Не сработавшие стратегии: администрация Байдена и российско-украинская война

Закінчення каденції Джо Байдена дає змогу підбити підсумки його політики, зокрема в аспекті міжнародних відносин.

Американський історик Філліпс О’Брайен у статті для The Atlantic аналізує ключові прорахунки адміністрації Байдена у контексті війни в Україні.

Попри досвідчену команду радників і високий рівень кваліфікації, адміністрація не змогла забезпечити належну підтримку Україні в її боротьбі з російською агресією. Хоча США обіцяли підтримувати Київ «стільки, скільки потрібно», постачання зброї залишалося обмеженим і часто коригувалося через побоювання ескалації конфлікту. Стратегія стримування росії виявилася недостатньою для відновлення територіальної цілісності України.

Байден наповнив свою адміністрацію геніями: вченими Родса; випускники Ліги Плюща; люди з великим світовим досвідом; радник з питань національної безпеки Джейк Салліван, якого президент назвав «інтелектуалом, який є єдиним у поколінні». Сам президент уже півстоліття занурений у зовнішню політику. Проте, незважаючи на всі ці вражаючі резюме, адміністрація Байдена погано впоралася з війною в Україні, не лише перешкоджаючи спроможності обложеного союзника відбити російське вторгнення, але й упускаючи чудовий шанс покращити глобальне становище Америки та позиції демократичних сил у світ, — пише О’Брайен.

Адміністрація Байдена розглядала конфлікт як кризу, якою потрібно керувати, а не як війну, яку необхідно виграти. Затримки в постачанні критичних озброєнь, таких як танки Abrams, ракети ATACMS і винищувачі F-16, значно обмежили спроможність України у контрнаступальних діях.

Вашингтон також обмежував використання зброї Україною, зокрема, не надаючи ракети середнього і дальнього радіусу дії, що позбавляло Україну можливості ефективно протидіяти ракетному терору. Лише після 33 місяців війни адміністрація дозволила Україні атакувати військові об'єкти на території росії.

Обережність адміністрації Байдена була обумовлена страхом ядерної ескалації з боку Кремля. Проте вже на ранніх етапах стало зрозуміло, що загроза використання зброї масового ураження переважно є інструментом шантажу.

Помилки у стратегії підтримки України під час російсько-української війни мають стати важливим уроком для майбутніх адміністрацій США.