Про координати незалежності судової влади
https://racurs.ua/ua/1545-pro-koordynaty-nezalejnosti-sudovoyi-vlady-do-i-pislya.htmlРакурсБудемо говорити мовою правди про правду. Відомо, що в Україні діє принцип розподілу державної влади, якого людство дійшло, зрозумівши, що той, хто керує країною, повинен також відповідати перед законом. Поєднання функції керівника і судді часто породжувало небажання нести згадану відповідальність.
Принцип розподілу державної влади закріплено в статті 6 Основного Закону. «Державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову». Чи незалежна судова влада? Щоб дати відповідь на це запитання, слід згадати, що незалежністю є свобода. Свобода, котра взиває до відповідальності. Особа усвідомлює свою місію і, маючи певні повноваження, які складаються і з обов'язків, не боїться їх реалізовувати. Діє.
Проаналізуймо, як виглядала незалежність судової влади у 2010-2014 рр. Тоді у судовій владі діяло два центральних органи, рішення яких впливали на кар'єру судді. Це Вища рада юстиції (далі — ВРЮ) та Вища кваліфікаційна комісія суддів України (далі — ВККС).
Обставини:
1. Цими органами керували особи, які делегувалися до їх складу не носіями судової влади.
2. Ці особи обирались на керівні посади на безальтернативній основі (відсутній конкурент).
3. За таке обрання голосували судді, які становили більшість і обирались до їх складу носіями судової влади.
Висновки:
1. Носії судової влади, які обиралися суддями, боялися нести відповідальність за судову владу і переклали її на представників інших гілок влади.
2. Представники інших гілок влади з радістю очолили ці органи.
3. Сукупність цих обставин, як на мене, доводить, що все узгоджувалося завчасно.
4. Небажання одних нести відповідальність породило бажання інших керувати.
Проаналізуймо, як виглядає незалежність судової влади наразі. Після Революції гідності представники політичних еліт, які отримали вотум довіри від населення, в один голос заявили, що судова влада повинна стати незалежною. І пішли її «визволяти». І от їхній «рецепт» (алгоритм) таких дій.
Обставини:
1. ВРЮ, яка перетворилась на ВРП (Вищу раду правосуддя), очолила особа, котра делегувалася президентом України.
2. ВККС очолила особа, делегована Урядом України.
3. Суб'єкти делегування мають більшість у законодавчому органі та реалізовують виконавчу владу.
4. Обрання відбувалося на безальтернативній основі.
5. За таке обрання голосували судді, які становили більшість і обирались до їх складу носіями судової влади.
Висновки ті ж самі, що і попередні. А що ж із незалежністю? Де вона?
Політична еліта, говорячи про відновлення незалежності судової влади, знову ж взялася нею керувати. На моє переконання, той факт, що центральними органами судової влади керують особи, які делеговані іншими гілками влади, є порушенням конституційного принципу розподілу державної влади, до якого призвела і бездіяльність суддів (небажання брати відповідальність за владу, носіями якої вони є).
Як змусити особу стати відповідальною, полюбивши свободу (незалежність)? Якщо особа не цінує незалежність влади, носієм якої є, то під сумнів можна ставити і повагу до власної незалежності. А їй ще треба боронити незалежність інших. Існує лише один спосіб — змусити діяти. Яким чином це зробити у випадку з судовою владою? Треба внести зміни до Законів України «Про судоустрій і статус суддів України» та «Про Вищу раду правосуддя» встановивши, що керувати ВРП і ВККС можуть лише носії судової влади, обрані суддями. Це ніяким чином не дискримінує представників інших гілок влади, бо вони обираються у згадані органи, щоб споглядати за процесами, які відбуваються всередині судової влади, і своєчасно сигналізувати суспільству про небезпеку в разі її виникнення. Тому, обираючи членів ВРП і ВККС, судді повинні ставити кандидатам і таке запитання: чи готові вони очолити ці органи і нести відповідальність за справи у судовій владі?
На мою думку, теперішнім очільникам ВРП і ВККС не варто чекати змін до законодавства, а слід власними діями почати відновлювати незалежність судової влади, довівши, що вони виявили бажання працювати в цих органах не тільки з мотивів адміністрування. Так негайно відновите дію статті 6 Конституції України, боронити яку присягалися. До такого вчинку з глибоким розумінням поставляться суспільство і носії судової влади. З цього кроку почнеться процес появи серед суддівського корпусу лідерів, діяльність яких на цих посадах сприятиме відновленню довіри суспільства до судової влади та буде підзвітна виключно її носіям.
Без незалежної судової влади інші гілки влади забудуть, що таке право.