Чесно і гірко — про нас

Був у Каунасі, в Литві. Теплий, повільно згасаючий вечір. Скляна стіна музею Чюрльоніса. Слухали Баха. Знаменитий український піаніст Олексій Ботвінов спеціально для нас прилетів із Одеси. Слухаючи музику, згадав Віктора Шкловського: «Здрастуй Боже, сказав Всевишньому Бах. Здрастуй Баху, відповів йому Бог».

Вранці ми відкривали конференцію на теми психіатрії в університетському Центрі імені академіка Сахарова. З Вільнюса до нас приїхав міністр закордонних справ Литви пан Лінкявічус. Він відкрив конференцію. Коротка, виразна мова, без політико-патріотичних завивань (не Україна...). Потім, слідом за ним вступив у конференцію директор Центру імені Сахарова пан Роберт ван Ворен. Так-так, наш український Роберт...

До цього у вузькому колі разом із міністром коротко говорили про нас. Чесно і гірко. А вже потім була конференція. В аудиторії переважно молодь, студенти. Політологи, журналісти, філософи, медики. Троє — з України, у Литві навчаються. Чи повернуться... Посол Фінляндії у Литві, раніше — посол в Україні, щирий, який хвилюється за нас і сьогодні, брав участь у загальній дискусії. Високі литовські чиновники, які зацікавлено слухали нас весь день, долучилися до дискусії. А потім, після вечері, разом із нами слухали Баха.

В'язень радянської психіатрії, журналіст Віктор Давидов, детально і просто розповів про свій особистий досвід багаторічного жалюгідного життя в Благовіщенській спеціальній психіатричній лікарні МВС СРСР. Серед убивць, канібалів, ґвалтівників і озвірілого від безкарності медичного персоналу. Довго стримував емоції, намагався говорити відчужено. Але не витримав, заплакав. Його біль не минув і через 40 років.

Ільмі Умеров, заступник голови кримськотатарського Меджлісу, в минулому — лікар, розповів про недавній свій досвід життя в російсько-кримській в'язниці та про довгі дні перебування в пеклі, яке офіційно зветься відділенням психіатричної лікарні в Сімферополі. Де спорожнити кишечник у відхожому місці — це наче героїчний вчинок. Він, Ільмі Умеров, був там підекспертним. Наші кримські колеги відмовилися виконати вказівку ефесбешного начальства, визнали Умерова психічно здоровим.

Виконавчий секретар Асоціації психіатрів України Юлія Пієвська повідомила присутнім про багаторічну, унікальну роботу Експертної комісії АПУ, яка допомагала хворим і їхнім родичам захистити людські та майнові права. І про інші випадки, коли втомлені від безгрошів'я та безхатченства українські громадяни відбирають житло у своїх беззахисних психічно хворих рідних. Близько 10 тис. справ зберігаються в архіві нашої Асоціації. Нікому опрацювати, нікому зробити правовий і медичний аналіз. Наші видатні колеги, котрі щодня й безоплатно приймали цих людей, які шукали захисту і підтримки, давно відійшли в інший світ. Першим — справжній, рідкісних професійних якостей доктор Володимир Мечиславович Чернявський, потім — мила й дуже добра до пацієнтів, які так прагнули справедливості, Неля Іванівна Вергун, після неї — висококваліфікований судово-психіатричний експерт Ада Іванівна Коротенко. Досі приходять люди, які саме у них шукають захисту і підтримки. А вони пішли. Назавжди. Скромні та славетні лікарі.

Я говорив про технології та причини зловживань психіатрією з політичною метою у СРСР. Про зовсім не однозначну позицію західних психіатрів, які не бажали знати правди про своїх колег у Москві та про умови (найжорсткіші!) у спеціальних психіатричних лікарнях системи МВС СРСР. Розповів і про «профілактичні» госпіталізації до всіх психіатричних стаціонарів неосяжної радянської імперії людей, які були абсолютно здорові, але проявляли «антисоціальну» поведінку. Щоб не зіпсували вони своїми вчинками і письмовими зверненнями до влади святкування світлих комуністичних днів 1 травня, 7 листопада та подібних до них.

Багато, дуже багато чого розповів Роберт ван Ворен. Який практично все своє свідоме життя присвятив розслідуванню зловживань психіатрією в СРСР і пострадянських державах. Наразі, останніми роками, він зосереджено і планомірно допомагає нам змінити, реформувати, гуманізувати систему надання психіатричної допомоги в Україні.

А потім був Бах. Бездоганно і напрочуд тепло зіграний для всіх нас Олексієм Ботвіновим. Самим маестро Олексієм Ботвіновим!

І ось я повернувся до Києва. До бруду політичної боротьби і гіркоти усвідомленого руйнування державної системи. Тоскно і гидко.