• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Ракурс

Куди ведуть бюджетні потоки. Огляд запитів депутатів Верховної Ради

James Gillray, 1797. Фото: wikipedia.org
12.06.2018 11:43 Коментарі

Про міжнародну фінансову допомогу, закупівлі ліків і майбутнє спортивних шкіл

Хто і як розпоряджається міжнародною фінансовою допомогою? Чому в лікарнях немає препаратів, на які з бюджету виділяються мільярди гривень? За якими схемами на місце дитячо-юнацьких спортивних шкіл приходять забудовники й чому бюджетні гроші хочуть віддати в комерційні банки? «Ракурс» представляє огляд нових запитів депутатів Верховної Ради.

Хто любить гроші рахувати

Переслідуваний нині правоохоронними органами, співголова фракції «Опоблок», екс-віце-прем'єр і розжалуваний біг-босом Рінатом Ахметовим представник його бізнес-інтересів народний депутат Олександр Вілкул зараз зосередив свою увагу на фінансовій міжнародній допомозі. У своєму депутатському запиті він вимагає від прем'єр-міністра України надати перелік і кошторисну вартість проектів і програм, які реалізуються в рамках міжнародного співробітництва. Крім того, він попросив назвати національного координатора допомоги ЄС і міжнародної допомоги.

 

Олександр Вілкул. Фото: facebook.com/OleksandrVilkul

Приводом для такого звернення стала інформація у ЗМІ про те, що якщо до Революції гідності в Україну щорічно надходило близько 500 млн дол. допомоги у вигляді грантів, то у 2014 і 2015 роках — вже понад 1 млрд дол. Щорічна фінансова допомога від Євросоюзу тільки через Європейський інструмент сусідства зросла з 47 млн євро у 2002 році до 242 млн євро у 2014-му. Загалом за останні три роки ЄС надав Україні понад 12 млрд євро. Водночас, за інформацією нардепа, члена комітету ВР з питань європейської інтеграції Оксани Юринець, у 2017 році Україна використала лише 47% отриманих від ЄС коштів.

«Мене як народного депутата хвилює питання про неспроможність України використовувати надану міжнародну фінансову допомогу та реалізувати надані ресурси для втілення визначених Україною стратегічно важливих проектів через корупційні ризики та занадто слабку інституційну спроможність», — сказано в запиті Вілкула.

Депутат від БПП Руслан Демчак, він же засновник корпорації Ukrainian Business Group, він же екс-власник «Ерде банку» (який, як пишуть ЗМІ, займався земельними аферами та фінансовими махінаціями), а також інших проектів із сумнівною репутацією, написав ображений запит на ім'я голови Нацбанку Якова Смолія. Демчак обурюється, що досі діє постанова Кабміну №6 від 12 січня 2011 року, відповідно до якої розміщення тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів можливе лише на рахунках банків, в яких держава має щонайменше 75% статутного капіталу.

Руслан Демчак. Фото: facebook.com/DemchakRuslanYevhenovych

«Цю норму можна вважати дискредитаційною, оскільки такі обмеження не відповідають принципам ринкової економіки, порушують правила економічної конкуренції і стверджують монополію державних банків», — пише нардеп.

Він вказує, що вже звертався до Міністерства фінансів з пропозицією усунути цю норму, але в його відповіді, датованій 25 квітня поточного року, сказано, що ці заходи мають тимчасовий характер і їх буде переглянуто після зміцнення банківської системи.

Однак, як пише Демчак, судячи зі звітів самого Нацбанку, після очищення банківського сектора надійність банківської системи відновлена. Він просить надати йому аналітичні дані, що свідчать про стабілізацію та зміцнення банківської системи, очевидно, з прицілом на те, щоб на цій підставі вимагати скасування «дискредитаційної» норми з усіма далекосяжними наслідками. А саме — дозволом місцевим адміністраціям розміщувати кошти платників податків у комерційних банках.

Все найгірше — дітям

Депутат від Васильківського та Обухівського району Київської області Віктор Романюк (партія «Народний фронт») вимагає від прем'єр-міністра терміново профінансувати будівництво нової школи у Василькові, де майже два роки тому стався обвал фасадної частини школи №6 і тільки дивом ніхто не постраждав.

Школа №6 у Василькові. Фото: tsn.ua

«Майже за два роки після обвалу школи не було виділено жодної копійки на будівництво нової школи. Натомість мешканці міста стали свідками політичних ігрищ, безсовісного популізму та небажання вирішувати проблему, забувши про те, що в м. Василькові не вистачає майже 1000 учнівських місць», — сказано в запиті.

Віктор Романюк. Фото: facebook.com/viktorromanyuk2012

Кошторис зразка 2017 року для будівництва школи становив 159 млн грн. У місцевих бюджетах, за словами Романюка, таких грошей немає, тому вся надія на бюджет державний.

Як повідомляв раніше екс-мер Василькова Сергій Сабов, на розбір завалів старої школи вже витратили 4 млн грн, ще за 4 млн грн купили проект нової школи, хоча він того не вартий, адже являє собою проект типової радянської школи. Далі справа не пішла. У міському бюджеті на будівництво нової школи грошей немає. Губернатор Київщини Олександр Горган звалює всю провину на облраду, яка через політичні ігрища ніяк не збереться і не проголосує за виділення грошей на будівництво. Нібито через це в облбюджеті мертвим вантажем лежать аж 2,3 млрд грн, частина яких могла би піти на будівництво нового навчального закладу.

Колишній свободівець, а нині — позафракційний депутат, який представляє інтереси киян, Юрій Левченко теж включився в боротьбу за долю нового покоління, а також — майбутнього українського спорту.

Юрій Левченко. Фото: facebook.com/Y.V.Levchenko

Він надіслав запити до Фонду держмайна, мерові Києва Віталію Кличку, київському прокуророві Роману Говді та начальникові столичного управління Нацполіції Андрію Крищенку з вимогою провести перевірку законності приватизації майна київського заводу «Маяк» в Оболонському районі на вулиці Прирічній, 30-А.

Річ у тім, що на цій території, на березі дніпровської затоки Собаче гирло, розташована Комплексна дитячо-юнацька спортивна школа «Маяк» — єдиний в Україні заклад, що готує спортсменів з веслувального слалому. Зі звернення колективу школи та членів Федерації гребного слалому України стало відомо, що у 2017 році відбулася вельми сумнівна приватизація водноспортивної бази.

«Як стверджують заявники, з 2008 року, з часу входження до засновників КДЮСШ «Маяк» ГО «Товариство спортсменів-ветеранів вітрильного спорту» та ГО «Товариство сприяння розвитку вітрильного спорту», неодноразово робилися спроби заволодіння земельною ділянкою і розташованим на ній майном», — пишеться в повідомленні.

Заявники висловили припущення, що нові власники не збираються використовувати об'єкт за призначенням, а всі їхні дії спрямовані виключно на подальшу приватизацію земельної ділянки, на якій розташована база.

Про те, що припущення авторів звернення не безпідставні, свідчить і звіт депутата Київської міської ради Костянтина Богатова за 2017 рік. У ньому сказано, що, попри рішення Київради дворічної давнини, керівництво школи, співзасновниками якої є вищеназвані товариства, відмовляються передавати майно в комунальну власність.

«Керівництво вказаних громадських організацій, у власності яких наразі перебувають спортивні школи (йдеться також про дитячо-юнацьку школу вітрильного спорту м. Києва. — Ред.), має відношення до одіозних будівельних компаній, а право на користування землею отримали сумнівним шляхом», — сказано в депутатському звіті.

Цікаво, що нинішній директор школи Володимир Клімов, який очолив її після приватизації, входить до числа співзасновників ще 10 компаній спортивного спрямування. Примітно також, що внесок до статутного фонду КДЮСШ «Маяк» її «співзасновників» — громадських організацій «Товариство спортсменів-ветеранів вітрильного спорту» та «Товариство сприяння розвитку вітрильного спорту» — дорівнює нулю.

Народний депутат Юрій Левченко вимагає від правоохоронних органів провести перевірку законності приватизації, а від мера Києва — вжити заходів для передачі спортшколи у власність столичної громади.

Охорона здоров'я: як купують ліки і куди вони діваються

Абсолютно справедливу вимогу до в. о. міністра охорони здоров'я Уляни Супрун вирішив озвучити голова парламентського підкомітету з питань забезпечення фармацевтичної діяльності, доступності ліків і обігу виробів медичного призначення, розвитку сучасних медичних технологій, екс-регіонал, а нині — член депутатської групи «Партія «Відродження» Андрій Шипко. Він вимагає від в. о. міністра розробити нові нормативно-правові акти для закупівлі ліків у 2019 році. На думку Шипка, та прямо скажемо, не тільки його одного, нинішня процедура нікуди не годиться.

«За результатами перевірки, проведеної Рахунковою палатою, в її звіті визнано незадовільною роботу щодо проведення закупівель через міжнародні організації у 2015–2017 роках. <...> Станом на травень 2018 року Україна отримала не всі лікарські препарати, зокрема, поставлено в регіони тільки 55%», — абсолютно справедливо зазначено в запиті.

Особливо засмучує Андрія Шипка залучення до закупівель міжнародних організацій-посередників, що призводить до «додаткових бюджетних витрат».

Депутат знає, про що каже. Злі язики називають його лобістом одного з найбільших світових постачальників медичного обладнання «Б. Браун медикал Груп», а також давнім партнером голови парламентського комітету з питань охорони здоров'я часів Януковича Тетяни Бахтеєвої. Його діяльність на терені охорони здоров'я почалася з 2005 року, коли він очолив Дніпропетровську обласну мережу комунальних аптек «Фармація». Виріс до посади віце-спікера Дніпропетровської облради, а далі й до народного депутата в таборі регіоналів. Стверджують, що йому достеменно відомі нюанси налагодження корупційних схем розкрадання бюджетних грошей, системи відкатів з головлікарів, змушених виконувати план з оформлення на роботу «мертвих душ» і привласнення їхніх «чорних зарплат», закупівель «лівих» вакцин.

Андрій Шипко. Фото: pervomaysk.in.ua

Як повідомляло раніше Міністерство охорони здоров'я, цього року закупівлі здійснюються за 40 напрямами державної програми на загальну суму 5,9 млрд грн. Закупівлі препаратів для України здійснюватимуть Програма розвитку ООН, Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), британське закупівельне агентство Crown Agents, з якими МОЗ уже співпрацювало раніше.

Депутат від Київщини Руслан Сольвар (БПП) спробував з'ясувати у голови облдержадміністрації Київської області Олександра Горгана, чому в Сквирському районі відсутні ліки для лікування хворих на гепатит С. З'ясувалося, що, попри наявність Державної програми лікування вірусного гепатиту С і виділення коштів з державного бюджету на централізовану закупівлю лікарських засобів, на місцях люди не можуть отримати адекватну терапію.

Руслан Сольвар. Фото: facebook.com/solvar.com.ua

Можливо, відповідь на запитання депутата криється в убивчій статистиці? За даними глобального звіту ВООЗ, Україна увійшла до другої десятки країн з найвищими показниками поширеності вірусного гепатиту С (приблизно 9% дорослого населення). За даними експертів, носіями небезпечної інфекції є щонайменше 2,5 млн осіб, однак про свій діагноз знає не більш як 150 тис. українців, тобто 7%. Лікуються через високу вартість препаратів і того менше (за різними оцінками, курс лікування гепатиту С коштує в середньому 100 тис. грн). Водночас, за офіційною інформацією про розподіл ліків, куплених за державний кошт, серед лікувально-профілактичних закладів, безкоштовні медикаменти минулого року отримали одиниці.

Хронічний прогульник на сторожі трудового права

Член «Опоблоку» Дмитро Шенцев перейнявся проблемою трудової міграції. У своєму запиті до прем'єр-міністра він попросив ознайомити його із заходами, що їх вживає уряд задля скорочення трудової міграції та оподаткування доходів громадян, які працюють за кордоном.

Дмитро Шенцев. Фото: facebook.com/pg/shencev

Депутат з блискучою біографією братків 90-х, який нині представляє «Опоблок», серйозно стурбований тим, що «трудові мігранти, які працюють за кордоном, не платять податки в Україні, в результаті країна недоотримує мільярди гривень, а самі заробітчани втрачають право отримувати пенсію».

Як сказано у зверненні, за даними Державної служби статистики, отриманими в результаті третього опитування населення за 2015–2017 роки, в Україні налічується 1,3 млн трудових мігрантів (це без урахування українців, які виїхали за кордон давно або залишили країну цілими сім'ями).

До речі, в самій Верховній Раді Дмитро Шенцев теж, судячи з усього, в статусі «мігранта». Як видно на офіційному сайті ВР, за весь час каденції він всього лише один раз виступив, та й то з місця, відвідав не більш як третину засідань і був відсутній «з невідомих причин» 271 раз. У своїх депутатських запитах, яких за три з половиною роки набралося трохи більш як два десятки, він здебільшого просив виділити гроші на різні потреби свого округу в Харківській області.

 

Віолетта ГРОМОВА

Читайте також: Про бездіяльність МЗС, незамінні кадри та циганське щастя. Огляд запитів депутатів Верховної Ради

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



Загрузка...



    Загрузка...