Борьба за власть российских генералов: зачем Кремль переставляет кадры в армии

Міністр оборони рф сергій шойгу понизив генерала сергія суровікіна: протягом трьох останніх місяців він був командувачем об'єднаного угрупування військ росії в Україні. Тепер же на цю посаду призначено начальника генштабу рф валерія герасимова, а суровікін став лише його заступником.

Офіційна версія кадрових перестановок — «розширення кола розв’язуваних завдань» та необхідність «тіснішої взаємодії між окремими частинами армії», заявили в міноборони московитів. Неофіційна версія — переділ влади у російському командуванні, вважає німецький Bild.

Той період, що суровікін провів на посаді командувача Об'єднаного угрупування військ рф в Україні, явно позначився на його статусі.

Генерал не лише заручився довірою з боку пропагандистських російських ЗМІ, а й отримав прямий доступ до президента рф володимира путіна. До цього такий привілей мали лише дві особи з російської військової еліти: міністр оборони шойгу та начальник Генштабу герасимов. Для цього дуету суровікін міг стати загрозою, оскільки він вважався фаворитом у засновника ПВК «Вагнера» євгена пригожина. А ось на Міноборони останній неодноразово накидався з критикою через військові поразки російської армії в Україні. На цьому фоні засновник ПВК «Вагнера» намагався позиціюватися ефективним воєначальником, зокрема у боях за Соледар та Бахмут.

Таким чином, призначення герасимова на посаду командувача військ рф в Україні може послабити вплив пригожина, але при цьому зміцнити позиції Міноборони, вважають аналітики американського Інституту вивчення війни (ISW). Вони зазначають, що підвищенням герасимова і зниженням суровікіна путін дав чіткий сигнал: Кремль продовжує спиратися на традиційні силові структури і рішуче виступає проти альтернативних центрів сили, таких як вагнерівці або кадировці.

Інший американський експерт, співробітник аналітичного центру Rand Corporation Дара Массікот вважає шойгу та герасимова тимчасовими переможцями у цій боротьбі за владу. Посилення їхніх позицій не може бути виправданим у військовому відношенні, переконаний аналітик.

Їх командування було настільки недбалим, що в будь-якій нормальній системі це мало стати підставою для зняття з посади", — пояснює експерт. Він зазначає, що і начальник Генштабу, і голова Міноборони довірилися провальному військовому плану путіна і «тримали свої війська у невіданні», тому як герасимов, так і шойгу відповідають за «величезні втрати» російської армії на фронті.

Втім, Суровікін також має довгий список промахів, за які він як колишній командувач військами рф в Україні несе відповідальність.

По-перше, атаки армії рф на українську інфраструктуру хоч і завдали серйозної шкоди, але не призвели до повного краху енергетичної системи в країні.

По-друге, російські солдати, які воювали під командуванням уровікіна, часто скаржилися на брак спорядження та умундирування. Останньою краплею став ракетний удар ЗСУ по Макіївці, внаслідок якого у новорічну ніч загинули, за різними даними, від кількох десятків до кількох сотень російських мобілізованих.