• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Ракурс

Феномен Порошенка: посередник між Путіним і українським народом

28.05.2014 12:20 Коментарі

«Донбас для Порошенка, як для Тетчер — Фолкленди. Я думаю, що ключ у Путіна — з ним треба домовлятися. Хочеться чи не хочеться. Тим більше, що подальша ескалація конфлікту буде втягувати в цю воронку і Росію».

Вибори в Україні відбулися, обережні прогнози про один тур стали реальністю. Всі ми розуміємо, що безпрецедентна явка, небачена досі демократичність і відкритість виборів відбулися не тому, що більшість українців хотіли підтримати кандидатуру фаворита гонки — Петра Порошенка. Люди голосували за мир і безпеку. І призер цих змагань отримав не трофей, а величезну відповідальність за довіру українців. Чи зможе новий президент об'єднати країну і як будуть будуватися відносини Україна–Росія?

У чому феномен Порошенка?

Тарас Чорновіл, депутат ВР декількох скликань, політичний експерт:

Результат виборів був прогнозований. Напружена інтрига тривала навколо одно- чи двотуровості виборів. Ближче до кінця виборчих перегонів не стільки зусиллями Порошенка, скільки Тимошенко, варіант виходу в один тур ставав все реальнішим. Люди після Майдану почали ліпше відчувати фальш, чого не зрозуміла Юлія Володимирівна, але технологи Петра Олексійовича добре це відчули. Порошенку вдалося своєчасно підхопити заклик на кшталт «Голосуй в першому турі, інакше буде катастрофа!». Якби ця теза почала запускатися в момент, коли його рейтинг тільки почав підніматися і становив десь 20%, вважаю, що на цьому він би загальмувався. А коли рейтинг перевалив за 35%, цей заклик став доцільним на фоні ситуації на Сході. До того ж, саме команда «Батьківщини» веде АТО. По факту, це не антитерористична операція за класичним визначенням, це міжнародна миротворча операція в джунглях Африки. Саме розуміння того, що президент відповідає і за зовнішню політику, і за питання безпеки та гарантії прав і свобод людей, підштовхнуло виборців до швидшого визначення.

Реально рейтинг Порошенка наближався до 50%, але перевищив цю позначку за рахунок виборців Гриценка та інших кандидатів. Вони віддали свої голоси фавориту, сподіваючись на швидше вирішення проблеми безпеки в країні.

Позитивом і негативом Порошенка можна назвати його гіпертрофовану амбітність і деяку самозакоханість, певну конфліктність (саме тому він уникав прямих зустрічей з Тимошенко, не через те, що не мав що відповісти, а через те, що міг відповісти занадто жорстко). З іншого боку, знаючи його особисто, можу сказати, що в нього просто неймовірне бажання увійти в історію України як людина, яка підняла Україну. Вдасться це йому чи ні? Нас чекає цікавий період. Але у нього є величезне бажання, для реалізації якого він готовий багато чим жертвувати.

Спочатку Порошенку прийдеться розібратися з командою, яка є в ВР. З одного боку, її треба відправляти на перевибори. З другого боку, вона повинна затвердити посадові особи, які подає президент. Також ВР повинна зробити щось на прохання президента з Аваковим. Вважаю, що налагодити порядок на Сході не вдасться, якщо ця людина залишиться на своїй посаді.

Вадим Карасьов, директор Інституту глобальних стратегій:

Феномен Порошенка не тільки в тому, що ми отримали президента в першому турі з великим відривом від другого призера. А також у тому, що три місяці назад такого рейтингу не було. Ключовим поясненням такого акселеративного рейтингу є два психологічних стани українського суспільства: перше — високі очікування людей після Майдану, друге — це втома від невизначеності, напіввійни у суспільстві, Сході України. Це фактично зробило вибори безальтернативними, перетворивши їх скоріше у референдум не скільки довіри до Порошенка, скільки референдум про територіальну цілісність, суверенітет.

Українські вибори — це не вибір між проросійськими та прозахідними кандидатами, це вибір всередині європейського вибору. Раніше у нас влада і опозиція були по різні боки барикад — проєвропейських та проросійських. Наразі і перше, і друге місце у виборчих перегонах отримали проєвропейські політичні сили. Розбіжності — в засобах і темпах реалізації європейського курсу. Порошенко має політичний досвід, він — дипломат, у нього хороші зв'язки серед еліт. Враховуючи його менеджерський, бізнесовий досвід, він є реалізатором цього проєвропейського курсу.

Чи зможе новообраний президент об'єднати країну?

Т. Чорновіл: Якби президентські вибори відбувалися у два тури, скоріше за все, Схід України перетворився б на територію, незворотньо відірвану від України: за цей час цей регіон перенасичився б кримінальним елементом. Схід став би для України чимось на зразок Абхазії для Грузії. Ми втримали контроль, який міг бути втрачений найближчими тижнями. У нас є президент, і гратися в імітацію АТО занадто ризиковано. Вважаю, що активізація АТО відбудеться ще до інавгурації. З вуст Порошенка досить жорстко прозвучала фраза, що з терористами і диверсантами розмов не буде жодних.

Щодо активізації АТО — антитерористична операція реально розпочнеться. Наразі для Порошенка дуже важливим є уникнення жертв з боку українських військових. Війна перейде у більш технічний аспект: ракетні удари по блокпостах, запуск авіації, артилерії тощо. Буде введена комендантська година і всі, хто в цей час будуть знаходитися на блокпосту, автоматично вважатимуться злочинцями. Одночасне бомбардування всіх блокпостів призведе до досить великих жертв з боку терористів і не думаю, що викличе негатив серед мирних жителів у самому донецькому регіоні. Кілька таких точкових ударів без втрат українських військових можуть переломити ситуацію в регіоні, додадуть рейтингу Порошенкові і відкриють для нього можливість для початку більш небезпечної в контексті людських життів наземній операції по зачистці.

Наразі Партія регіонів не може бути суб'єктом переговорів. Сам Ахметов як людина, яка створила робочі місця, і які можуть бути втрачені через його особисті проблеми, має бути таким суб'єктом. Тобто не як представник політики, а як представник місцевого бізнесу. Слід створити «контрольний пакет» місцевих переговорників, які представлятимуть Схід України і виступають за унітарність країни. Потрібно буде намагатися знайти баланс між тиском Заходу і якимось певним задобренням Росії (що буде дуже важко, але РФ все одно прийдеться піти на переговори), щоб не відбулося прямого вторгнення в Україну і щоб у Путіна не спрацював один із гітлерівських комплексів.

В. Карасьов: Схід ми ще не втратили, але можемо. На жаль, великі очікування в Україні часто-густо закінчуються великим розчаруванням. Від того, як Порошенко вирішить проблему Донбасу, буде залежати його подальше президентство. Стане зрозуміло: він сильний президент чи слабкий. Донбас для Порошенка, як для Тетчер — Фолкленди (Великобританія відвоювала Фолклендські острови у Аргентини в 1982 році, що підсилило позиції уряду Маргарет Тетчер. — Ред.). Багато чого залежить від команди, яка буде у президента, хто буде стояти на чолі МВС, Міністерства оборони, очолювати спецслужби.

Я думаю, що ключ у Путіна — з ним треба домовлятися. Хочеться чи не хочеться. Тим більше, що Кремль не дуже й хоче підтримувати самопроголошені республіки, адже подальша ескалація конфлікту буде втягувати в цю воронку і Росію. Слід також формувати суб'єкта перемовин — з розрізнених груп активістів, еліт Сходу. Без підтримки суспільства новообраному президентові не впоратися з величезним обсягом робіт на Сході країни.

Україна—Росія: якими можуть бути відносини з Путіним?

Т. Чорновіл: Якщо йдеться про Україну, то ми можемо говорити про рівень амбіцій, це більш-менш арифметична величина, яку можна рахувати. Коли ми говоримо про Путіна, то це збуджені, шизофренічні імперські амбіції, які не можуть мати арифметичної величини. Реальність сьогодні така: Росія поставлена в дуже незручну ситуацію. Не стільки через діючі санкції, а через ПРО. Коли російські ракети практично не мають реального шансу вразити цілі в США, натомість американські мають такі шанси, автоматично перестає існувати статус Росії як ядерної держави. Колишній міністр закордонних справ Порошенко у цій ситуації є хорошим переговорником для Путіна. Найкоротша дорога до Москви лежить через Женеву: попередні розмови мають відбутися на чотиристоронньому рівні. Адже «поважаємо вибір народу України» і «визнаємо обраного президента» — це дві великі різниці. Поки що факту визнання немає, він буде де-факто, а не де-юре.

В. Карасьов: Криза на Сході України має міжнародний характер, відносини України і Росії будуть завжди в контексті відносин України із Заходом. Є ще один момент: українські та російські президенти завжди домовлялися один з одним. Наприклад, Кравчук і Єльцин — можна було апелювати до радянського минулого; Януковича можна було тримати на гачку. Сьогодні це неможливо. Путіну потрібно домовлятися з українським суспільством. Ми голосували «за» Порошенка тому, що голосували «проти» Путіна, та «за» його покарання. Порошенко — це посередник відносин між Путіним та українським народом. Це інше завдання, обережна дипломатія — ніяких зговорів, підкилимних, непрозорих домовленостей. Це буде зовсім інша зовнішня політика — відносини між державами, а не між елітами.

Підготувала Оксана ШКЛЯРСЬКА

За матеріалами прес-марафону «Вибори в Україні: післямова», що відбувся в інформаційному агентстві «Обозреватель».

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку






    Загрузка...