Микробы просыпаются — еще одну причину изменений климата обнаружили ученые

Мікроорганізми в найхолодніших регіонах Землі стають все більш активними в міру танення льодовиків та вічної мерзлоти, що посилює зміни клімату.

Про це повідомляє прес-служба Університету Макгілла (Канада), учені з якого проаналізували дані десятків досліджень арктичних, антарктичних, альпійських та субарктичних середовищ, щоб оцінити вплив температури на мікробну активність.

Дослідники виявили, що:

• потепління прискорює метаболізм мікроорганізмів, збільшуючи розпад органічної речовини та вивільнення парникових газів, таких як вуглекислий газ і метан, в атмосферу;
• крім того, танення ґрунтів також може призвести до вивільнення таких забруднюючих речовин, як ртуть — це матиме наслідки, які виходять далеко за межі полярних регіонів, оскільки шкідливі речовини поширюються через річки та харчові ланцюги.

Мікробні екосистеми холодного клімату готуються до швидких змін, — наголошують дослідники. — Ми розуміємо, що це матиме серйозні наслідки не лише для глобального циклу вуглецю, а й для продовольчої безпеки, економіки та здоров’я людей. Однак ці екосистеми змінюються швидше, ніж ми їх розуміємо.

За словами учених, вони виявили дві постійні закономірності, які підтверджуються в десятках екосистем по всьому світу:

• у заморожених середовищах активність мікробів стримується як їжею, так і температурою;
• у міру танення ґрунтів і більш вільного переміщення поживних речовин водою ці обмеження послаблюються, що дозволяє мікробам стати більш активними, прискорити цикл вуглецю та вивільнити накопичені раніше токсини.

Хоча мікробні процеси все частіше визнаються важливим чинником кліматичних зворотних зв’язків, дослідники наголошують, що полярна мікробіологія залишається відносно молодою галуззю науки, яка має лише близько двох десятиліть базових даних. Ці прогалини ускладнюють точне прогнозування довгострокових кліматичних наслідків.

На відміну від інших галузей, де можна проаналізувати задокументовані види протягом століть, ми не маємо такого тривалого часового горизонту. Наші перші дані датуються початком 2000-х років, — резюмують дослідники.