Шок і трепет: Громадська рада доброчесності оприлюднила свої висновки

Нарешті сталася знаменна подія: Громадська рада доброчесності, що перевіряє кандидатури в судді Верховного суду, явила світові перші офіційні результати своєї діяльності (https://grd.gov.ua/about/conclusions). Перше враження: напевне, краще би вони цього не робили. Багато висновків виконані в такому стилі, що виникають обґрунтовані сумніви щодо наявності дипломів про вищу юридичну освіту членів Ради.

Щодо обґрунтованості та логіки висновків, то вони заслуговують на окрему статтю, а сьогодні громадськість обіцяють порадувати новою порцією висновків. Але про підходи Ради доброчесності вже судити можна. Один приклад. Негативний висновок кандидат у судді Верховного суду Олександр Баранець отримав виключно на підставі одного-єдиного випадку, коли він не дозволив фіксувати на відео судовий процес без винесення мотивованої ухвали.

«Відсутність права слухачів брати участь в обговоренні клопотань і виступати в процесі не скасовує обов’язок суду роз’яснювати всім присутнім зміст рішень, які їх стосуються.

У даному випадку кандидатом був порушений пункт 3.2 Бангалорських принципів поведінки судді: не досить лише вершити правосуддя; потрібно, щоб його звершення було очевидним для загалу.

Зазначене Громадська рада доброчесності розглядає як безумовну і самостійну підставу для негативного висновку.

Вважаємо, що наведеного факту достатньо для висновку про невідповідність кандидата критеріям доброчесності і професійної етики».

Очевидно, члени Ради зовсім нещодавно звалилися з місяця, причому забезпечені виключно текстом Бангалорських принципів і утопічною картинкою ідеального світу, вони абсолютно не знайомі з нашими реаліями та й узагалі жодного разу не були в суді. В іншому випадку в них не піднялася б рука поставити підписи під таким висновком.

Якщо це все, що реально можна було закинути кандидату в судді, то його можна канонізувати за життя. Або ж  багатьох інших кандидатів відразу ж розстріляти, якщо вже бути послідовними.

Візьмемо на себе сміливість стверджувати, що цей єдиний факт не дає реальних, таких, що «справедливо виглядають для всіх», підстав забракувати кандидата й дає підстави для підозр щодо інших, прихованих, але справжніх причин. До речі, за підсумками виконання практичного завдання Олександр Баранець посів перше місце, випередивши чинного голову ВГСУ Богдана Львова.  

Тепер своєрідне «вето» Ради доброчесності щодо кандидата можуть подолати лише 11 голосів членів Вищої кваліфкомісії.

З такими підходами членами Верховного суду зможуть стати хіба що члени Громадської ради доброчесності, які апріорі є неупередженими суперпрофі. У всякому разі, так написано в законі і так мало би бути...

(Далі буде)