Голова спецкомісії з перевірки суддів: Ми не приносимо жертву, ми шукаємо винного

Значна частина заяв, що спрямовуються громадянами до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів загальної юрисдикції (далі – ТСК), оформлена неправильно. Відповідно до закону, ці заяви не можуть бути прийняті до розгляду. Водночас сотні людей нарікають на суддів, корупцію в судах, неправосудні рішення, однак це не належить до компетенції ТСК, перелік повноважень якої депутати від широко розрекламованої ідеї люстрації звузили до кількох пунктів.

Розслідування розстрілу людей на Майдані, за великим рахунком, завершилося фіаско, в чому розписалася Тимчасова слідча парламентська комісіяї. Але й після цього в багатьох залишається надія на іншу сатисфакцію: відплата суддям, які беззаконно і безжально розправлялися з протестуючими. Тут ситуація інша, тому що судді задокументували власну діяльність своїми ж рішеннями. Тим не менше, сам по собі цей факт зовсім не гарантує очікуваного суспільством результату.

За попередніми оцінками голови ТСК Володимира Мойсика, до комісії надійде близько 5-6 тис. скарг. Ітиметься приблизно про 300-400 суддів. У тому разі, якщо заяву буде оформлено належним чином, зокрема, буде чітко вказано потерпілого заявника і названо конкретного суддю.

Дивно, але виконати такі елементарні вимоги багато заявників не змогли. Значна частина заяв, що спрямовуються громадянами до Тимчасової спеціальної комісії з перевірки суддів, оформлена неправильно. Відповідно до закону, ці заяви не можуть бути прийняті до розгляду. Саме таке недбальство громадян цілком здатне поставити хрест на й без того досить туманній перспективі притягнення суддів до відповідальності відповідно до Закону «Про відновлення довіри до судової влади України».

Довідка

Повний перелік підстав перевірки викладено в Законі України «Про відновлення довіри до судової влади України».

Заяви про проведення перевірки індивідуально визначеного судді юридичні або фізичні особи подають у письмовій формі до Комісії на поштову адресу Вищої ради юстиції України: вул. Студентська, 12-а, м. Київ, Україна, 04050.

Заяви про проведення перевірки повинні містити такі відомості:

а) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я, по батькові для фізичних осіб) особи, яка подає заяву, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності);

б) прізвище, ім'я, по батькові судді (суддів), щодо якого (яких) має бути проведена перевірка, його посада;

в) повне найменування суду, в якому працює відповідний суддя (судді);

г) обґрунтування необхідності проведення перевірки щодо відповідного судді (суддів) із зазначенням судових рішень, що становлять зміст перевірки суддів відповідно до вимог закону;

г) перелік матеріалів, які додаються до заяви.

До заяви додаються копії судового рішення, прийнятого суддею, винесеного у справах з питань, визначених у ст. 3 закону, а також копії рішень апеляційної та касаційної інстанцій у цих справах, якщо справа розглядалася в апеляційному чи касаційному порядку.

За довідками звертатися:
e-mail: [email protected]
тел. / 044 / 481-0648

Процес притягнення суддів до відповідальності неможливий без нової Вищої ради юстиції та ВККСУ, які невідомо коли ще з'являться на світ. Запрацювала лише Тимчасова спеціальна комісія, думка якої не є обов'язковою для ВРЮ, а має лише рекомендаційний характер. Незважаючи на таку усічену функцію ТСК, зовсім вже відверто знехтувати, наприклад, її негативними вердиктами щодо конкретного судді, швидше за все, майбутня ВРЮ таки не ризикне.

Перспективи появи на світ Вищої ради юстиції поки незрозумілі. Зокрема, тому, що новітні «правки» Основного закону передбачають чергове нововведення у формуванні її складу. Незважаючи на те, що ВРЮ навряд чи з'явиться в найближчому майбутньому, її відсутність не заважає ТСК працювати над матеріалами, які вже почали активно передавати на розгляд громадяни, зі зрозумілих причин небайдужі до долі окремо взятих представників Феміди. Такі заяви вже обчислюються тисячами.

Ще один аспект, що стосується безпосередньо перспектив перевірки суддів, – майбутнє рішення КСУ про відповідність Конституції закону про відновлення довіри до судової системи, чим зовсім неспроста (міць суддівського і навколосуддівського лобі переоцінити неможливо) перейнялися майже вісім десятків народних депутатів.

На жаль, зазначений закон справді містить положення, що суперечать Конституції. Але сьогоднішні реалії такі, що судді КСУ неминуче будуть поставлені перед складним вибором: констатувати цей факт і негайно очікувати в гості схвильовану, недружньо налаштовану громадськість, підкріплену «Правим сектором», або зробити вигляд, що таких порушень немає.

У нинішній суспільно-політичній ситуації, в якій правові аспекти зовсім не є визначальними (як це завжди було й раніше, тільки з дещо інших причин), найбільш мудрим рішенням суддів КСУ, що керуються інстинктом самозбереження, але не хочуть надто грішити проти істини, мабуть, стане визнання неконституційними окремих положень закону, а не всього закону в цілому. Але хоч яким би було рішення КСУ, у ТСК є шанс до його винесення встигнути опрацювати деякі матеріали і передати їх куди слід: чи то до Вищої ради юстиції, чи то до Генпрокуратури.

На громадських засадах

У своїх виступах на першому засіданні ТСК її члени демонстрували ентузіазм. Хоча звучало це дисонансом у контексті загального піднесення, амбітних планів і т. д., але екс-суддя Верховного суду України Юрій Кармазін логічно засумнівався в доцільності того, що члени Комісії цілий рік працюватимуть без будь-якої компенсації. Бо, наприклад, адвокати, що на рік вимушені відірватися від хлібної справи, чомусь мають обмежитися виключно моральним задоволенням від суспільно схвалюваної місії. Але так уже було задумано законодавцями: ті, хто перевірятимуть матеріали, що надходять від скривджених громадян на суддів, що їх образили, впродовж цілого року чомусь повинні працювати безкоштовно.

Люстрація і жертва

Практично у кожному виступі членів комісії звучав популярний сьогодні «неологізм», що недавно збагатив наш активний лексичний запас, – слово «люстрація». Зрозуміло, що саме по собі це слово досі здатне забезпечити аудиторії стан ейфорії, і все-таки з вуст членів Тимчасової спецкомісії цей модний термін звучав дивно. Адже неможливо припустити, що вони не читали закону, на підставі якого збираються працювати, шість місяців приймаючи заяви від громадян, і цілий рік наводячи жах на суддів, що піддаються перевірці. Той самий закон, у якому про люстрацію взагалі жодного слова і який не є люстраційним за своєю суттю.

На репліку «Ракурсу» про те, що створюється враження, ніби члени Комісії не мають чіткого уявлення про те, що таке люстрація, закону про яку немає, а що таке перевірка, передбачена законом про відновлення довіри, Володимир Мойсик відповів: «Це не люстрація, ви маєте рацію. Люстрація – це очищення через жертву, а ми не приносимо жертву. Жертва невинна, а ми шукаємо винного. Ми говоримо про рішення, які треба перевірити за фактами обслуговування злочинного режиму, і не більше».

«Система не піддається зламу і реформуванню»

В. Мойсик: «Закон обмежує Комісію щодо суддів, яких можна перевіряти. Мова йде тільки про тих суддів, які карали учасників Майдану, Автомайдану, членів уряду Юлії Тимошенко, які втручалися у виборчий процес 2012 року після його завершення, коли вони позбавляли мандатів народних депутатів, які склали присягу. І люстрація стосується ще тих суддів, чиї рішення потрапили до Європейського суду з прав людини і були визнані незаконними, такими, що порушили певні статті Конвенції з прав людини. Таких суддів буде стосуватися робота нашої комісії.

Якщо до нас надійдуть скарги на інших суддів, це не означає, що ми викидатимемо їх у кошик. Всі ті скарги будуть прочитані, перевірені, і ми скажемо заявникові: ми обмежені законом, і ми передаємо вашу скаргу для розгляду в загальному порядку.

Наша комісія не є остаточним органом, який вирішує долю судді. Його доля буде вирішуватися Вищою радою юстиції, і тільки її рішення підлягає оскарженню до суду. Але наголошу на тому, що перед нашою комісією, і навіть перед Вищою радою юстиції, суддя є невинним. Ми маємо суддю оберігати і захищати, поки щодо нього не винесено рішення суду після рішення Вищої ради юстиції. Ми маємо оберігати незалежність суддів, а не тільки карати».

Щодо перспектив початку роботи нової Вищої ради юстиції, В. Мойсик був не надто оптимістичним, зауваживши, що в найкращому разі це станеться не раніше осені: «Зараз напрацьовується новий текст змін до Конституції України, відповідно до якого формування ВРЮ відбувається інакше. Відповідно до цих змін, її формують тільки президент, З’їзд суддів України і ВРУ — по п’ять членів від кожного, три особи, як і раніше, входитимуть до ВРЮ за посадою. Це генеральний прокурор, міністр юстиції, голова Верховного суду. Якщо Вищу раду юстиції не буде створено до започаткування конституційного процесу, думаю, це затягнеться до весни.

На даний час у Вищій раді юстиції є понад 200 заяв громадян. Півтори тисячі заяв готується до передачі в комісію з Комітету з верховенства права і правосуддя, є такі заяви і в інших парламентських комітетах. Є вже тисячі заяв на адресу комісії, проте не всі вони стосуються предмету нашої діяльності.

Стовпи судової системи впираються, пручаються, не дають себе зламати, не дають себе перевірити. Є не лише два позови: до Пленуму Верховного суду України і урядового уповноваженого з питань антикорупційної політики, що призначили по п’ять членів ТСК. Крім цього, є подання 76 народних депутатів до Конституційного суду України. Є законопроект, що пропонує надати колишнім членам ВРЮ і ВККС, яких звільнили, люстрували безпосередньо законом, право знову брати участь у виборах і знову ставати членами Вищої ради юстиції і Вищої кваліфкомісії. Система не піддається зламу і реформуванню. Стверджую це як учасник З’їзду суддів. Закон змінив квоти на З’їзді, представництво делегатів, але нічого не змінив по суті.

Втім, ми починаємо свою роботу і робитимемо її на «відмінно». Щоб вона не була марною, нам мають допомагати журналісти, суспільство. Нам немає кому передати її результати. ВРЮ уже чотири місяці не працює, а ТСК бракує повноважень. Їй необхідні хоча б повноваження ВККСУ щодо суддів нижчих ланок. Все загальмувалося, але це не вина членів нашої комісії, адже це не належить до наших повноважень».