Любовное письмо и удостоверение помогли Reuters установить подразделения, терроризировавшие Бучу

Журналісти Reuters встановили, що в період окупації частини Київщини в Бучі діяли підрозділ росгвардії «Витязь», 76 парашутно-десантна дивізія з Пскова, а також військові з Чечні.

Визначити військових вдалося завдяки знайденим документам, які вони залишили.

Журналісти за три тижні у місті опитали понад 90 місцевих мешканців, а також вивчили надані ними фото, відео і документи. Вони ж розказали й про звірства росіян і про те, як чеченці стратили місцевого чоловіка.

Reuters виявив, що принаймні три чеченські підрозділи діяли в околицях Бучі упродовж березня. Свідки розповіли, що бачили чеченські війська всередині самої Бучі. Влада Чечні не відповіла на запитання про діяльність своїх військ у цьому районі.

Кремль досі заперечує, що військові рф чинили звірства, і стверджує, що зображення трупів на вулицях Бучі є підробкою. Росія характеризує своє вторгнення як спецоперацію з демілітаризації та «денацифікації» України.

Українські прокурори стверджують, що вони розслідують понад 9 тис. потенційних військових злочинів російських військ у конфлікті та переслідують сотні підозрюваних.

У квітні Офіс генпрокурора встановив особи 10 російських військових, підозрюваних у скоєнні насильства над мирним населенням Бучі.

Пропонуємо переклад матеріалу Reuters.

«Служіння Батьківщині»

До приходу війни в Україну Буча була тихим передмістям для молодих заможних сімей. За кілька днів після вторгнення Буча та навколишні міста стали епіцентром боїв, коли російські війська наступали на столицю, аеропорт в Гостомелі був першою стратегічною метою для росіян.

27 лютого українські снаряди знищили колону російських танків у Бучі. Починаючи з 3 березня до міста прибуло більше російських солдатів, розповідають місцеві жителі.

Вони стали табором у великому промисловому комплексі, поблизу заводу по ремонту сільськогосподарської техніки і склозаводом. Солдати вибрали найгарніші будинки вздовж вулиці, щоб зайняти їх, наказавши мешканцям залишатися вдома.

3 березня десятки солдатів на бронетехніці протаранили паркан Віталія Животовського та захопили його будинок в особливо красивому провулку. Протягом наступних семи днів 50-річний інженер був змушений ділитися своїм будинком з майже 30 російськими солдатами, які перетворили його будинок і сусідній будинок у свої приміщення. Животовський, його 20-річна донька та сусід проживали в кімнаті у підвалі.

«Я чув звуки переломів кісток. Звуки побиття… Був крик, багато криків»

Невдовзі після прибуття солдати почали спускати людей з білими мішками на голові в іншу кімнату в підвалі, розповів Животовський. Цих полонених у капюшонах завжди супроводжували солдати, що унеможливлювало розмову з ними наодинці.

Одного разу Животовський побачив чотирьох солдатів, які йшли до будинку з високим чоловіком, також вкритим білим мішком на голові. Пізніше того ж дня Животовський побачив чоловіка, який стояв на колінах біля задньої огорожі будинку. Він чув, як російські солдати побили чоловіка, вихваляючись, що вони взяли в полон бійця, який служив на сході України.

Я чув звуки переломів кісток. Звуки побиття, — сказав Животовський. — Був крик, багато криків.

Пізніше він почув кілька пострілів поблизу місця, де він бачив чоловіка, який стояв на колінах. Потім настала тиша.

Він не знав, що сталося з чоловіком потім. Репортер Reuters побачив гільзи та численні отвори від куль у паркані.

Протягом тижня, який Животовський провів у підвалі з солдатами, які жили над ним, він сказав, що бачив щонайменше сімох полонених, яких привозили до будівлі. Сусід теж згадав цих в’язнів у капюшонах. До 10 березня Животовському, його дочці та сусіду вдалося вислизнути з дому.

Коли наприкінці березня Животовський повернувся до Бучі після відступу росіян, значна частина його будинку була спалена. У своїй зруйнованій вітальні російські солдати залишили чимало українських документів, що посвідчують особу місцевих жителів, яких затримали або допитали військові.

Під цими паперами Животовський сказав, що знайшов лист, адресований солдату на ім’я Олександр Логвиненко. Згодом його ідентифікували як десантника із Пскова. Оксана Рибакова, яка написала листа, назвала Логвиненка своїм «солдатом».

У рукописному листі Рибакова хвилювалася за безпеку Логвиненка і запитувала: «Як там?»

Як добре, що ти поруч, у моєму серці, але ти далеко, служачи нашій Батьківщині, захищаючи нас. Я пишаюся тобою! — написала Рибакова, поцілувала листа і залишила відбиток від помади.

Reuters знайшло Рибакову в Псковській області Росії, де базується 76-а гвардійська десантно-штурмова дивізія. Вона воювала проти чеченських повстанців і втратила сотні бійців.

Журналісти знайшли людей, які засвідчили, що Рибакова і Логвиненко були парою. Жінка не повідомила Reuters, в якому підрозділі він служить.

А незадовго до публікації матеріалу Рибакова сказала, що не знає Логвиненка.

У спальні сусіднього будинку, який, за словами Животовського, займала та ж група російських солдатів, хтось написав на стіні балончиком «Wolf₆₈». Цифра 68 позначає Тамбовську область на південь від Москви на номерних знаках автомобілів.

Reuters визначило росіянина на ім’я Кирило Крючков, який використовує варіанти «Wolf₆₈» як своє псевдо в соцмережах.

Крючков родом з Тамбова, зараз живе в Пскові. Двоє людей, які знають Крючкова, повідомили Reuters, що він служив у 234-му десантно-штурмовому полку. Полк входить до складу 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії. Один із людей сказав, що Крючков був в Україні.

19 квітня Крючков опублікував у своєму Instagram три відео, на яких видно, як солдати у формі в барі, у місці, яке Reuters не змогло ідентифікувати, п’ють пиво та курять кальян.

У одного солдата на руці була нашивка десантника. На другому була нашивка з буквою V, що є символом російської війни.

Reuters зв’язалося з іншим другом Крючкова, Віталієм Щербаковим, який опублікував у своєму акаунті в соцмережі ВКонтакте фото з Крючковим. Щербаков відмовився говорити про Крючкова.

Reuters знайшов інші докази присутності десантників 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії. У документі, який місцевий мешканець знайшов у купі кинутих ящиків з-під мінометних мін на вулиці Водопровідній у Бучі, зазначено, що міномети перевіряли офіцери в/ч 74268. Ця частина базується в Пскові за адресою штабу 76-ї дивізії.

Інший мешканець Бучі передав Reuters список радіопозивних, знайдений на вулиці Вокзальній. У документі йдеться, що позивні — унікальні кодові позначення для радіопередач — використовувалися 104-м десантно-штурмовим полком, який також входить до складу 76-ї гвардійської десантно-штурмової дивізії.

Російські військові не відповіли на запитання видання.