• Світові новини
  • Юридичні новини
  • Погода
  • Новини України
Ракурс

Судова реформа на шляху до суду Лінча Судова реформа. Хроніка

Ілюстрація: caricatura.ru

Нинішній президент забуває: якщо не буде хоча б такого, убогого й недолугого суду, то його самого наступного разу можуть віддати в руки найшвидшого і найсправедливішого суду в світі — суду Лінча

Нещодавно писав про те, що напередодні Нового року, а вірніше, напередодні раптового початку нового процесуального життя з 15 грудня в усіх судах України за новими редакціями процесуальних кодексів (ГПК, ЦПК, КАСУ та КПК) — наостанок, голосно грюкнувши дверима, судді ВАСУ ухвалили історичне рішення: визнали незаконним звільнення судді Конституційного суду Анатолія Головіна за його участь у рішенні від 30 вересня 2010 року, яким КСУ відновив дію Конституції 1996 року.

Це ще не фінал — є право на оскарження. Але це знак.

І одразу ж, діючи чи то паралельно, чи то синхронно, сам нинішній склад КСУ запрацював — але зовсім не в той бік, на який багато хто розраховував.

20 грудня 2017 року Конституційний суд підніс ще одну маленьку свинку нашому гарантові: у рішенні №2-р/2017 КСУ чітко й недвозначно висловив своє ставлення до «політичних» законів Майдану:

«Незрозуміло, яким критерієм необхідно керуватися при визначенні, чи є закон України, прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2014 року, «диктаторським». Таким чином, пункт 7 частини другої статті 42 закону №1556 не відповідає вимозі правової визначеності, що уможливлює його довільне трактування у правозастосовній практиці і може призвести до сваволі».

І одразу ж, щоб не робити паузи, 21 грудня КСУ ухвалив рішення №3-р/2017 у справі «про виключення кандидатів у народні депутати України з виборчого списку політичної партії».

Без зайвих вагань, суд вказав на таке:

«Можливість виключення партією кандидатів у народні депутати України з виборчого списку від партії після встановлення результатів виборів народних депутатів України за рішенням її з’їзду (зборів, конференції), передбачена частиною дев’ятою статті 61, частиною третьою статті 105 закону №4061, суперечить принципам народовладдя; правової визначеності та правомірних очікувань як складовим принципу верховенства права; свободи політичної діяльності; вільних виборів та вільного волевиявлення виборців; вільного депутатського мандата... Зазначені положення закону №4061 порушують право громадян України вільно обирати і бути обраними до органів державної влади та органів місцевого самоврядування (частина перша статті 38 Конституції України), уможливлюють заперечення партією політичної волі виборців, втіленої у результатах голосування на виборах народних депутатів України, та суперечать засадам конституційного ладу України».

З одного боку, на Банковій начебто можуть втішатися тим, що це відкриває для них перспективи скупки депутатів на «вторинному ринку» з-поміж не лише мажоритарників, а й чистих «партійників».

З іншого боку, в умовах стрімкого падіння довіри до нинішнього глави держави ще невідомо, яка операція на парламентській біржі буде більш популярною, або, як в анекдоті: так ми купуємо чи продаємо?

У приватних бесідах різні судді вже майже не приховують свого навіть не скепсису — презирства до судової «реформи» і горе-реформаторів, де найпристойніше слово щодо новоструганих кодексів — правовий нонсенс.

А є й ті, хто готовий не просто скандувати на трибуні серед уболівальників, а й надати правову допомогу і консультації з організації скасування всього того неподобства, що помилково зветься судовою реформою...

Напевно, і гарант цього хаосу почав підозрювати, що справи його не настільки райдужні, як це малюють соціологи. Бажаючи зробити суддям алаверди у відповідь, нинішній президент перейшов до відкритих погроз ліквідувати всі суди — загальні першої інстанції! Причому ще до того, як відкриють шампанське в новорічну ніч.

Пропонується ні багато ні мало — ліквідувати 142 районні суди й створити замість них 74 окружні! Зокрема, в Києві буде ліквідовано всі 10 районних судів, замість яких створять: Дарницький окружний суд (в Дарницькому районі), Дніпровський окружний суд (в Деснянському і Дніпровському районах), Подільський окружний суд (в Оболонському і Подільському районах), Солом'янський окружний суд (у Святошинському та Солом'янському районах), Шевченківський окружний суд (в Шевченківському районі). Крім того, замість Печерського і Голосіївського райсудів буде створено Центральний окружний суд міста Києва.

ВРП на своєму засіданні 21 грудня повністю схвалила цю абракадабру Банкової, про що було ухвалено відповідні рішення.

Мало того, що з 15 грудня, з набуттям чинності новими кодексами, робота судів першої та апеляційної інстанції істотно ускладнилася, а в окремих аспектах — близька до паралічу. Так тепер на нас чекає неймовірний гармидер і повна дезорганізація того, що ще нещодавно називалося судовою системою, а тепер більше схоже на клаптики бульбашки, що лопнула.

Певне, відповідний указ президента надійде з дня на день, адже термін його тимчасових повноважень у сфері створення та ліквідації судів спливає 31 грудня 2017 року згідно з підпунктом 6 пункту 161 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Ті заклики одуматися і зупинитися, з якими звернулася до Порошенка група адвокатів у справах Майдану, ймовірно, залишаться без відповіді. У нашого верховного головнокомандувача свої плани — він хоче осідлати й очолити всю судову систему, розставивши там своїх людей, особисто відданих йому.

Виникає наївне запитання: навіщо йому це треба? Ну, припустімо, він це зробив. Очолив. Взяв у кулак. Далі що? А далі, як писалося в п'єсі — тиша...

Просто весь сенс судової реформи полягав у тому, що весь час подавалися якісь незграбні законопроекти, які оголошувалися вершиною юридичної думки, і тільки в них всілякі «експерти» бачили можливе поліпшення судової системи ще за життя цього покоління. Подали вже все. Навіть карикатурний законопроект «Про вищий антикорупційний суд», який буде (о горе!) знову судом першої інстанції. Але не тільки: він буде ще сам собі апеляція. Вірніше, буде створено окрему апеляційну палату, де всередині однієї будівлі колеги самі між собою в усьому розберуться. Дивно, що цей гібридний монстр не буде ще й виконувати роль касаційної інстанції.

З чого можна зробити логічний висновок: весь інтерес не в постанові вироків, а у винесенні ухвал про взяття під варту (бо не підлягає касації). Тож на найголовнішу інстанцію — Верховний суд — ніхто не сподівається в плані того, щоб вирок «встояв». Достатньо буде циркового шоу з гучним затриманням і тихим відпусканням під заставу. Бізнес є бізнес! Нічого особистого…

Добре — що подавати далі? У нас і так вищих судів першої інстанції скоро буде більше, ніж звичайних. Ось один видатний «юрист» нещодавно анонсував створення військових судів — повернення до старої радянської практики, коли у військових — все своє, включно з судом. Пропоную подумати ще над створенням вищого антитерористичного суду, вищого транспортного суду, вищого суду в податкових справах... Та хіба мало, скільки ще геніальних ідей може з'явитися!

Знаєте, як все це виглядає з боку? Уявіть собі, що президент вирішив провести театральну реформу. Видав укази та закони про те, що на театральній сцені можуть виступати тільки театральні актори, які закінчили університет ім. Карпенка-Карого, але в жодному разі не артисти кіно і боронь боже естради. Ліквідувати всі київські театри й об'єднати їх попарно: театр ім. Франка з театром ляльок, Російської драми ім. Лесі Українки — з цирком. Театр оперети — з дельфінарієм.

Гадаєте, це смішно? А чи не смішно об'єднувати Печерський суд з Голосіївським? У кожного з яких по два приміщення — в сумі вже чотири різні будівлі, де може слухатися ваша справа.

Уявіть, що вам продали квиток в «об'єднаний» театр, а ви перед спектаклем відчайдушно намагаєтеся додзвонитися до кас і запитати: де дають спектакль? Адже під однією назвою ховається декілька адрес, що зовсім не поруч...

Але є й одна істотна відмінність, чому Порошенко не влаштовує театральну реформу. Йому немає жодного інтересу призначати своїх головних режисерів — лояльних ледарів і нездар, — бо на них публіка не піде! Каси не буде... У цьому сенсі суд не має альтернатив: народ піде, куди він дінеться — чи не так?

От тільки  руйнуючи судову систему, за всіх її вад, нинішній президент забуває: якщо не буде хоча б такого, убогого й недолугого суду, то його самого наступного разу можуть віддати в руки «найшвидшого і найсправедливішого» суду в світі — суду Лінча.

Як там, процесуальний кодекс під цю «судову інстанцію» ще не підготували?

Читайте також: Антропний принцип для українського правосуддя

Помітили помилку? Виділіть текст, що її містить, та натисніть Ctrl+Enter
Версія для друку



Загрузка...



    Загрузка...