Віктор Мусіяка: Ті, хто хоче проводити люстрацію, мають спочатку дати їй визначення

Дати свою оцінку законопроекту про люстрацію суддів («Про відновлення довіри до судової системи», №4378), підготованому Мін’юсті  вже поданому до Верховної Ради, «Ракурс» попросив Віктора Мусіяку, відомого вітчизняного правника, екс-віце-спікера Верховної Ради України, заслуженого юриста України, одного з авторів Конституції України, Цивільного кодексу України та багатьох інших законів.

«Проект доволі слабкий з точки зору редакційного викладення тексту, формулювання конкретних положень. Це може створити чимало проблем у застосуванні такого закону. Навіть назва законопроекту викликає запитання — що значить «Про відновлення довіри до судової системи»? В Україні немає проблем з довірою до судової системи, є проблема з довірою до правосуддя, до судової влади. До чого тут система? З нею все нормально в цілому за винятком того, що наробили змінами в 2010 році до закону «Про судоустрій і статус суддів»…

У законопроекті немає визначення люстраційної перевірки, сказано лише, що закон «визначає правові та організаційні засади проведення атестації та люстраційної перевірки суддів судів загальної юрисдикції  (далі — перевірка суддів)». До чого це відноситься? Виходячи зі змісту законопроекту, це не одне й те саме, і це справді різні речі. Але виникає плутанина з термінологією. Атестація є атестація, її повна назва — кваліфікаційна атестація, але метою законопроекту все-таки є люстраційна перевірка, я так розумію… Незрозуміло, як вони  проводитимуть цю атестацію і який її зв’язок з люстраційною перевіркою, наслідки якої надзвичайно суворі. Але найцікавіше все-таки, що таке люстраційна перевірка, що саме мається на увазі?

Якщо говорити про люстрацію, то я вважаю, що спершу ті, хто хочуть її проводити, повинні дати їй визначення. Для мене важливим і основоположним є визначення відповідності судді вимогам, визначеним у законі про статус суддів. Перш за все, важливо, щоб суддя дотримувався Конституції, процесуальних законів, виносив правосудні рішення.

Я розумію, що люстраційна комісія — це дуже важко. Мені здається, треба добре подумати, хто там має бути. Я вважаю, що туди треба залучати колишніх суддів ВСУ, тих, які вже не мають стосунку до діяльності судової системи, але продемонстрували високий професіоналізм, повагу до Конституції, до яких є довіра. Крім того, залучати треба тих людей, які мають відношення до формування законодавчих баз, науковців, які знаються в процесуальному, кримінальному, цивільному праві.

Підстави порушення присяги судді визначено в ст. 32 закону про ВРЮ. Але про неї в законопроекті про люстрацію суддів не згадується. Звісно, ми розуміємо, що недотримання Конституції, законів, неправосудні рішення судді є порушенням присяги та аморальним. До речі, Конституційний суд відмовився давати визначення аморальності, бо вважає, що це поняття перебуває за межами правової характеристики. Але, по суті, всі ці дії є аморальними.

Я вважаю, що законопроект «Про відновлення довіри до суддів» потребує серйозного доопрацювання, щоб не наразитися на порушення прав людини.

Зміст перевірки суддів містить конкретні дії суддів, які дають можливість здійснити цю люстрацію. У законопроекті має бути поняття люстраційної перевірки, в чому полягає її суть.

Виникають запитання і щодо тимчасової комісії. У законопроекті сказано, що члени Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (ВККСУ) та Вищої Ради юстиції (ВРЮ), які потім будуть призначати представників до цієї спеціальної комісії, повинні бути відкликані та призначені заново. Але хіба ті люди, які будуть призначатися в ВККСУ, ВРЮ, не повинні перевірятися на предмет того, чи вони за своїми характеристиками можуть бути допущені до такої роботи? Треба тоді вже визначити критерії, за якими буде призначатися новий склад цих органів. Вони що, самі люструватися мають?»