Мусульманські жінки: розвінчання міфів

Не так давно в Україні активно обговорювалося весілля в Дагестані 57-річного глави районного РВВС Нажуда Гучігова й 17-річної мешканки чеченського села Байтаркі Луїзи Гойлабієвої, до якого була прикута увага не лише російських, але й українських ЗМІ. Адже на ньому був присутній особисто Рамзан Кадиров. Вид нещасної нареченої не залишив байдужими багатьох українців, які в більшості випадків все списували на жорстокі закони ісламу, мовляв, жінка в мусульманському світі безправна, тому її думки щодо шлюбу ніхто і не питає. Але це не так. Читайте про це на «Ракурсі» у статті Лесі Шутко, автора книги «Роксолана: міфи і реалії».

Наприклад, в Османській імперії за традицією дівчину справді видавав заміж батько, за його відсутності це міг робити дід, брат або інший родич чоловічої статі. Якщо у нареченої їх не було, то такі обов’язки виконував кадій, тобто османський суддя. А доросла жінка могла робити це без будь-яких представників. У всіх випадках для юридичної дійсності шлюбу обов’язково була потрібна згода нареченої. У судовій практиці османських судів активно розглядалися суперечки жінок, які не бажали виходити заміж проти своєї волі.

Жінки могли на свій розсуд купувати, контролювати і розпоряджатися рухомим і нерухомим майном. Як приклад автор наводить господарську діяльність султанші-українки Роксолани, яка з рабині перетворилася на дружину османського султана Сулеймана Пишного.