Конкурс до Верховного суду: як оцінити «вченість»

Особливості визначення та врахування академічного (наукового чи освітнього) досвіду чи рівня

Вища юридична освіта є універсальною та мінімальною вимогою. Однак виникає необхідність визначення значення наукових ступенів та звань. Тут слід розрізняти два аспекти:

а) врахування академічного досвіду у випадках оцінки кандидатів, що є суддями чи адвокатами (в цьому випадку має визначатись «вага» цього параметру);

б) визначення самого факту наявності (чи достатності) академічного статусу для інших категорій (наприклад, особи без суддівського досвіду). Відсутність такого статусу позбавляє права на участь у відборі.

У країнах континентальної правової традиції у відбіркових процедурах досьє та аплікаційні форми передбачають інформацію щодо академічного рівня претендента (більш високого, ніж загальна вимога), яка буде оцінюватись органом відбору. Однак немає прикладів того, що наявність такого ступеню формально визнається перевагою чи дає можливість присвоєння більш високих рейтингів.

Значення освітнього критерію для суддів ВС Іспанії не має такого принципового значення, як при відборі інших суддів, однак враховується за певних умов. Закон про судову владу визначає загальні ознаки критерію «рівень освіти»: освітній рівень з права та отримані бали; наявність наукового ступеню (PhD) та спеціалізація; проходження навчальних курсів (тренінгів) тривалістю понад 300 годин.

Додатковими показниками є кількість наукових публікацій з правових питань та участь у наукових конференціях та семінарах.

Можливість призначення на посаду судді ВС представника академічної спільноти передбачається як в країнах англосаксонської правової традиції, так і континентальної (про це мова йтиме також в наступних розділах). Необхідна наявність «особливого академічного рівня», який має отримати підтвердження переважно за формальними критеріями. Закон встановлює такі формальні ознаки академічного досвіду: посада професора чи доцента в державних університетах чи приватних з аналогічним статусом, однак лише за умови повної зайнятості.

Визначення того, що вважається академічним досвідом у контексті добору суддів, дає законодавство Литви: викладання в університеті, що надає ступінь магістра чи бакалавра з права або ступінь з певної правової спеціалізації осіб, що мають ступінь доктора права.

Право обіймати посаду судді в Німеччині має будь-який діючий штатний професор права університету незалежно від його базової освіти.

В Австрії професори правничих факультетів університетів, що проводять навчання з предметів цивільного і кримінального права, можуть бути призначені суддями без виконання вимог допуску до проходження суддівської підготовки, складання іспиту та вимоги наявності стажу роботи у сфері права.