Слідчі судді не пройшли випробування Майданом

На підставі закону «Про відновлення довіри до судової влади в Україні» створено Тимчасову спеціальну комісію (ТСК) з перевірки суддів судів загальної юрисдикції. Комісія має на меті перевірити діяльність суддів, які ухвалювали рішення по справах проти майданівців.

Однією зі справ, які розглянула ТСК, була заява Владислава Загоровка проти судді Шевченківського районного суду міста Києва Світлани Гайдук. «В’язню Банкової» суддя призначила запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб. В. Загоровку інкримінували участь у масових заворушеннях, вчинення опору працівникам влади та пошкодження державного майна. Слідчий, який вів цю справу, клопотання мотивував тим, що «1 грудня 2013 року приблизно о 14 годині Загоровко, діючи спільно з Превером, Притуленком, Нижненком, Болотовим та іншими, як встановленими, так і не встановленими досудовим слідством особами у кількості приблизно 300–500 осіб, прибув до будівлі Адміністрації президента України по вул. Банковій, 1 у м. Києві з метою участі у масових заворушеннях, що супроводжувалися насильством над особою, знищенням майна, опором працівникам влади із застосуванням предметів, які використовувались як зброя. З метою вчинення цього правопорушення Загоровко та інші перелічені особи заздалегідь підготували екіпіровку для власного захисту, як-то: бронежилети, шоломи, захисні щити, а для приховування власних облич з метою уникнення відповідальності застосовували лижні маски, марлеві пов’язки і таке інше» (із виступу доповідача по справі, члена ТСК, адвоката Тетяни Юзькової).

Проте під час виступу на засіданні доповідач, посилаючись на матеріали справи, вказує на результати обшуку, які суперечать висунутим обвинуваченням: «Під час обшуку, що був здійснений у порядку ч. 3 ст. 208 КПК України, у затриманого було виявлено посвідчення водія, посвідчення багатодітного батька, мобільний телефон, тобто жодних засобів особистого захисту, як зазначалося в клопотанні про застосування засобів запобіжного заходу, або засобів для приховування обличчя, жодних недозволених предметів або предметів, які могли б бути використані як зброя, у Загоровка виявлено не було».

У своїй доповіді Т. Юзькова також зазначила, що протокол затримання складено майже через дві години після фактичного затримання підозрюваного, а даних про те, де і ким його було затримано, немає ні в протоколі, ні в матеріалах справи.

Як підстави до затримання не було наведено жодних фактів чи відомостей, наявні тільки посилання на вимоги ч. 1 ст. 208 КПК України (про можливість затримання особи без ухвали слідчого судді, якщо особу застали під час вчинення злочину чи безпосередньо після вчинення злочину чи на це вказав очевидець подій).

Адвокат заявника Наталія Дорошенко акцентувала увагу на тому, що доказом обґрунтування підозри слідчий та суддя вважали протокол допиту єдиного свідка, який нібито впізнав куртку В. Загоровка: «Це взагалі був єдиний документ з великого тому, де було присутнє його прізвище. Цього протоколу не було в наданих матеріалах, тобто суддя розглядала взагалі без жодних посилань на мого підзахисного».

За протиправне рішення судді В. Загоровко фактично заплатив власним здоров’ям.

«Під час затримання його змусили тривалий час лежати на холодному асфальті, після цього ставили на коліна та наносили численні тілесні ушкодження. В результаті завданих тортур у Загоровка була розбита голова в декількох місцях, побиті ребра з правого боку тулуба, сильно пошкоджене око, що було очевидно як на момент складання протоколу затримання, так і на час розгляду клопотання слідчого у суді», — вказала доповідач Т. Юзькова.

Та попри ці жахливі та очевидні тілесні ушкодження В. Загоровка суддя С. Гайдук на них жодним чином не відреагувала, задовольнивши клопотання слідчого про застосування до заявника 60-деннного тримання під вартою. Яке ж лікування за ґратами? Час було втрачено безнадійно. Зі слів майданівця, він іще рік поневірявся по лікарнях, але попри зусилля медиків, батько трьох дітей, що раніше працював далекобійником, втратив працездатність. Тепер вимушений оформлювати ІІ групу інвалідності.

Сама пані суддя на засідання ТСК не з’явилася. Її представник, адвокат Ростислав Кравець, заявив, що вважає рішення судді за тих обставин вмотивованим, та пояснює такі дії загрозою переховування підозрюваного від слідства, вчинення ним тиску на свідків та потерпілих, перешкоджання кримінальному провадженню та вчинення інших правопорушень. Крім того, представник судді наголосив, що заявника було затримано у лікарні, а тому суддя вважала, що медичну допомогу той отримав.

Р. Кравець також зазначив, що мітингувальники поставили власне право на висловлення думки вище за право на здоров’я правоохоронців: «Приймаючи рішення, суддя здійснила оцінку двох конкуруючих сил, де, з одного боку, були права та інтереси понад 20 потерпілих, а з іншого, — обмеження права на пересування одного підозрюваного та, враховуючи небезпечне становище, в якому в силу роду занять та політичних переконань опинились потерпілі та з метою недопущення будь-якої дискримінації, були прийняті рішення про можливість тимчасового обмеження прав особи, що підозрювалась у вчиненні злочину».

Він також зауважив, що у матеріалах справи є рапорт про те, що затриманому надавалася відповідна медична допомога, «він був затриманий в лікарні — це саме зазначено в рапорті». А власне клопотання адвоката про призначення перевірки за фактом побиття В. Загоровка суддя відхилила, про що зазначила в рішенні.

Тож у адвоката судді не знайшлося відповіді на запитання, чи є призначення перевірки за фактами заподіяння тілесних ушкоджень правом чи обов’язком судді? «Ну ви знаєте, у нас же зараз не іспит… в адвокатуру чи інститут. У вас є відповідь на це питання», — все, що зміг сказати адвокат.

Утім, відповідно до ч. 6 і 7 ст. 206 КПК, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання, слідчий суддя зобов’язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи; доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених у заяві особи; вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.

Більше того, слідчий суддя зобов’язаний діяти в такому порядку незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри.

У результаті перевірки Тимчасова комісія виявила у діях судді С. Гайдук ознаки порушення присяги та передала результати перевірки для винесення рішення до Вищої ради юстиції. Якщо ВРЮ погодиться із висновками ТСК, то суддю буде звільнено з посади за порушення присяги.

Поки що ТСК провела 32 перевірки, але нерозглянутими ще лишилися понад 300 заяв потерпілих активістів про перевірку суддів. Це буде зроблено, якщо Верховна Рада ухвалить рішення про продовження роботи Тимчасової слідчої комісії, повноваження якої закінчуються у червні цього року. В разі припинення роботи ТСК матеріали перевірок, які члени ТСК ще не встигли розглянути, будуть передані до Вищої ради юстиції та до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Утім, ця й подібні їй справи ставлять перед законодавцями та суддями ще не одне важливе запитання: чи виправдав себе інститут слідчого судді, запроваджений новим Кримінальним процесуальним кодексом України?

Наскільки самостійним є слідчий суддя в ухваленні рішень про надання запобіжних заходів, чи є він критичним до дій правоохоронців? Чому рішення слідчого судді, як свідчать подібні приклади, не спрямоване передусім на захист порушеного права, а є відтворенням позиції слідчого? І насамкінець, чому ті, хто зруйнував здоров’я В. Загоровка та інших тисяч жертв міліцейських тортур, й досі не покарані?

Підготувала Софія БРОВЧЕНКО