• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Ракурс

«Мене тут у божевільні рядять…»

Фото: Juliya Sachko / facebook.com/juliya.sachko.3

Якщо в СРСР психіатрію держава використовувала для розправи з інакодумцями, то в Україні за допомогою неї конкретні негідники вирішують свої конкретні життєві проблеми

Зовсім нещодавно «Ракурс» писав про історію 33-річної Діани Самойлик, батьки якої оголосили війну єдиній дочці (детальніше читайте у статті «Домашній арешт, викрадення, психіатричний діагноз»). За п'ять років молоду жінку встигли потримати під домашнім арештом і навіть організувати її викрадення (!). Але найголовніше — батько з матір'ю регулярно подають позови про позбавлення дочки дієздатності. Три подібні позови закінчилися нічим, але днями Голосіївський суд столиці розглядатиме вже четвертий позов, поданий батьком молодої жінки.

Мене в історії Діани Самойлик зацікавило ось що: невже в нашій країні досі можна зліпити людині психіатричний діагноз? Як виходить, що навіть після всіх законодавчих змін психіатрію все одно продовжують використовувати як інструмент, за допомогою якого можна грубо порушувати права людини? І нарешті головне: що робити тим, хто став жертвою подібних переслідувань?

Отже, для початку на підставі документів, наданих «Ракурсу» адвокатом Діани Самойлик, відновимо хронологію «психіатричної лінії» цієї епопеї. Влітку 2013 року 28-річну дівчину батьки поміщають під домашній арешт і викликають до неї психіатра. Той на підставі бесіди з нею пише висновок (між іншим, на бланку клініки, де цей лікар не працював, — бланк йому дала мати дівчини, і за цим фактом порушено кримінальну справу, яку закрили, але потім за клопотанням адвоката відкрили знову). Починається висновок так: «Скарги на поганий сон, дратівливість, відчуття розбитості в ранню годину. Вважає себе хворою протягом року, коли на тлі тривалого конфлікту власних інтересів (?! — Ред.) почала погано спати, їсти, стала агресивною, дратівливою, перестала контролювати емоції...» Ну ось, виявивши нібито такі страшні симптоми, лікар пише: «Направлена на консультацію в УНДІССПН (Український науково-дослідний інститут соціальної і судової психіатрії та наркології. — Ред.) для уточнення діагнозу і вирішення питання щодо стаціонарного лікування». Тиждень по тому той самий лікар пише другий консультативний висновок — по суті, розширений варіант першого, в якому стоять три діагнози, кожен під знаком питання: «істеричний розлад особистості», «дисоціативний (конверсійний) розлад» та «епізодичне вживання психоактивних речовин».

 

Після цього батьки молодої жінки отримують ще два висновки фахівців — один наприкінці 2013 року, інший — у 2016-му, незадовго до подання чергового позову про позбавлення її дієздатності. Обидва написано на підставі документів і свідчень, і основним пунктом у цьому списку є той, найперший висновок. До речі, є ще один, альтернативний: намагаючись довести, грубо кажучи, що вона не верблюд, тобто не божевільна, Діана Самойлик сама звернулася до доктора медичних наук, професора Сергія Морозова. На підставі бесіди, соматичного і неврологічного огляду та психіатричного обстеження той зробив однозначний висновок: «Ознак відхилень особистості, соматичних і неврологічних розладів, які негативно впливають на психічну діяльність, симптомів психічних захворювань — не виявлено».

Тим не менш, Діана Самойлик вимушена вчетверте доводити в суді, що вона не божевільна. Поки ж вона звернулася до Асоціації психіатрів України, і ця справа потрапила в поле зору правозахисних організацій та ЗМІ.

Сама Діана Самойлик вважає, що батьки намагаються позбавити її дієздатності (а по суті — цивільних прав) через нездорове бажання матері встановити тотальний контроль над її життям. Насправді причини, за якими одна людина прагне за будь-яку ціну зробити іншу недієздатною, можуть бути різними. Наприклад, доволі давно я писала про справу, де чоловік спочатку сфабрикував липовий діагноз своєї колишньої дружини, а потім за допомогою знайомого судді швидко зліпив справу про позбавлення дієздатності — і все для того, щоб відібрати у жінки їхню спільну доньку. Але найпоширеніша причина — майнова.

Статистику такого роду веде Громадянська комісія з прав людини (ГКПЛ) — міжнародна некомерційна організація, що спеціалізується на захисті прав людини у сфері душевного здоров'я і має своє представництво в Україні. Щотижня до офісу організації звертаються до ста осіб зі скаргами, і багато з цих скарг, на жаль, мають під собою підстави.

Ось лише кілька найяскравіших прикладів, зібраних за останні два роки:

...Мачуха намагається позбавити дієздатності й відправити в інтернат свого прийомного сина. Причина — квартира, яку вона свого часу отримала, всиновивши дитину, і яку не хоче ділити з нею. Син брав участь у ток-шоу на телебаченні, розповідаючи свою історію.

...Дочка зі співмешканцем двічі відправляють мати до психіатричної клініки для того, щоб, оформивши згодом опіку, отримати у повну власність квартиру. Після втручання тележурналістів дочка відступилася і квартиру в підсумку розміняли.

...Колишній чоловік оформив опікунство над дружиною, заволодівши не лише її майном, а й бізнесом. До речі, в суді він представлявся не колишнім, а справжнісіньким чоловіком. До ГКПЛ звернувся батько жінки, оскільки сама вона почувалася погано внаслідок передозування ліками.

...До овдовілої жінки приїхала мати начебто подбати про внучку, і дізнавшись, що та відклала значну суму грошей на дівчинку, під вигаданим приводом відправила її до психіатричної клініки. Повернувшись, жінка виявила, що гроші зникли.

...Чоловік відправив зведеного брата до психіатричної клініки, викликавши бригаду під надуманим приводом. І все тому, що зазіхнув на квартиру і дві машини. Потерпілий вийшов з лікарні завдяки зусиллям правозахисників.

...Жінка-підприємець подала на розлучення через зраду чоловіка, і той організував її госпіталізацію (з грубими порушеннями закону «Про психіатричну допомогу»), щоби забрати все майно і спільну дитину. Зараз цей чоловік одружений з внучкою психіатра.

І це тільки верхівка айсберга. Насправді подібних історій набагато більше, і, на жаль, далеко не всі вони закінчуються добре.

Чи можна, проаналізувавши всі ці випадки, сконструювати схему, за якою діють люди, що використовують психіатрію для досягнення своїх цілей?

«Є загальні закономірності, про які варто знати, якщо щодо вас почали психіатричне переслідування, — каже президент громадської організації «Громадянська комісія з прав людини в Україні» Анастасія Вілінська. — Спочатку людину відправляють до лікарів з будь-якої причини. Серед випадків, які потрапили до нас, був і такий: психіатрів викликали лише тому, що жертва «занадто голосно розмішувала цукор у чашці». Потім у клініці лікар, з яким попередньо укладено договір, накачує жертву психотропними препаратами. Після цього людину ставлять на облік. Паралельно рідних і знайомих сповіщають, що «пацієнт» хворий. Жертву знову відправляють до клініки, де після інтенсивного «лікування», що триває кілька місяців, ставиться питання про позбавлення дієздатності. А недієздатна людина фактично належить опікуну, і її майно теж. Тому якщо ви потрапили в подібну ситуацію, негайно зв'яжіться з нами! Ми некомерційна організація і маємо досвід розв'язання подібних ситуацій».

Анастасія Вілінська пояснила, що робити, якщо ви, припустимо, стали жертвою:

1. Не піддавайтеся на провокації, спрямовані на те, щоб викликати у вас нервовий зрив.

2. Якщо противнику вдалося вивести вас із рівноваги і він погрожує викликати психіатричну бригаду, негайно телефонуйте рідним, друзям, у правозахисні організації.

3. Якщо вас все-таки привезли в клініку і забрали мобільний, ви маєте право зателефонувати і вам зобов'язані надати телефон. В такому разі найрозумнішим буде викликати поліцію.

4. Попередьте лікаря, що окрім поліцейських про ваше примусове тримання знатимуть Департамент охорони здоров'я, Комітет з прав людини при Верховній Раді і правозахисні організації.

5. Не підписуйте згоду на лікування! Спокійно пояснюйте поліцейським суть проблеми.

6. Якщо вас змусили підписати згоду на лікування і суд відбувся (а на винесення рішення про примусове лікування дається 72 години), то зазвичай такі рішення виносяться з великою кількістю порушень.

P. S. Справа Діани Самойлик, з якої ми почали матеріал, вже потрапила в поле зору Державного комітету з прав людини.

P. P. S. Два роки тому Конституційний суд України визнав неконституційним закон «Про психіатричну допомогу» в редакції 2000 року, зокрема, можливість госпіталізувати недієздатну людину на основі одного лише звернення опікуна або за рішенням лікаря. Зараз для цього необхідно і судове рішення. Наразі робота щодо впровадження демократичних стандартів у законодавство в галузі психіатрії триває.

Читайте також: Психоневрологічні інтернати — абсолютне горе й абсолютне зло

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



Загрузка...



    Загрузка...