Океаны охлаждают климат больше, чем считалось — ученые

Cірчистий газ, що виробляється морськими мешканцями, охолоджує клімат більше, ніж вважалося раніше, особливо над Південним океаном.

Про це повідомляє прес-служба Інституту морських наук (Іспанія).

Зазначається, що відкриття було зроблене в результаті вперше проведеної кількісної оцінки глобального виробництва сірки морським життям.

Майже 40 років тому була запропонована одна з найбільш революційних гіпотез про роль океану в регулюванні клімату Землі:

• вона припускала, що мікроскопічний планктон, який живе на поверхні океану, виробляє сірку у вигляді газу, який, потрапляючи в атмосферу, окислюється і утворює крихітні частинки, відомі як аерозолі;
• аерозолі відбивають частину сонячного випромінювання назад у космос, зменшуючи кількість тепла, яке утримує Земля — ефект, протилежний ефекту парникових газів;
• охолоджувальний ефект аерозолів посилюється, оскільки ці частинки необхідні для конденсації крапель води і формування оптично щільних хмар. Хмари є кліматичним елементом з найбільшою охолоджувальною здатністю.

Зазначається, що нове відкриття розширює уявлення про вплив морської сірки на клімат, додаючи раніше непомічену сполуку.

Досі ми вважали, що океани викидають сірку в атмосферу лише у вигляді диметилсульфіду, планктонного залишку, який в основному відповідає за характерний запах морепродуктів, — зазначають учені. — Сьогодні, завдяки розвитку вимірювальних приладів, ми знаємо, що вони також виділяють метанетіол, і ми знайшли спосіб кількісно оцінити в глобальному масштабі, де, коли і в якій кількості це відбувається.

Для цього дослідники зібрали всі наявні вимірювання цієї нової сполуки, склали разом ті, що були зроблені в Південному океані та на узбережжі Середземного моря, і статистично пов’язали їх із супутниковими даними про температуру.

Це дозволило їм зробити висновок, що метанетіол збільшує відомі морські викиди сірки на 25% в середньому за рік у світі.

Це може здатися небагато, але метанетіол більш ефективно окислюється і утворює аерозолі, ніж диметилсульфід, що збільшує його вплив на клімат, — зазначають учені.

Дослідники внесли дані про викиди морського метанетіолу в сучаснішу кліматичну модель, щоб оцінити їхній вплив на всю планету. Виявилося, що:

• вплив набагато помітніший у Південній півкулі, де менше континентів і менше людської діяльності, а також менше сірки від спалювання викопного палива — це показує, яким був вплив океану на клімат до промислової революції;
• врахування метанеолу в кліматичній моделі означає збільшення утворення сірчаних аерозолів над Південним океаном на 30% - 70%, що зменшує падаючу сонячну радіацію влітку на 0,3 — 1,5 Вт/кв. м.

Сучасні кліматичні моделі значно переоцінюють сонячну радіацію … головним чином тому, що вони не здатні правильно моделювати хмари. Врахування нових викидів сірки дозволить трохи наблизити модель до реальності, — наголошують учені.

Учені зазначають, що це відкриття стало ще одним доказом того, що океани не лише вловлюють і розподіляють сонячне тепло та поглинають частину вуглекислого газу, який людина викидає в атмосферу, але й продукують гази та частинки, що мають безпосередній кліматичний вплив.

Незважаючи на це, вчені зазначають, що масштаб впливу людської діяльності такий, що планета гріється і буде продовжувати грітися, якщо нічого не робити, — наголошують у статті.