Жить правильно: счастье за пределами Богатства и Бедности

«Хто не вміє присісти на порозі миті, забувши про все минуле, хто не здатний стояти на одній точці, немов богиня перемоги, без запаморочення й страху, той ніколи не дізнається, що таке щастя, і, що ще гірше: він ніколи не зробить нічого, що робить інших щасливими»
—Фрідріх Ніцше, «Про користь і шкоду історії для життя» (пер. авт.)

Для того щоби стати доволі щасливими, вам доведеться або почати заробляти в 1024 рази більше, або навчитися жити, як щаслива людина. Витратити все життя на затикання проблем доларами чи змінити кілька звичок — думайте самі.

Чому саме 1024? Усе дуже просто: я припускаю, що ви така собі класична середньостатистична людина, що відповідно має середню зарплату і таку саму задоволеність життям.

Важлива ремарка: розумію, що звертаюся практично до всіх і ні до кого водночас, адже нас привчили вважати себе до сліз унікальними, але цифрам і статистиці, на яких базуються мої тези, байдуже до плачу вразливого его. Тому якщо у вас середньостатистична зарплата, ця робота буде для вас корисною. Якщо ж ні — так само, тільки з невеличкими поправками, про які ми обов’язково поговоримо пізніше.

Так от, є дуже цікава робота під назвою The Easterlin Paradox at 50². Дослідження дуже сильне, як завжди, перш за все завдяки даним, зібраним Gallup. Науковці взяли інформацію зі 150 країн за період з 2009 до 2019 року. Їх цікавило, як залежить рівень «суб’єктивного благополуччя» від прибутку (income).

Що означає цей набір слів? Слушне запитання, на мою думку. Нехай мене розіпнуть академіки-пуристи за бажання бути читабельним для когось, окрім них самих — це їхнє право. Але я сформулював би цю думку так: наскільки більше я маю заробляти, щоб стати щасливішим? Зверніть увагу, термін «суб’єктивний» у контексті людських емоцій є абсурдним і не може використовуватися. Адже ваше щастя (чи «благополуччя») вимірюється виключно вами самими. Якщо, скажімо, є подружжя, яке животіє на мінімумі ресурсів у себе в човні, то «об’єктивні» економічні показники кричатимуть, що вони нещасні і ніяким благополуччям там і не пахне, ігноруючи той факт, що вони… живуть щасливо.

Тому я залишаюся при думці, що будь-яка людська емоція, негативна чи позитивна, завжди є абсолютно об’єктивною. Разом із цим розумінням і легкою зневагою до академізму рухаємося далі.

Дослідники розглядають щастя за шкалою від 0 до 10 балів, де 0 — це абсолютне нещастя, а 10 — максимальний рівень щастя. І виявили вони дещо, що перевертає наш долароцентричний спосіб життя й мислення: для того, щоби середньостатистична людина збільшила свій рівень щастя на 0.3 бали (скажімо, з 5/10, до 5.3/10), їй знадобиться подвоїти свій дохід.

Знову перекладаю: уявімо, що ви вкрай середньо-щасливі, тобто і близько не щасливі, але й не в депресії. Таке якесь ніяке існування на 5 із 10. Наскільки більше вам буде потрібно заробляти, щоби стрибнути суто грошовими «м’язами» до 8/10, тобто стати «доволі щасливим»?

Все просто: нам потрібно +3 бали. Пам’ятаємо, що подвоєння доходу дає нам 0.3 бали щастя. 3 — це як 0.3, тільки в 10 разів більше. Стає очевидним, що нам потрібно 10 разів подвоїти свій дохід. Тобто, 2¹⁰ = 1024 = гарантована нещасна смерть для більшості.

Настав час ремарки: ця система ламається для бідних і багатих, тобто не середньостатистичних людей. Очевидно, що якщо людина ледве задовольняє власні базові фізіологічні потреби, раптова можливість забезпечити себе всім необхідним на певний час зробить її щасливою. Так само, як і багата людина у більшості випадків отримуватиме менше і менше щастя від збільшення своїх статків, адже вони насправді мало впливатимуть на її життя.

Вам може здатися, що цими двома нудними уточненнями («на певний час», «у більшості випадків») я намагаюся захиститися від критики і пом’якшити свою позицію, але це правдиво лише частково — цей момент ми розберемо трошки пізніше, одразу після критики ототожнення прибутків із щастям.

Виходить, що гроші реально ведуть нас до щастя лише доти, поки ми не забезпечимо наші базові потреби. Далі потрібно або мати друзів-інсайдерів на біржі, або грабувати не менше, ніж усі швейцарські банки разом. Ви ж розумієте, йдеться не про те, щоби заробити у 1000+ разів більше, ніж у вас зараз є в гаманці. Йдеться про збільшення постійного доходу. Якщо ви зараз маєте зарплату, скажімо, 30 000 гривень, вам буде потрібно щомісячно отримувати 30 000 х 1024, тобто 30 720 000 гривень.

Для такої економічної еволюції потрібна і певна геніальність, і чудовий нетворкінг, і Боже благословення, не інакше. Які альтернативи?

На щастя, вони є. Їх пропонує дослідження Pursuing happiness: The architecture of sustainable change¹, яке ми зараз розбиратимемо. Проте маю попередити: якщо візьметеся читати джерело, наполегливо рекомендую також ознайомитися з моєю статтею «Блаженний муж сміється серед гвалту й гуку». Тут справа навіть не тільки в тому, що ви зможете ще більше насолодитися спілкуванням зі мною у своїй голові, а більшою мірою в тому, що у Pursuing happiness автори беруть застарілу модель сили волі. Зараз прийнято вважати, що вона є або невичерпним, або неймовірно великим ресурсом. Більше того, я у тій статті розбираю детально деякі роботи, на які спираються ці дослідники, що також може бути для когось цікавим. Але досить самореклами, час вчитися бути щасливими.

Почну з приємного — перекладання відповідальності. У цьому дослідженні вплив на щастя за замовчуванням розподіляється приблизно так: 10% — обставини, 50% — генетика, 40% — особисті зусилля. Все, питання фактично закрите. Якщо раптом щасливими стати не вийде, ми гордо скажемо: тут нічого не можна було вдіяти, 60 на 40, цей бій було завідомо програно, але я все одно спробував! Чудове виправдання (бодай тільки перед самим собою) вигадане, тепер можна сміливо пробувати.

Думаю, доволі очевидно, що ці відсотки насправді не можуть бути такими ідеальними, а категорії тісно пов’язані. Так і є, схема 50/40/10 — скоріше мнемонічне правило, щоби було простіше запам’ятовувати. Насправді ж обставини змінюються внаслідок докладених зусиль і самі можуть переспрямовувати зусилля. Генетика лише дає базу, тобто робить вас попередньо більше чи менше екстравертованими, вразливими для негативних переживань, регулює збуджуваність тощо. Це не залізобетонна стіна на відмітці, скажімо, 7/10 балів щастя, ні, це лотерея, яка може обтяжити або допомогти на шляху до кращого життя.

То що конкретно потрібно робити? Ви, як завжди, ставите влучні і своєчасні питання, я саме до цього збирався перейти! Насправді все дуже просто, як би складно це не виглядало в науковій статті.

Люди — фундамент щастя. Ще з античних часів ми чуємо про найочевидніший рецепт щастя — займайся тим, що тобі подобається, і будь цим заняттям корисним для інших людей. Екклезіаст (aka Коелет, aka Проповідник, aka Соломон, aka ну той вітхозавітний чувак, який жив приблизно за часів Платона) також схилявся саме до такого способу життя. Навіть прикладна математика в особі теорії ігор назвала би це раціональною стратегією, адже кооперація — це круто, бо дозволяє грати в довжелезну гру нашого життя разом із друзями, а не ворогами, розвиватися, а не безглуздо боротися.

Прикро визнавати, бо це дуже неприродно для нашої гіпер агресивної натури, але все говорить про те, що перегризти ближньому горло і станцювати на його кістках — не найкращий шлях до щастя.

Тому перша вправа — знайти у клятому соціумі бодай щось (когось?), із чим хотілося би мати справу. Це буде дуже важливо для деяких наступних пунктів.

Логічно було би одразу почати перераховувати активності, пов’язані з соціальною діяльністю… саме тому я так не зроблю. Справа в тому, що не кожна людина вміє добре взаємодіяти з соціумом. Проте це не означає, що вона має бути (дуже) нещасною і що я просто викину, відмовлюся від цієї категорії читачів. Однозначно, ні.

Дослідження показує, що на відчуття щастя вельми позитивно впливає формулювання і послідовне, стабільне досягнення своїх цілей. Вони не обов’язково мають бути пов’язані з іншими людьми чи вимагати постійної комунікації. Звісно, комунікацію було би добре додати, тут важливо бути чесними із собою і не виправдовувати власні страхи. Але якщо ваша справа, ваші задачі не передбачають активної соціалізації — це взагалі не проблема.

Окрім того, щастя ще й приносить саме обдумування того, наскільки у вас усе непогано. Це називають ще «практикуванням вдячності», але ця словосполука викликає у мене жахливі асоціації з езотеричними скам-схемами для (проти) дівчат, тому я це так не називатиму.

Так от, цей другий метод також не вимагає надто активної комунікації, при цьому дуже позитивно впливає на настрій, загальне самопочуття.

Так само як і, скажімо, регулярна фізична активність, переосмислення ситуацій у позитивному ключі (так, я вгатив себе молотком по пальцю, але наскільки у мене багатий словниковий запас і як щиро я можу висловлювати свої емоції), «смакування» («стояти на одній точці, немов богиня перемоги», ага, я не просто так цитував Ніцше). Усі вищеперераховані активності можуть чудово доповнюватися іншими людьми, але якщо вам справді комфортніше робити це наодинці із собою — не проблема.

Але не все пустельнику Масниця, буде й набір дуже сильних для поліпшення життя практик, зарезервованих ексклюзивно для тих, хто не боїться чіпати траву, так би мовити.

Першим тут буде вчинення випадкових актів доброти. Так, я відтягував цей момент настільки сильно, наскільки міг, але мушу визнати: робити хороші речі — це добре для людської психіки. Більше того, якщо ви зробите купу хорошого в один день, ефект буде пропорційно сильнішим. Зовсім не обов’язково берегти свої сили і рятувати лише одну людину під час аварії, а другу маринувати до наступного дня. Врятуйте одразу двох і отримайте подвійний заряд щастя!

Звісно, що це не вичерпний список того, що може приносити вам задоволення. Впевнений, що у вашому житті є ще багато речей, якими вам подобається займатися. Просто намагайтеся бути в моменті, пам’ятати, що дуже скоро ми всі помремо і цю мить задоволення дуже важливо цінувати, навіть якщо не все у вашому житті ідеально.  

І це не все, адже ми поговорили лише про, скажімо так, вправи на м’яз щастя. Але не поговорили про те, як з наукової точки зору їх правильно виконувати. Очевидно, що м’язи не можна тренувати на максимум щодня, вони не витримають. Із почуттям щастя ситуація у чомусь схожа: нам усе набридає і з цим необхідно вміти боротися.

Тут допоможе три речі: варіативність, правильні таймінги і «відповідність особистості».

Варіативність — якщо постійно робити все однаково, навіть робота мрії рано чи пізно перетвориться на марудний конвеєр. Потрібно шукати способи вдосконалюватися, знаходити якісь цікаві ніші у тому, що ви робите, загалом урізноманітнювати процес. Ідеться, звісно, не тільки про роботу. Це так само працює і з хобі. Хочете, щоби ваші улюблені, прикладом, пробіжки стабільно вас радували? Обирайте різні маршрути. Любите щось робити руками? Вдосконалюйтесь, шукайте незвичайні техніки, врешті, знайдіть інших любителів цієї ж справи, поспілкуйтеся з ними, отримайте новий, цікавий досвід. Ваша фантазія здатна зробити життя яскравішим, навіть якщо ви вже кілька десятиліть не відчували права її застосовувати.

Таймінги — шкідливо перетворювати «щасливі активності» на мантру. Наприклад, якщо ви вирішили згадати все хороше, що з вами ставалося, отримати від цього свій кайф, то сприймайте це як розпиття дорогого вина або поїдання купи смаколиків (для тих, хто на дієті). Звісно, вам не буде погано безпосередньо від зловживання такого роду рефлексією, ви не станете алкоголіком чи діабетиком. Але однозначно втратите одну з можливостей відчувати щастя. Оптимально цим згадуванням займатися приблизно раз на тиждень, точно не частіше. Тоді воно даватиме вам максимум.

Тут суть в різноманітті, саме тому я перерахував буквально всі зазначені у дослідженні варіанти отримання задоволення від життя. Користуйтеся деякими з них стратегічно. Ви можете запланувати, скажімо, кожні два тижні на вихідних сісти десь у приємному місці і згадати все хороше. Деякі робіть спонтанно, тоді, коли випадає нагода. Наприклад, не кожного дня буде можливість комусь допомогти, іноді ви самі не матимете для цього сил. Не варто через це заганятися. Просто робіть це, якщо маєте таку можливість, спонтанно, а якщо захочете стратегічно — не надто часто.

Це, до речі, не значить, що бігати чи тренуватися потрібно лише раз на тиждень. Краще робити акцент на варіативності, аніж на таймінгах. Підходьте до процесу з мудрістю.

І останнє — відповідність особистості. Очевидно, задоволення вам приноситиме тільки та справа, яку ви самі хочете робити. Не дозволяйте нікому обмежувати вас чи переконувати, що ви маєте отримувати від чогось задоволення лише тому, що їм так хочеться, інакше ніяке щастя вам не світить.

Що ж, із цією частиною ми закінчили, нижче ви знайдете список-пам’ятку занять і умов їхнього виконання. А в наступній частині ми поговоримо про те, що так активно ігнорували зараз, та й усе наше життя, хоча воно весь час тримало нас за плечі й дихало могильним холодом в потилицю. Ми поговоримо про страх. Але не про те, як із ним жити, а про те, як його вбити.

Список-пам’ятка:

• Формулюємо цілі, досягаємо цілі, радіємо, повторюємо знову, усе це — усвідомлено, не автоматично, не забуваємо святкувати після перемоги.
• Думаємо, наскільки у нас усе непогано і скільки з нами всякого хорошого трапилося, практикуємо вдячність, дихаємо маткою (хлопці також).
• Тренуємося професійно обманювати себе і доводити, що очевидно жахливі речі насправді були навіть у чомусь хорошими і корисними (тренуємо фантазію).
• Регулярно фізично активуємося (так-так, у вас немає на це часу, то й сидіть нещасні).
• Смакуємо момент (може ви і їдете в забитій маршрутці, але хтось її пропустив і йому ще гірше, ха-ха).     Вчиняємо спонтанні (іноді сплановані) акти доброти (головне звірятися з КК України).
• Соціально активуємося (ККУ!).
• Memento mori. Щодо особливостей виконання: Варіативність (тобто не обов’язково рецидив).
• Таймінги (закон не має зворотної сили).
• Відповідність особистості (по своєму ліжку простягай ніжку).

Дякую за увагу і до зустрічі в наступній частині!

«...адже ніщо не є хорошим чи поганим, та наше мислення робить його таким...»
—Вільям Шекспір, «Гамлет» (пер. авт.)  

Дослідження:

1. Lyubomirsky, Sonja & Sheldon, Kennon & Schkade, David. (2005). Pursuing Happiness: The Architecture of Sustainable Change. Review of General Psychology. 9. 111-131. 10.1037/1089-2680.9.2.111.
2. Oparina, E., Clark, A. E., & Layard, R. (2024). The Easterlin paradox at 50 (CEP Discussion Paper No. 2048). Centre for Economic Performance, London School of Economics and Political Science.