Глубокое дыхание изменяет структуру нейросетей мозга — ученые

Інтенсивні дихальні вправи можуть зменшити приплив крові до мозку на 45%, одночасно змінюючи спосіб взаємодії між ключовими нейронними мережами.

Така суто нефармакологічна практика може перевести людський розум у стани, разюче схожі на ефекти психоделічних препаратів. Про це повідомляє Bioengineer.org з посиланням на результати дослідження учених з Центрального інституту психічного здоров’я в Мангаймі (Німеччина).

У дослідженні взяли участь 30 здорових, досвідчених практиків дихальної гімнастики, які виконували дихальні вправи з високою вентиляцією, лежачи всередині апарату магнітно-резонансної томографії:

• такий підхід дозволив дослідникам фіксувати як фізіологічні, так і суб'єктивні зміни в режимі реального часу, поєднуючи безперервне вимірювання мозкового кровотоку з ретроспективними описами свідомих переживань учасників;
• піддослідні повідомляли про сильні змінені стани свідомості під час сеансів сканування. Домінуючою рисою цих переживань було те, що дослідники описують як «океанічний стан» — глибоке й всеосяжне відчуття єдності зі Всесвітом та іншими людьми;
• багато учасників також повідомляли про змінене сприйняття, яскраві уявні образи, ослаблене або трансформоване відчуття «я» та суб'єктивне відчуття єдності.

Порівнюючи ці описи з усталеними характеристиками психоделічних переживань, дослідники виявили, що вони нагадують ті, які викликають помірні та високі дози ЛСД або псилоцибіну, хоча стани, індуковані дихальною практикою, супроводжувалися менш вираженими візуальними ефектами, ніж ті, що зазвичай асоціюються з класичними психоделіками, — наголошується у статті.

При цьому, саме лише різке зниження кровопостачання не пояснює інтенсивність переживань, про які повідомляли учасники.

Здається, мозок продовжує функціонувати та генерувати надзвичайні стани свідомості навіть тоді, коли його загальне кровопостачання різко обмежене, — наголошується у статті.

Відомо, що такі речовини, як псилоцибін та ЛСД, порушують зазвичай синхронізовану активність мережі пасивного режиму роботи мозку — сукупності взаємопов'язаних ділянок мозку, що беруть участь у саморефлексії, автобіографічному мисленні та формуванні відчуття «я» — а ступінь цього порушення корелює з переживаннями розчинення «я».

Це дослідження свідчить, що інтенсивне дихання може впливати на ту саму нейронну мішень через принципово інший механізм, який зумовлений змінами складу крові та судинною динамікою, а не фармакологією рецепторів.

Дослідники наголошують, що якби причиною цього було лише зниження кровотоку, можна було б очікувати, що будь-який стан, який знижує забезпечення головного мозку киснем, спричинятиме подібні стани, однак це, схоже, не так.

Специфічність змін на рівні мереж свідчить про те, що саме характер реорганізації, а не зменшення кровопостачання, визначає характер переживань, — наголошують дослідники.

Зазначається, що ця схожість між дихальною практикою та станом, спричиненим серотонінергічними препаратами, є одним із найцікавіших результатів дослідження, оскільки ці два види впливу досягають мозку через абсолютно різні фізіологічні шляхи.

Дихання може бути більш потужним інструментом для дослідження та формування свідомості, ніж вважалося раніше, — резюмують учені.

Джерело: Bioengineer.org