• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Ракурс

Антикорупційний суд: міжнародні експерти і труднощі перекладу Репліка

Фото: maxpixel.net

100 тисяч сторінок за місяць — приблизно такий обсяг інформації щодо кандидатів в Антикорупційний суд треба буде обробити міжнародному експерту, навіть не маючи допуску до повного суддівського досьє

Хоч і під сильним примусом, слова свого «купецького» президент, нарешті, дотримав. Як би влада не брикалася, не влаштовувала тяганину й не саботувала, але все ж змушена була продемонструвати готовність започаткувати Антикорупційний суд. МВФ домігся виконання принципових для себе умов, частина української громадськості вкотре радісно завмерла в передчутті того, як «закордон нам допоможе».

Опустимо загальне місце про те, навіщо особливий суд для антикорупціонерів, коли країною мчить судова реформа. Питання непопулярне. Тож треба так треба, нехай буде. Тим більше, партнери не лише вимагали його в імперативній формі, а й грошей на це не шкодують, спасибі за ангельське терпіння їхнім платникам податків.

Спочатку Антикорупційний суд був покликаний увінчати своєрідну антикорупційну вертикаль. Але події розвиваються таким чином, що, схоже, спертися він зможе лише на її руїни, якщо виходити з частих скандалів за участі НАБУ. Тим не менш, такий-сякий «замкнутий цикл» по боротьбі з ким треба західні партнери отримають.

 

Чи є передумови, що Антикорупційний суд запрацює у нас як годиться? Мабуть, тільки одна, та й та, скажімо так, від противного. Річ у тім, що позитивних прикладів роботи антикорупційних судів у світі практично немає, про що докладно писав «Ракурс», спираючись на опубліковане USAID дослідження гарвардських професорів права. Існує таких судів не один десяток, а географія дещо пригнічує самими лише назвами чудових екзотичних далеких країн на кшталт Уганди, Кенії, Ботсвани.

Чому не спрацьовує ідея створення правильного суду в неправильній державі, очевидно: окремо взята шестерня від мерседеса за всього бажання не може змусити «копійку» обігнати вітер. Але будьмо оптимістами. Адже факт сумнівної результативності можна покласти в основу почуття, що, як стверджують, вмирає останнім: якщо в нас не працює практично нічого з того, що демонструє свою ефективність у світі, то раптом цього разу все буде навпаки? Й осоромлена Уганда почне шукати на глобусі чудову далеку екзотичну державу Україна, щоби хоч здалеку помилуватися небаченим успіхом.

Уганда. Фото: Rod Waddington / flickr.com

Поки що до результату на цьому напрямі нам далеко, залишається відстежувати етапи великого шляху. З перших вражень превалюють такі.

Надії багатьох у зв'язку зі створенням нового суду пояснюються тим, що впливати на підбір кандидатів зможуть безпосередньо міжнародні партнери, які вже неабияк втомилися від наших національних особливостей правосвідомості і правозастосування. Зі списку, запропонованого авторитетними міжнародними організаціями, що спеціалізуються на боротьбі з корупцією, тих, хто сподобався найбільше, вибере Вища кваліфкомісія суддів України. Але слід думати, там куди пальцем не ткни, однаково потрапиш у надійного профі.

В іноземців, яким ми віримо значно більше, ніж самим собі, будуть дієві важелі, щоби реально впливати на кадровий склад Антикорупційного суду. Лише трьох голосів міжнародних експертів вистачить для того, щоб винести певну кандидатуру на розгляд на спеціальному засіданні ВККСУ та Громадської ради міжнародних експертів. Рішення про відповідність такого кандидата необхідним критеріям ухвалюється більшістю від загального складу ВККСУ та Громадської ради міжнародних експертів за умови, що за нього віддасть голоси щонайменше половина складу останнього. В іншому разі кандидат вибуває з конкурсу.

Та й, крім того, зрозуміло, що знехтувати думкою міжнародних експертів буде значно складніше, ніж висновками Громадської ради доброчесності. Навіть якщо вони просто, без будь-якої методики й аргументації, вкажуть великим пальцем вниз. (Але, до речі, щодо методики, то було би все-таки цікаво знати, чи існує вона взагалі або виходитимуть із загального враження про кандидата і «внутрішнього переконання».)

На тлі радості з приводу того, що «ревізор» до нас все-таки приїде, непоміченими лишилися кілька вельми нудних процедурних питань. Здатних водночас звести нанівець очікувану ефективність від участі закордонних профі в нашому конкурсі.

По-перше, відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (ст. 85), знайомитися з повним досьє кандидатів іноземні експерти не зможуть — це не передбачено. Таке право «повного і безпосереднього доступу до суддівського досьє» має обмежене коло осіб: члени та уповноважені працівники секретаріатів ВККСУ та ВРП, Державної судової адміністрації. Іншим — зась.

Та й добре, неповне та й неповне, міжнародним експертам і без того буде що почитати. Оскільки, по-друге, за приблизними підрахунками, кожному з них для того, щоб ухвалити обґрунтоване рішення по кандидатурі, треба буде вивчити приблизно 100 тис. сторінок (добуток середньої кількості сторінок у досьє і прогнозованої кількості кандидатів) — і це за місяць. По-третє, ці 100 тис. сторінок попередньо має бути перекладено англійською. Ясна річ, це нереально. Скоріш за все, вихід буде знайдено у вигляді українських помічників зі знанням англійської мови, які зможуть здійснювати попередню фільтрацію на предмет «цікавого» і «нецікавого». Але в такому разі участь міжнародних партнерів, на яких у нас, судячи з усього, вся надія, у значній мірі полягатиме лише в тому, щоб надати ваги чужій думці. Ясна річ, можна ще американців із європейськими фахівцями найняти, щоб підсобили для надійності. Але такого роду питання не вирішуються на ходу. Тож наразі важко зрозуміти, як передбачається обробляти такий серйозний масив інформації, представленої українською мовою, в настільки стислі строки.

Тобто гучні марші, сотні гелевих кульок, випущених у небо, хлопавки та святкові гуляння з приводу того, що в нас буде Антикорупційний суд, — це як гроші, витрачені даремно на презентацію.

Чи можна виправити ці прогалини вчасно, а не під час конкурсу? Напевне, так. Якщо МВФ вважатиме за потрібне підправити ці, м'яко кажучи, похибки й звернутися до місцевих носіїв політичної волі.

Але от один маленький нюанс: достеменно відомо, що текст закону розроблявся не просто під патронатом або за певної участі Міжнародного валютного фонду, ні — він створювався під неусипним контролем МВФ. Тому вищеописана, з дозволу сказали, дрібничка — це не просто ще одна підла маленька хитрість наших місцевих законотворців. Це текст, погоджений парламентом, Адміністрацією президента і МВФ. І поважні міжнародні фахівці, принаймні, в своїй більшості, стануть заручниками цієї ситуації, відіграючи роль гарної ширми для тих, кого всі високі зацікавлені сторони протягнуть в новостворюваний суд.

Читайте також: Антикорупційний суд в Україні: альтернатива — утверджувати верховенство права

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



Загрузка...



    Загрузка...