марним, часто шкідливим для цілей примирення сторін.

Мета жадібного адвоката — не примирити сторони, а розпалити війну! Для цього потрібно, щоби з протилежного боку був такий самий «павич» з потужним дзьобом і яскравим хвостом, готовий клювати супротивника.

Закон Долтона. У поганого адвоката справа може затягнутися на кілька років. Хороший адвокат здатен зробити так, що вона розглядатиметься ще довше.

Найбільш життєвий закон юридичної практики. Він заснований на тому, що жоден клієнт ніколи не цінує виконану роботу юристів за якістю використовуваних юридичних аргументів. Якщо для виграшу справи необхідно написати коротке клопотання з трьох рядків, то така робота в очах клієнта майже нічого не коштує, адже ви написали всього три рядки! А оскільки ви витратили на це годину часу, то немає чого і претендувати на хороший гонорар. Ви ніколи не зможете пояснити, що для написання цих трьох рядків часом треба мати 20 років практики, талант швидкого аналізу перспективності різних стратегій, вміння відкидати помилкові шляхи, залишаючи тільки один — єдино вірний.

Але на думку клієнта — ви допомогли йому в дріб'язковій справі, яка не варта великої подяки. Повірте, тільки кілометри списаного паперу і роки судових засідань, більшість з яких триватимуть 10 хвилин з перенесенням на іншу дату, — зможуть в очах клієнта створити правильний образ трудівника й допомогти йому оцінити виконану роботу.

Закон Меркадо. Після того як ви зняли з клієнта обвинувачення у великій автомобільній крадіжці, він викраде вашу машину.

На жаль, слухаючи клієнта, ми рідко замислюємося про те, що одного разу він так само вчинить і з нами. Ще цей закон іноді формулюють так: краще з розумним втратити, ніж з дурнем знайти. Шахрай обдурить, хам образить або розпустить руки, жадібний — не розрахується повністю, дурень влізе в нові проблеми, які перейдуть і на вас...

Кажуть, що талановиті люди — талановиті в усьому. Вірним є і протилежне твердження. Тому, слухаючи й співчутливо киваючи клієнту, поставте себе на місце протилежної сторони конфлікту і визнайте, що претензії до вашого клієнта можуть бути не безпідставні, й ніколи не повертайтеся до нього спиною — щоб ніж не всадили! Будьте завжди напоготові.

Наступні два сміховинних закони мають спільне пояснення.

Закон Мацуї. У найбільш настирливих відвідувачів найменш значні справи.

Закон Мендельсона. 10% клієнтів приносять нам 90% клопоту.

Ці встановлені на практиці залежності пояснюються дуже просто: кожна людина цінує свій час і час інших в міру своєї важливості. У серйозних клієнтів зазвичай розписані кожні півгодини. За день вони мають встигнути провести десяток зустрічей, переговорів тощо. Така людина зайнята буквально, в прямому розумінні цього слова, і їй ніколи гаяти час на порожні балачки.

Вірно і навпаки: нероби завжди нудьгують. Коли немає чим зайнятися, борешся з нудьгою старим перевіреним способом — відволікаючи інших від роботи! Зазвичай позови таких клієнтів є настільки ж незначними, як і вони самі. Тому досвідчені юристи знають, що робити в таких випадках: не піддаватися на розмови! Не одягайте маску фальшивої приязності, вмійте вказати на двері!

Закон Сіда. Неможливо вигравати всі справи, якщо не виграти першої.

Цей закон потрібно розуміти так. Ми часто себе і клієнта вмовляємо, що не біда, якщо одна зі справ або інстанцій програні. Але правда в тому, що завжди потрібно боротися за 100-відсотковий результат. У цьому — справжня сила і впевненість юриста.

Часто доводиться чути, як слизькі «рішали» кажуть своєму клієнтові: ми першу інстанцію спеціально програємо, щоби потім раптово для противника виграти апеляцію. Не вірте! Зазвичай у 90% випадків — це обман і слабкість, спроба заздалегідь виправдати поразку.

Закони Спенсера. 1. Будь-який адвокат може давати пояснення у справі, маючи у своєму розпорядженні достатні факти. 2. Хороший адвокат може давати пояснення у справі й не володіючи достатніми фактами. 3. Ідеальний адвокат може функціювати, навіть якщо перебуває в повному невіданні.

Цей закон блискуче описує труднощі в роботі юристів, залучених на різній основі. Перший пункт стосується юриста, який веде справу від самого початку. Це його справа, він її ініціював, досконало вивчив, знає вміст кожної теки документів аж до коми. Другий пункт — це випадок залучення більш досвідченого юриста до справи, коли потрібно «зміцнити» команду. Ви не маєте часу вивчити всі документи особисто, тому судите про справу на 90% в переказі з чужих слів, і лише на 10% встигнувши вивчити матеріал. Третій пункт — це класичний приклад «чергових» юристів державних органів, які запросто можуть отримати теку зі справою за півгодини перед засіданням! При цьому вони люто обстоюватимуть свою правоту «абстрактно» — не знаючи нічого про суть справи, але будучи глибоко впевненим у тому, що його клієнт правий, навіть якщо він не зовсім правий, або зовсім не правий.

Це особлива наука — говорити шаблонами, де не мають значення ані найменування сторін, ані суть спірних правовідносин, ані норми права. Так говорять юристи держорганів і так судові помічники пишуть рішення за суддів. Ця наука осягається роками рутинного повторення одного й того ж самого в судових засіданнях по 20 разів на день.

«Хороший адвокат знає закон. Чудовий адвокат знає суддю». Фото: kardsunlimited / flickr.com

Закон Трумена. Якщо ви не в змозі переконати їх, то хоч заплутайте.

Це не жарт, а практична порада по лінії захисту в безнадійних справах. Коли ви стоїте один, в чистому полі, на добре прострілюваній ворогом території, — вам потрібно почати з риття окопів. Пускайте димові завіси незрозумілих аргументів, вгризайтеся в кожну кому, навіть незначну, захоплюйте там плацдарм і «вкопуйтесь у землю»: зараз на вас підуть «ворожі танки»! Можливо, ви не виграєте цю справу, але ви точно виграєте час — а це часто є важливим!

Правило Свайпла про черговість виступів. Слово завжди надається тому, хто кричить голосніше за всіх.

Це свята правда. «Тихо» виграти справу можна тільки за хабар. Перемога завжди потребує рішучості, треба подавати голос! Приз за тишу завжди дістається тому, хто програв.

Закон Болдріджа. Якби ми знали, у що влазимо, то ніколи б ні в що не лізли.

Саме ці слова часом говориш сам собі, коли розумієш справжній масштаб юридичної війни, де всі засоби є хорошими. Звідси мораль: ніколи не лізьте в бійку за «пару копійок», сподіваючись на «швидку прогулянку». Запам'ятайте: обидві світові війни починалися саме в розрахунку на швидку перемогу за кілька місяців. На жаль. Немає нічого більш марного, ніж така самовпевненість...

Фактор марності. Жодну справу не можна вважати повним провалом: вона завжди може послужити прикладом того, як не слід діяти.

Досвідчені юристи використовують «відмовні» рішення для розбору чинників, що послужили відмовою. Це не філософія, а дуже корисна практика: ви читаєте шаблонні доводи суду і розумієте, як треба діяти. Це як анатомічне препарування трупів у морзі. Нічого особистого. Бізнес є бізнес!

Перший закон дебатів. Ніколи не сперечайтеся з дурнем — з боку можуть і не розгледіти різниці.

Слова дані людині, щоб донести свою думку. А розум даний, щоб зрозуміти: чи хочуть тебе почути? Дурень — тобто людина, яка переконана в своїй помилці як у правоті, — нікого не хоче чути й навіть більше — повчає інших. Чи варто намагатися його переконати? Адже ви не лише не зможете цього зробити, але і що гірше — продемонструєте всім марність своїх зусиль. Не марнуйте час!

Наступні два правила слід об'єднати.

Правило Кібітцера. Коли про проблему нічого не знаєш, пропонувати рішення набагато легше.

Закон Гріна. Абсолютно все є можливим, якщо ви не розбираєтеся в тому, про що говорите.

Історія знала чимало прикладів, коли розв'язання проблеми пропонували люди, які були недостатньо компетентними. Річ у тім, що багато наших знань — суть помилок. Ми часто вважаємо, що щось є неможливим, не до кінця в цьому переконавшись. Один з класичних прикладів — вживання помідорів у їжу. Довгі роки їх вважали отрутою, й навіть намагалися труїти президента США Джорджа Вашингтона. Хто ж знав тоді, що томати йому сподобаються і президент попросить добавки!

Фото: Mauro_B / pixabay.com

Аксіома Бальзака. За кожними великими статками ховається злочин.

Цинічна, але жорстока правда. Ніколи не розпитуйте ваших клієнтів про джерела їхніх статків, про рід занять тощо. Не ставте цих милих і добрих людей в незручне становище...

Правило Г. У. Шоу. Наклеп подібний до оси. Якщо ви не в змозі уразити її на смерть з першого удару, краще не чіпати її взагалі.

Це практичне повчання у справах про наклеп і спростування неправдивих публікацій. Підходячи до цієї проблематики, варто завжди пам'ятати, що наклеп — це смердюча купа, яка засохла і припинила смердіти. Якщо ви маєте потужний «бульдозер» закопати опонентів у землю глибоко — уперед! Якщо ні, то пам'ятайте, що, розкопавши купу, ви «освіжите» її, відновите старий сморід, додасте зайвого розголосу не найприємнішим словам про вас. Є таке правило: чим більше спростовують якусь інформацію, тим більше в неї вірить публіка. Не робіть такої помилки.

Данське прислів'я. Юристи та малярі вміють дуже швидко перефарбовувати біле на чорне.

Тут данці в короткій формі описали проблеми змагального судового процесу, де перемагає не той, хто має рацію, а той, хто сильніший. Правота не є фактором сили, не з'ясовується шляхом голосування або змагання. Буває так, що один правий, а всі неправі. Ущербність змагального диспозитивного судового процесу була відома з часів Стародавнього Риму. Спроба усунути цей недолік робилася як у судових законах континентальної Європи, так і в радянському судовому праві. Поки не прижилася на практиці.

Правила Спарка для адвокатів і всіх юристів:

1. Прагніть виглядати дуже важливим.

2. Говоріть авторитетно і владно; викладайте, однак при цьому тільки очевидні й доведені факти.

3. Уважно слухайте, поки інші сперечаються й обговорюють проблему. Потім накиньтеся на якийсь невеличкий промах або банальне твердження, щоб разом з ним поховати і своїх опонентів.

4. Якщо підлеглий ставить вам запитання по суті, подивіться на нього так, наче він збожеволів. Коли той знітиться, перефразуйте його запитання і перепасуйте назад йому ж.

5. Перебуваючи в офісі, рухайтеся у швидкому темпі — це зводить запитання від підлеглих і начальства до мінімуму.

6. Завжди тримайте двері свого кабінету зачиненими. Це ставить відвідувачів у положення прохачів, а заодно змушує всіх думати, ніби ви вічно зайняті на важливій нараді або засіданні.

Тут і пояснювати нічого — прочитайте і користуйтеся на практиці. Перевірено життям.

Правило великих людей. Коли видатний юрист, до якого ви маєте глибоку повагу і захоплення, виглядає зануреним у глибокі роздуми, він, найімовірніше, розмірковує про обід.

Все правильно — війна війною, а обід — за розкладом!

Всім смачного!

Читайте також: Зорислава Ромовська про сучасну адвокатуру, суди і ділків від науки

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



Загрузка...



    Загрузка...