Как жители села Осещина ссобственными силами с ракетой боролись

Перемовини про «перемір'я» не врятували Україну від пекельних струсів. Росія продовжує руйнувати домівки, де під завалами гинуть люди. Але у найспекотніші дні були і щасливі випадки, коли трагедії дивом вдалося уникнути.

У Вишгородському районі палаюча ракета влучила у подвір’я приватної оселі. Вражаючий момент падіння зафіксувала сусідська відеокамера.  

На щастя, мешканці будинку саме того дня незаплановано поїхали.

Серед повсякденного жахіття війни ця ситуація залишилася би майже непоміченою. Україна вже четвертий рік перебуває у паралельній реальності, де бойові прильоти із сусідньої країни стають буденністю. Як то кажуть, люди звикають до всього. 

Але варта уваги реакція українців – жителів села Осещина, котеджного містечка «Синевір», де сталася пригода.

Шалений звук вибуху та вогняна лавина не змусили людей сховатися у безпечне місце. Побачивши височенне полум’я на подвір’ї, сусіди почали дружно засипати уламки ракети пожежним порошком з вогнегасників. Тієї жахливої ночі вони не розгубилися, а кинулися запобігати нещастю самотужки.  Ризикуючи власним життям, адже кожної миті могла статися повторна детонація чи  ще один приліт, як це часто буває.

Наче професійні вогнеборці, відважно і фахово, люди перетворили страшне залізяччя на подобу різдвяної інсталяції, густо вкривши білою сумішшю. Не сусіди, а справжнісінький скарб!

Поки чоловіки героїчно змагалися з вогнем, жінки телефонували по всіх місцевих службах порятунку. Але того дня прямий проїзд до села через понтонний міст закрили. І будь-який терміновий виклик передбачав вимушений об’їзд через с. Лебедівка зайві хвилин сорок. Пожежею могло охопити навколишні будинки за лічені хвилини. 

Отже, люди залишилися з проблемою наодинці, без жодного шансу на негайну допомогу. 

Проте бурхливе полум’я, що сягало кількох поверхів, дивом вдалося побороти власними силами мешканців. Наче вражена негостинним прийомом, одна з частин ракети так і заклякла у дворі у чудернацькій позі – спершись на високу кремезну сосну.

Згодом прибули відповідні служби, які зафіксували факт обстрілу, і день ходили ділянкою, збираючи фрагменти та описуючи місце події у своїх протоколах.

Працівники ДСНС здивовано знизували плечима, примовляючи, як вам всім пощастило. Котеджного містечка вже могло би і не бути.

А от господиня садиби, де сталося це все, довідалася про події останньою. 

Лише наступного вечора після інциденту, коли не залишилося і слідів тієї жахливої ночі. Дізналася не від поліції, не від компанії, що обслуговує містечко, а від інших мешканців, що давно перебували за кордоном. Сусіди, які власноруч гасили пожежу, почали наполегливо розшукувати контакт власниці. 

Очевидно, лише їх турбувало, що у будинку можуть бути поранені люди, які не в змозі дати про себе знати і досі потребують допомоги.

Телефон власниці оселі був лише у керуючої містечком організації – ТОВ «Обслуговуюча компанія «Синевір». Але вони і не подумали повідомити їй про подію. На приватне подвір’я була допущена важка техніка, слідчі органи, але інформацію наче приховували. Ніхто не подзвонив, навіть не спробував дізнаватися, чи залишився хтось у будинку, чи можуть бути потерпілі. 

Зазвичай працівники цієї контори енергійно нагадують телефоном лише про необхідність зробити платежі. Навіть у закритому телеграм-каналі новин котеджного містечка не опублікували інформацію про ворожий ракетний обстріл і відчайдушних сусідів. Ніби це звичайна подія, або ж вона ніяк не стосується підвідомчої їм території.

КМ «Синевір» з непересічними містянами привернуло увагу «Ракурсу». Що дізналися журналісти про компанію, яка його організувала і взялася обслуговувати? Місцеві мешканці називають її промовисто – «Відділ продажів». Російськомовний сайт,  посилання здебільшого неактивні, навіть контакти. Опублікований договір про сервіс, що надається, або, за деякими відгуками, нав’язується мешканцям, суперечить мало не кожній нормі Закону України «Про захист прав споживачів». Кажуть, за непідписання кабальної угоди жителів миттєво позбавляли електроенергії. Як у відомій радянській комедії «Діамантова рука» керівниця жеку погрожувала вимнути газ за відмову мешканців придбати лотерейні квитки. 

І з котеджним містечком виявилася ще та лотерея. Саме власники ТОВ «Обслуговуюча компанія «Синевір» де-факто і продавали у цій локації землю, активно рекламували «перспективне, облаштоване, незабаром газифіковане» місце. 

Минуло майже 10 років. Після того, як були розпродані майже всі земельні ділянки, адміністрація залишила мешканців сам на сам з усіма проблемами. Обіцянка інфраструктури виявилася порожнім звуком. Жодного магазину, дитячого чи спортивного майданчика. Облаштований берег річки, громадський пляж, газифікація так і залишилися мрією. 

Так зване «котеджне містечко» багато років не мало навіть власної огородженої території. Шлагбаум на в’їзді був встановлений за наполегливою вимогою активних сусідів тільки нещодавно і спочатку відкривався вручну самими мешканцями. 

Досі немає цілодобової охорони, укриття, централізованих засобів пожежогасіння тощо. Відеоспостереження з’явилося лише днями. Місцеві мешканці зауважують, що  камери змонтували замість ліхтарів вуличного освітлення. А деякі з них встановлені так, що спостерігають не за територією загального користування, а… за приватними ділянками. 

Навіть війна не змусила звернути увагу адміністрації на потреби мешканців, які придбали недешеві земельні ділянки під голі обіцянки. 

Фактичні власники ТОВ «ОК «Синевір» активно розвивають інше підвідомче містечко, бо, як самі кажуть, там багато абонентів. Правда, і там бурхлива бездіяльність бізнесменів призвела до створення жителями Громадської організації «Захист конституційних прав мешканців котеджного містечка «Міжріччя». Тому не дивно, що на запитання, чому не повідомили про влучання ракети, замість простих вибачень і пояснень почули байдуже-хамувату відповідь: «Ми не зобов’язані телефонувати…», «Не до того нам…»

Мешканці містечка, з якими вдалося поспілкуватися, стверджують, що насправді у компанії, яка назвала себе обслуговуючою, виявилося напрочуд небагато зобов’язань, а якісний сервіс – взагалі не їхня тема. На відміну від схем додаткового заробітку, що заслуговують на окреме дослідження. 

Але головне, що незважаючи на всі негаразди, у мальовничому місці на березі Десни мешкають чудові люди. Можливо, спільними зусиллями їм вдасться досягти того, щоби життя в цьому гарному місці стало комфортнішим. 

Підготувала Людмила ЗАГЛАДА