Как обвести вокруг пальца всех и соорудить «улей» на 70 жильцов вместо 4-квартирного дома

Відсутність прозорих правил для забудовників, каламутні оборудки навколо забудов, зокрема, у столиці та передмістях,  давно стали однією з тих болючих суспільних проблем, якими цікавиться наше видання.  

Війна і майбутнє післявоєнне відновлення країни ставлять ці проблеми ще більш гостро. Адже тепер ще однією ширмою для прикриття темних справ,пов’язаних з будівництвом, стане суспільний інтерес – багато українців нині і справді конче потребують житла. На цьому тлі знайдуться забудовники, що радо візьмуться поєднати непевні правила гри на будівельному ринку з гаслами: «Ми будуємо для людей!»  А як,  де, за якими правилами і зрештою, як це насправді позначиться на пересічних громадянах – це для забудовників, які опікуються насамперед власною вигодою, справа десята.

Цих схем доволі багато, і розмах у забудовників різний. Тож сьогодні почнемо з однієї схеми, яка, до ворожки не ходи, найближчим часом набуде величезної популярності як у невеличких населених пунктах і тихих передмістях, так і у великих містах, там, де є цілі сектори приватної забудови.

Тож як вичавити великий прибуток з маленького клаптика землі у так званому «приватному секторі»? Наприклад, збудувати там хостел, де можна розмістити під сотню мешканців.

Схованка для ворога

Не можна не зауважити, що всі ці напівлегальні і взагалі нелегальні «гуртожитки» ще і становлять пряму небезпеку у воєнний час. На початку війни багато писали про те, що ворожі диверсійно-розвідницькі групи, ймовірно, засилали до великих міст України ще за кілька місяців до 24 лютого.

Всілякі «хостели», нелегальні гуртожитки, заховані десь у спальних районах або приватному секторі – ідеальне місце для переховування диверсантів.

Після того, як ворог вимушений був відійти з-під столиці, диверсійні групи у Києві та області дещо принишкли. Але вже на початку літа радник міністра внутрішніх справ Вадим Денисенко заявив про те, що ворожі ДРГ знову активізувалися у столиці та передмісті. Ясна річ, ця проблема стосується не лише Києва, а й усіх великих міст. Головне завдання цих груп – влаштовувати теракти для залякування громадян і дестабілізації ситуації у тилу. У цьому сенсі серпень, особливо його друга половина, ближче до Дня Незалежності – доволі небезпечний час.

Зрозуміло,  що одним із головних заходів безпеки має стати перевірка усіх сумнівних хостелів, які єідеальним місцем для переховування. Втім, натомість влада на усіх рівнях… створює умови найбільшого сприяння для сумнівних забудовників.Але перейдімо до історії, щояскраво ілюструє безпринципність забудовників, безпорадність системи та її продажність.

«Гуртожиток імені монаха Бертольда Шварца»

В Окружному адміністративному суді Києва перебуває цікава справа щодо будинку у приватному секторі Києва, неподалік аеропорту, у Солом’янскому районі столиці. Позивачем усправі виступає Департамент з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА). Відповідач – забудовник Олександр Рябчун, який два роки тому набув право на зведення будиночку у приватному секторі на вулиці Карпатській, 26-а. Передбачалося, що будинок за класифікацією належатиме до так званих об’єктів з незначними наслідками (клас СС1). Простіше кажучи, планувався він як двоповерховий приватний будинок на 4 квартири.

Принаймні, саме такі документи зареєстрував Департамент з питань державного архітектурно-будівального контролю м. Києва 28 травня 2020 року.  

До реєстрації декларації забудовник не надавав затвердженої проектної документації для реєстрації у містобудівному кадастрі. Коли почалося будівництво, виявилося, що будується не приватний будинок на 4 квартири, а «якесь цікаве шо-то»: триповерховий вулик на… 24 крихітних помешкання з модною назвою «смарт-квартири» і призначений для поселення 70 мешканців (!). Таке житло зазвичай полюбляли будувати десь біля моря у курортних містечках. Але виявляється, що тепер «гуртожитки імені монаха Бертольда Шварца» повним ходом зводять у столиці.

Як узагалі таке могло статися? Виявилося, що це два з половиною роки тому головний державний інспектор Інспекційного відділу Департаменту з питань державного архітектурно-будівального контролю м. Києва здійснював перевірку будівництва і виявив, що у замовника немає… жодної проектної документації. Було надано відповідний припис про усунення порушень, але нічого зроблено не було.

Тим часом будинок ріс, а паралельно щодо протиправного будівництва районним УП ГУНП було відкрито 4 кримінальні провадження за шістьма статтями Кримінального кодексу України. Досудове розслідування встановило очевидний факт – посеред приватного сектору фактично зводиться хостел на сім десятків мешканців. Жодної проектної документації, жодних документів щодо технічної інвентаризації такого об’єкта не існує!

Позивач у шоці: експлуатація хостелу створить величезне навантаження на інженерні комунікації району, прилеглі вулиці геть не пристосовані у якості під’їзних шляхів, інфраструктура району теж не витримає появи такої кількості нових мешканців.

Що нині вимагає департамент КМДА? Заборонити експлуатацію житлового будинку до прийняття рішення у справі про скасування реєстрації декларації про готовність до експлуатації об’єкта будівництва.

На пропозицію прокоментувати цю ситуацію забудовник відповів: «Там просто 3-поверховий будинок». Тоді наполіг, щоби пообіцяли, що його коментар буде опублікованим без купюр і редагування. Отримавши запевнення редакції,  заявив, що дасть коментар тільки після підписання… відповідної угоди.  За більш як 20 років журналістської діяльності з такими дивовижними  вимогами стикаємося вперше.  
 

Знести неможливо?

Ми взяли до уваги цю справу тому, що події навколо неї загострюються саме зараз, тож є можливість відслідковувати її в реальному режимі часу. Але сама схема доволіпоширена і типова: береться земельна ділянка, цільовим призначенням якої є обслуговування індивідуального житла, тобто, простіше кажучи, звичайна присадибна ділянка.

Взагалі згідно нових ДБН, що діють вже майже 4 роки, у селищах міського типу можна будувати багатоквартирні будинки заввишки до 5 поверхів (до 15 метрів). Сам будинок має знаходитися на відстані не меншій за висоту новобудови від приватних помешкань, що межують з ним. Є ще багато обмежень для приватного сектору, які саме і не дають зводити там «прибуткові будинки», що більше скидаються на вулики.

Та що цікаво? Судові справи щодо подібних порушень є, їх багато. І забудовники часто їх програють. Але… реальних наслідків ці судові рішення часто не мають. Наприклад, профільне видання «Хмарочос» пише, що в Україні на цей час є лише один випадок, коли у Львові таки демонтували незаконно збудований 7-поверховий будинок. (Цікаво, що гроші  на демонтаж (2,9 мільйона гривень) надала міська рада, яка планує потім стягнути цю суму із забудовника). А от у столиці, пише видання, ще не було жодного випадку знесення незаконної забудови за приписами Державної архітектурно-будівельної інспекції, хоча подібні рішення є. Якщо забудовник не виконує приписів інспекції, справу передають до суду.

Але що обурює саме у цій конкретній історії? Те,  що навіть ділок середньої руки почувається хазяїном ситуації на всіх рівнях: від нотаріуса, правоохоронців до Міністерства юстиції.  Що вже тоді казати прозабудовників-«важковаговиків»?  Як  узагалі подібні історії можуть ставатися? Тож є прямий сенс не лише слідкувати за справою про хостел на Солом’янці, але й розібрати її детально, по цеглині. Наступною такою «цеглиною» стане схема дій приватного нотаріуса, який погодив документи, що стосуються відверто незаконної новобудови.