Виселення з «іпотечної» квартири: Верховний суд залишив колекторів із носом

19 березня цього року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту боржників при врегулюванні простроченої заборгованості», а 12 квітня новий закон про колекторів підписав президент.

Як сказано в пояснювальній записці до законопроєкту, який уже став законом, в Україні налічується понад 200 колекторських компаній. Повернення боргів — болюча тема для нашого суспільства, і вона справді потребує законодавчого врегулювання. Кожен, хто прямо або побічно стикався з колекторами, знає, що методи повернення боргів у нашій країні були відверто бандитськими або, як обтічно сказано в тій же пояснювальній записці, «межують із порушеннями законодавства, включаючи кримінально карані діяння».

Однак про нові правила для банків і колекторів поговоримо нижче, а наразі — про справу, яку в останній день березня було розглянуто в Першій судовій палаті Касаційного цивільного суду.

«Визнати такими, що втратили право на житло»

Справа ця залишає подвійне враження. З одного боку, надто вже мерзенна ця професія — колектор, і коли в останніх абзацах судового рішення бачиш, що специ із вибивання боргів спіймали облизня, це приємно. З іншого боку, борги все ж таки потрібно платити. Забезпечення кредиту майном, відданим в іпотеку, — поширена практика. Але зовсім не будь-яка «іпотечна» квартира може гарантувати реальне повернення боргу.

Сама історія сталася в Києві. На жаль, у рішенні не сказано, хто кому і ким доводиться в сім’ї, що жила в іпотечній квартирі, тож уявімо гіпотетичну ситуацію. Скажімо, живуть в одній квартирі батько, мати і дорослий син. І от синові дуже знадобилися гроші, причому пристойна сума і бажано у валюті. 13 років тому все так і сталося: він узяв великий кредит в одному з українських банків (акції якого, до слова, не належать жодній українській фінансовій групі). Для забезпечення кредитних зобов’язань батьки боржника і банк уклали договір, за умовами якого батьки як співвласники квартири передали її в іпотеку.

Син виявився несумлінним боржником: не лише не повертав кредиту, а і відсотки за ним відмовлявся платити. Через чотири роки після того, як було взято кредит, банк уклав з однією колекторською компанією договір факторингу, продавши їй права на стягнення боргу за кредитним і іпотечним договорами. Викуповувати проблемні борги — бізнес ризикований, але в разі успіху досить прибутковий.

В іпотечному договорі було, між іншим, попередження про задоволення вимог іпотекодержателя, і такі вимоги було висунуто через три роки після того, як колекторське ТОВ викупило проблемний борг. Компанія в порядку, передбаченому Законом України «Про іпотеку», зареєструвала право власності на квартиру, а через рік із гаком представники компанії вирішили оглянути майно, але там, виявляється… жили люди! І ці люди просто не пустили представників колекторської компанії на поріг. Колектори, втім, склали акт обстеження майна, в якому і зафіксували наявність мешканців. Ті не збиралися звільняти житло, і через два місяці після складання акта колектори звернулися до суду з позовом до батька з матір’ю, вимагаючи прибрати перешкоди в користуванні квартирою та визнати тих, хто проживав у ній, такими, що втратили право жити там.

За які кошти куплено квартиру?

Суд першої інстанції відмовив у позові колекторському ТОВ. На думку суду, акти перевірки майна складені зацікавленою особою і тому не можуть бути прийняті як докази. Але головне — спірна квартира, передана в іпотеку, придбана не за рахунок кредитних коштів (запам’ятайте, це важливо!), тож право власності колекторів на квартиру може бути оскаржене.

Апеляційний суд Києва в листопаді 2017 року частково задовольнив скаргу колекторів, скасував рішення першої інстанції й ухвалив нове, визнавши жителів спірної квартири такими, що втратили право на користування нею. Підстава: оскільки право власності на квартиру втрачено, значить, немає і права користуватися майном.

Тепер уже мешканці подали скаргу до вищої судової інстанції, і та стала на їхній бік. Наведемо коротко основні аргументи. Суд посилався, по-перше, на Конституцію України, стаття 47 якої говорить, що кожен має право на житло і може бути позбавлений цього права лише на підставі закону за рішенням суду. Стаття 391 Цивільного кодексу передбачає, що власник майна має право вимагати усунення перешкод, що заважають йому користуватися майном. Але в Україні ще діє старий, часів УРСР, Житловий кодекс, згідно зі статтею 109 якого громадянам, котрих виселяють із житла, одночасно надається інше постійне житлове приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на житлове приміщення, придбане за рахунок кредиту (курсив наш), повернення якого було забезпечене іпотекою.

Таким чином, головне запитання в цій справі: за які кошти було придбано спірну квартиру? Якщо іпотечне майно було куплене за особисті кошти того, хто взяв кредит (а в цій історії так воно і було), то виселення з квартири можливе лише за одночасного надання іншого постійного житла.

Виносячи рішення, Верховний суд посилався не тільки на подібні вітчизняні справи, а й на практику Страсбурзького суду. Європейський суд з прав людини виніс кілька рішень за схожими «квартирними» справами. Згідно зі статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка застосовується в практиці ЄСПЛ, кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, житла і кореспонденції. Втручання держави в це право має відповідати критеріям правомірного втручання. Для цього необхідна «нагальна суспільна потреба», а саме втручання має бути «пропорційним законній меті».

Відмовляючи колекторам, суд першої інстанції обґрунтував свої висновки тим, що відповідачі мешкають і зареєстровані в спірній квартирі на законних підставах, будь-яких доказів того, що вони перешкоджають колекторам у користуванні квартирою, в матеріалах справи немає. І головне, повторимося ще раз, — спірну квартиру придбано не за кредитні кошти.

Посилався ВС і на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті»: «Можна зробити висновок, що держава цілеспрямовано вносила законодавчі обмеження, направлені на захист прав громадян України, щодо виселення, які пов`язані з виконанням зобов`язань за кредитами, наданими в іноземній валюті та забезпеченими іпотекою. Вказана обставина обумовлена тим, що фізична особа, яка отримала кредит у іноземній валюті, не має впливу на здешевлення гривні, коливання валютного курсу, проте саме держава зобов`язана забезпечувати як дотримання прав усіх суб`єктів, так і баланс прав, у тому числі і прав кредитодавця та позичальника у кредитних правовідносинах». Отака у нас держава — добра і турботлива. Приємно, не приховую.

Словом, колектори справу програли і тепер мають не лише дати спокій мешканціям квартири, а й компенсувати їм судові витрати, майже шість із половиною тисяч гривень.

Справа ця, повторимося, залишає подвійне почуття. Хай там як, гроші у банку взяли і не віддали. А що, так можна було? Виходить, так. Тому один із важливих практичних висновків, якого можна дійти, ознайомившись зі справою: не варто зв’язуватися з квартирою, що перебуває в іпотеці, навіть якщо її продають задешево. Старих мешканців, яким вона вже не належить, викурити з неї буває просто неможливо.

Явки, паролі, адреси, документи

А тепер саме час поговорити про те, що має змінитися в діяльності колекторів, неприємних, м’яко кажучи, людей, які не гребують психологічним тиском не лише на боржника, а й на членів його сім’ї, а то і зовсім на сторонніх людей, які не мають жодного стосунку до боргів і боржників.

Стаття 32 Конституції України говорить, що ніхто не має права втручатися в особисте і сімейне життя (крім випадків, передбачених законом). Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, якщо того не вимагають інтереси національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Новий закон установлює суворі вимоги для банків і колекторів при врегулюванні питань кредитної заборгованості:

• дотримуватися етичних вимог;
• інформувати боржника про залучення колекторської компанії та передачу права вимоги боргу новому кредитору;
• укладати договори тільки з юрособами, включеними до Реєстру колекторських компаній;
• проінформувати Нацбанк про укладення договору з колекторською компанією;
• контролювати дії колекторів і давати рекомендації щодо усунення порушень;
• розірвати договір із колекторською компанією в разі виключення її з Реєстру або в разі, якщо вона двічі за рік порушила етичні норми.
• Важлива деталь: під час першої взаємодії кредитор повинен повідомити назву, ім’я того, хто спілкується, правові підстави взаємодії та розмір простроченої заборгованості, а на вимогу споживача протягом 7 робочих днів надати необхідні документи.

На Нацбанк покладено нагляд за дотриманням банками, іншими фінансовими установами, особами, які мають право надавати фінансові послуги, і колекторськими компаніями законодавства про захист прав споживачів фінансових послуг.