Новини
Ракурс
Фото: ikprivatenet / pixabay.com

З вересня на водіїв чекають жорсткі каральні санкції

18 тра 2018, 08:21

Проблема паркування в Україні не просто назріла — вона давно перезріла. Законодавці, яким насправді байдуже, чи є де припаркуватися пересічному водієві, вирішили її розв’язати по-своєму — запровадивши більш жорстке покарання за порушення. Це схоже на ситуацію, коли людині із серйозним захворюванням замість усунення причини просто дають ліки, що нівелюють симптоми. Чи допоможе така тактика лікування — питання риторичне. Проте ми вирішили поцікавитись у експертів, до чого призведе вже узаконений намір карати автовласників гривнею. До речі — навіть за те, чого вони не робили.


.

Отже, з 29 вересня 2018 року почнуть жорстко карати тих автовласників, чий автомобіль буде припарковано не за правилами. Їм обіцяють і повернення евакуатора (тут одразу згадується екс-мер Києва Леонід Черновецький і його «евакомафія», коли не стільки забирали автомобілі на штрафмайданчики, скільки збивали гроші з водіїв, які паркували авто не за правилами), і фото- та відеофіксацію порушень, і «листи щастя» як її наслідок…

«Ключовою новацією буде змога складати адміністративний протокол за відсутності водія, — пояснює «Ракурсу» голова одеського підрозділу ГО «Національна платформа безпеки руху» Олексій Костржицький. — Для цього посадовій особі потрібно буде зафіксувати обставини порушення або евакуації транспортного засобу за допомогою фото- або відеозапису. Якщо порушення вчинив не власник авто, то однаково саме йому потрібно буде доводити свою невинуватість. За порушення, здійснені автівками на іноземних номерах, відповідальність покладатиметься на особу, яка ввезла автомобіль в Україну».

 

Поведінка на дорогах потребує осучаснення

Карати водія-порушника, який припаркував своє авто у не призначеному для цього місці, чинне законодавство дозволяє й нині. На офіційному сайті патрульної поліції вказано, за яких обставин авто може бути евакуйовано. Зокрема, якщо поліцейські виявляють автомобіль, який рухається, зупиняється чи стоїть з порушенням ПДР та суттєво перешкоджає дорожньому руху, вони мають його затримати — викликати евакуатор і відправити на штрафмайданчик. Причому якщо водій з’являється на місце вже після того, як поліцейський викликав евакуатор, цей виклик скасовується й евакуація не проводиться, навіть якщо евакуатор уже прибув.

Проте якщо зараз патрульні поліцейські не поспішають боротися з водіями-порушниками (хіба що авто припарковано на місцях для інвалідів), ініціюючи евакуацію автівок, восени обіцяють взятися за них серйозно.

За словами юриста Володимира Караваєва, наша проблема — навіть не брак місць для паркування автомобілів, а радше непродумана організація руху. У містах немає знаків і схем, які б показували наявність парковки, навіть якщо фізично вона є. Тому автомобілі залишають там, де заманеться. У країнах Європейського Союзу зовсім інша практика: всі потрібні вказівники є, порушникам одразу виписують штраф, а квитанцію залишають на лобовому склі. Новим законом в Україні хочуть запровадити аналогічний алгоритм дій. Тобто практика евакуації автомобіля, що істотно заважає дорожньому руху, не нова. Але в законі змінено формулювання «істотно заважає» — тепер воно містить всі конкретні випадки порушень, коли автомобіль може бути евакуйовано.

Фото: lucawolf0 / pixabay.com

Якщо ми йдемо у Європу, то треба йти

Тут хочеться згадати той період, коли на водіях відверто заробляли евакуатори Черновецького (2008–2010 роки). Влітку 2008-го Леонід Черновецький пафосно декларував, що повернення до практики евакуації дасть змогу зменшити затори щонайменше на 20%. З осені того ж року евакуатори почали працювати цілодобово. Їхню роботу тоді мало забезпечувати комунальне підприємство «Київпарктранссервіс».

Як вони «працювали», столичні водії пам’ятають і досі. Мені ж у пам’ять намертво врізався випадок, коли одна така бригада бравих чоловіків у районі книжного ринку «Петрівка» повантажила на евакуатор автомобіль з дитиною, якій не виповнилося навіть року. Що пережили тоді батьки, навіть уявити важко. Причому випадки, коли евакуатор «не помічає» в салоні дитину, — не лише наша реальність. Таке трапляється і в європейських країнах, з тією лише різницею, що там за подібне несуть відповідальність.

Потім евакуатори заборонили, а у 2015 році — разом із законом про Національну поліцію — знову спробували повернути. Тоді передусім планували евакуювати автомобілі, котрі було припарковано на зупинках громадського транспорту, на перехрестях і трамвайних коліях, а також якщо припарковані автомобілі істотно заважали руху інших транспортних засобів. Проте оскільки не було чіткого визначення, коли саме вони «істотно заважають» (це повинні визначати поліцейські на власний розсуд), з цим теж виникали проблеми: водії вкупі з правозахисниками доводили, що в законі немає норми про тимчасове затримання автомобіля. Натомість є норма про переміщення транспортного засобу, тобто, умовно кажучи, автомобіль-порушник не на штрафмайданчик потрібно везти, а просто перемістити з того місця, де він заважає рухові, туди, де не заважатиме.

Зрозуміло, що таким ніхто не займався. Але тепер автовласникам обіцяють насправді жорсткі норми й обов’язкове покарання. Щоправда, біда в тому, що карати збираються не того, хто був за кермом і здійснив порушення, а саме власника автомобіля, який може ні сном ні духом ні про що не знати. Тож окремі експерти схиляються до думки, що за наших реалій це може дати не зовсім ті (або й зовсім не ті) результати, на які розраховували автори закону.

«Такі розмови зараз ні до чого, — вважає генеральний директор Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів Олег Назаренко. — Українці обрали європейський вектор розвитку, значить, його й потрібно дотримуватися. А новий закон про унормування сфери паркування автомобілів повністю відповідає практиці, яка є в європейських країнах, і аналогічний законодавству, яке там діє у цій сфері. А є країни, скажімо, Японія, де вам навіть не продадуть автомобіль, якщо ви не надасте довідку, що маєте у своєму розпорядженні окреме паркувальне місце. Я коли їду в Європу на автомобілі, завжди враховую питання паркування: і ні у Відень, ні у Варшаву зазвичай на машині не заїжджаю — залишаю її за містом у кемпінгу, а тоді на громадському транспорті добираюсь туди, куди мені потрібно. І роблю це саме тому, що в місті у мене можуть виникнути проблеми з паркуванням».

Фото: CC0 Public Domain

Карально-обмежувальні норми — зовсім не реформа

«Символічно, що закон про реформування системи паркування містить переважно карально-обмежувальні норми і не має жодних принципових положень про реальні реформи у цій сфері, — зазначає у коментарі для «Ракурсу» киянин Олег Стрекаль з 30-річним водійським стажем. — Кількість авто щороку зростає, однак про створення додаткових парко-місць, перехоплюючих парковок на в’їздах до міст, систем паркувальних навігаторів, які б скеровували водія до вільної парковки, у законі не згадано. Натомість заборонити, покарати, затримати автомобіль…»

На його переконання, в українських реаліях закон перетвориться на знущання з водіїв та вибивання з них додаткових грошей. «З’являється могутня фігура — інспектор з паркування. Він може все: фіксувати порушення, розглядати справи про адміністративні правопорушення і, найголовніше, тимчасово затримувати автомобіль. Тобто вантажити на евакуатор і вивозити на штрафний майданчик, — підкреслює автомобіліст. — Складається враження, що закон лобіювали саме майбутні інспектори з паркування. Прекрасний бізнес: створюєте комунальне підприємство, набираєте туди хлопців спортивної зовнішності, купуєте їм рулетки, щоб було чим виміряти, за скільки метрів, скажімо, від переходу зупинився автомобіль (а як людина повинна визначити це на око, незрозуміло), та евакуатори — й заробляєте копійчину».

Так чи ні, але корупційна складова у цьому законі однозначно є. Та й неврегульованих проблем, попри спробу нібито реформувати сферу паркування, залишається чимало. Передусім, на думку Олексія Костржицького, таким самим корумпованим залишається питання оренди майданчиків для паркування у міста. «Орендарями з року в рік є одні й ті самі оператори парковок, — зазначає експерт. — Вони самостійно визначають вартість паркування, обмежують транзитний проїзд автомобілів. При цьому в бюджет міста надходять мізерні відрахування».

Автомобіліст зі Стрия Юрій Ганусяк у соціальних мережах обурюється: навіщо місцевій владі взагалі створювати парковки, якщо брак парко-місць призведе до штрафів, які в сотні разів більші, ніж вартість паркування автомобіля? «А парко-місця ж не тільки створити треба, а ще й обслуговувати, — нагадує автолюбитель. — А так не потрібно нічого робити, тільки збирати штрафи. Хоч насправді карати гривнею потрібно лише за наявності місць для паркування, а не просто встановлювати знаки «Стоянку заборонено».

Чому дискримінацію автомобілістів перетворюють на норму?

До речі, якщо йдеться про відповідність нового закону саме конституційним нормам, то вітчизняні правники вже знайшли чимало нюансів, які викликають багато запитань. За словами автоадвоката Вадима Володарського, у Конституції сказано (ст. 52 ч. 2), що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення. «Йдеться про те, що будь-яка юридична відповідальність прив’язується, по-перше, до вчинення конкретного діяння конкретною особою. А по-друге, це діяння повинно на момент його вчинення визнаватися законом як правопорушення, — пояснює юрист. — Що ми бачимо щодо транспортних засобів? Володіння автомобілем прямо передбачено законом як право особи. Передача управління іншій особі, якщо ця особа має водійське посвідчення, — теж законна річ. Тобто обидва діяння є правомірними. А якщо це так, то юридична відповідальність неможлива».

Адвокат зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 61 Конституції юридична відповідальність має індивідуальний характер. А це означає, що для притягнення до відповідальності необхідно встановити особистість порушника. Притягувати «колективно» власників транспортних засобів до відповідальності неможливо. «Хотів би нагадати, чому припинилася практика розсилки «листів щастя» у 2010 році, — каже Володарський. — Тому що в грудні 2010-го Конституційний суд визнав неконституційною тодішню ст. 14-1 КУпАП, яка регулювала цей процес. Але не просто ухвалив рішення про неконституційність конкретної норми, а ще й сформулював у своєму рішенні чітку правову позицію з цього питання».

Йдеться про те, що окрім уже названих статей Конституції КСУ послався на принцип верховенства права, відповідно до якого конституційні норми як норми прямої дії, маючи вищу юридичну силу, гарантують захист прав і свобод усіх громадян України — чи то пішохода, автомобіліста, пересічного українця, чи то народного депутата. «При цьому невід’ємною частиною верховенства права є принцип правової визначеності, коли людина для прогнозування правових наслідків своїх дій (і до перспектив залучення до відповідальності теж) повинна мати можливість відрізнити правомірну поведінку від протиправної, — додає експерт. — І неважко зрозуміти, що якщо громадянин правомірно володіє автомобілем, правомірно передає іншій людині управління ним, а перспектива залучення до відповідальності залежить від поведінки цієї іншої людини, на що власник автомобіля вплинути не може, то цей принцип грубо порушується».

Розв’язання проблеми тільки за рахунок каральних санкцій, без надання альтернативної змоги для водія не перетворюватися на порушника, та ще й коли ці законодавчі новації не зовсім потрапляють у ногу з конституційними нормами, на європейський шлях якось не схоже.

 

Марія ХВОЩ


Помітили помилку?
Виділіть і натисніть Ctrl / Cmd + Enter