Генсек НАТО закликав готуватися до тривалої війни в Україні і назвав умову, за якої цього не станеться

НАТО має готуватися до довгої війни в Україні.

Про це заявив генсекретар НАТО Єнс Столтенберг в інтерв’ю виданням німецької медіагрупи Funke, яке опублікували 17 вересня.

Він вважає, що «більшість воєн тривають довше, ніж очікувалося, коли вони починалися», тому Альянс повинен готуватися до довгої війни в Україні.

Ми всі прагнемо швидкого миру. Водночас ми повинні усвідомлювати: якщо президент Зеленський і українці перестануть воювати, їхня країна перестане існувати. Якщо президент путін і росія складуть зброю, у нас буде мир, — уже не вперше висловив цю думку генсек.

Окрім цього, Столтенберг наголосив на тому, що після завершення війни Україна має отримати гарантії безпеки, аби російська агресія проти неї не повторилась:

Мирна угода не повинна слугувати для росії перепочинком, щоб вона потім знову напала. Ми не можемо більше дозволитирРосії ставити під загрозу безпеку в Європі.

Водночас Столтенберг додав, що «немає жодних сумнівів — Україна зрештою буде в НАТО».

При цьому точних термінів вступу країни до альянсу він не назвав. На липневому саміті НАТО у Вільнюсі Україна всупереч очікуванням не отримала запрошення вступити до альянсу. Водночас у декларації, підписаній за підсумками саміту, йшлося про те, що країни G7 зобов’язуються забезпечувати обороноздатність та безпеку України на основі довгострокових двосторонніх угод.

Говорячи про зростання витрат європейських країн на постачання зброї Україні, Столтенберг заявив:

Під час холодної війни, коли правили Конрад Аденауер або Віллі Брандт, витрати на оборону становили від трьох до чотирьох відсотків обсягу економічного виробництва.

Ми зробили це тоді, і сьогодні ми повинні зробити це знову, — закликав він, зазначивши, що в його рідній країні, Норвегії, витрати на оборону не досягли цільового показника в 2%, взятого на себе державами-членами НАТО.

Столтенберг додав, що за роки свого перебування на посаді глави норвезького уряду він зрозумів, «як важко виділити більше грошей на оборону, коли потрібні вищі витрати на охорону здоров’я, освіту чи інфраструктуру».