Вышел новый том мемуаров Саркози, экс-президент убеждает, что судьбу Украины должна решать рф

У Франції вийшов третій том спогадів Ніколя Саркозі під назвою «Час битв» (Le Temps des Combats), що охоплює період 2009−2011 років — час, що передував «Арабській весні» і на який припала підготовка росії до анексії Криму.

Огляд книги зробило французьке видання Le Monde.

Видання зазначає, що спогади майже п’ятнадцятирічної давнини просякнуті роздумами про сьогоднішній момент і нагадує, що ще до видання книги, 16 серпня, Саркозі дав інтерв’ю Le Figaro, яке вже викликало суперечки.

Саркозі дистанціюється від нинішнього президента Еммануеля Макрона, якого він підтримав у президентських виборах 2022 року з кількох питань. Перший — Україна.

Зараз колишній президент критикує нинішнього за «безперервний потік зброї однієї з сторін воюючих» і засуджує «вигідні позиції» тих, хто закликає підтримувати Україну «до кінця».

Він ставить риторичне запитання:

Хіба розумно вести війну, не ведучи її, і брати участь у конфлікті, не обтяжуючи себе уточненням цілей і завдань, яких ми хочемо досягти?

Саркозі вважає, що неможливо повернути колишні кордони, не важливо, йдеться про Крим чи Донбас. В обох випадках він пропонує провести референдуми під наглядом міжнародного співтовариства.

Екс-президент вважає, що Україна, «міст між Європою та Росією», не має вступати ні до НАТО, ні до Євросоюзу, а залишатися «нейтральною». Він закликає відновити діалог із путіним, якого він завжди сприймав як «раціонального» співрозмовника.

Обов’язок президента Франції — тримати відкритим шлях для діалогу з росією, — заявляє Саркозі.

Другою країною, за якою критикує Саркозі позицію Макрона, є Алжир. Саркозі не вірить у можливість поліпшення відносин з Алжиром, чого Макрон прагне. Він попереджає його, що не слід шукати «штучну дружбу» з алжирськими лідерами, які постійно використовують Францію «як цапа-відбувайла, щоб приховати свої власні вади та нелегітимність».

Це може призвести до «втрати всього»:

Ми не завоюємо довіри Алжиру, а втратимо довіру Марокко", упевнений колишній президент, який також шкодує про зниження впливу Франції в Африці.

Видання зазначає, що, шкодуючи про «враження безпорадності, що створюється чинним урядом», автор завдає кількох ударів по нібито «новому світу», «обману, пастці для наївних», світу, що «став надто передбачуваним і нудним», далеким від політики («професії, яка не терпить імпровізації», яку він любив.

Макрон думає, що він може контролювати час… Я ж вважаю, що час не належить нам і що швидкість виконання є найкращим, якщо не єдиним простором для маневру президента Республіки. У цьому я відрізняюся від нинішнього президента, — заявляє Саркозі.

У своїй книзі Саркозі розповідає про стосунки із іноземними лідерами. Він описує кумедні та незвичайні епізоди. Наприклад, жахливий обід із прем'єр-міністром Туреччини Реджепом Тайіпом Ердоганом, з яким він не має жодного пункту дотику.

Або його постійне роздратування з приводу Ангели Меркель, якій він закидає «боязкість» і страх ризикувати.

Вона погоджувалася слідувати за мною, але скільки енергії і часу втрачено, — зітхає Саркозі, описуючи дружбу та франко-німецьку вісь співробітництва як «хрестовий похід, такий же необхідний, як і стомлюючий».

Саркозі згадує, що відмовився випити з Ангелою Меркель у кулуарах саміту G8 у Давілі (департамент Кальвадос) у 2011 році, заради того, щоб піти до своєї дружини Карлі Бруні, яка була вагітна їхньою дочкою Джулією, у їхній номер у готелі Royal.

Саркозі не приховує свого розчарування появою Барака Обами на міжнародній арені через рік після вступу на посаду президента Франції. Він характеризує Обаму як «холодну, замкнуту людину, яка виявляє досить слабку зацікавленість до навколишніх».

Критика Саркозі