Росіяни не здатні до співчуття — російський соціальний психолог

Росіянам не властиве почуття співпереживання іншим. Про це російський соціальний психолог і політтехнолог Олексій Рощин, який брав участь у виборчих кампаніях, а зараз вивчає психологію людини часів СРСР, розповів в інтерв’ю виданню «Лента.ру».

За його словами, росіяни як нація досі несуть в підсвідомості страхи 20, 30- і навіть 50-річної давності, що виникли внаслідок впливу тоталітарної держави на всі без винятку сфери життя обивателя.

«Одна з ключових рис, властивих нашій людині, — це відсутність емпатії. Вона не сприймає слабкості інших людей», — зазначив психолог.

Він нагадав, що емпатія, тобто здатність відчувати страждання і біль іншого, є не тільки у людей, але навіть у тварин.

«У нас вона, на мій погляд, штучно придушувалася, хоча в російському суспільстві є традиція співчуття гнаним. Це починалося з найстрашніших часів. У своїх знаменитих листах Сталіну Шолохов писав про селянських дітей. Тоді взагалі практикувалися різноманітні тортури щодо куркулів, і одна з таких тортур полягала в тому, що людей разом із дітьми виганяли зі своїх будинків і забороняли в них входити, забороняли палити багаття і жорстко забороняли іншим селянам пускати їх під свій дах. Описувалася абсолютно символічна картина: люди поступово замерзали, жінки стогнали, діти плакали. Сусіди це чули, але боялися покарання і не допомагали», — розповів Рощин, зазначивши, що дитячий плач взагалі є для людини сильним стимулом відгукнутися, сприйняти і спробувати допомогти. Але робити цього не можна було.

Психолог констатував, що «це був прямий жорстокий соціальний експеримент на розрив емпатії».

«Експеримент» тривав і в 1930—1940 роки, коли потрібно було не тільки викрити ворогів, наприклад, комсомольського осередку або робочого колективу, але також покарати, затаврувати і звідусіль вигнати.

«Багато хто розумів, що після таврування людину можуть посадити, а то і розстріляти. При цьому радянській владі потрібно було, щоб громадяни неодмінно прийшли на збори, де того, хто провинився, таврують. Неявка на збори розглядалася як прояв лояльності. Недостатньо було і просто прийти — прищеплювалося, що треба неодмінно виступити, особисто порвати усі зв’язки з ним. А потім ще потрібно обов’язково проголосувати», — нагадав Рощин.

На його думку, саме постійний психологічний тиск з боку держави і можновладців як її представників змушував людину відчувати себе беззахисною і безсилою. Страх за себе перевищив бажання допомогти ближньому, зробивши людей закритими до чужого болю.

Нагадаємо, зі сценарію фільму про поета-дисидента Василя Стуса видалили всі згадки про його адвоката Віктора Медведчука, який захищав поета у справі про антирадянщину.