Луна оказалась старше, чем считалось

Кристали, привезені астронавтами з Місяця, показують, що природний супутник нашої планети на 40 млн років старший, ніж вважали вчені.

Про це повідомляє видання EurekAlert з посиланням на результати дослідження, опубліковані у журналі Geochemical Perspectives Letters.

Понад 4 мільярди років тому, коли Сонячна система була ще молодою, а Земля все ще росла, гігантський об'єкт розміром з Марс врізався в Землю. Найбільший шматок, що відколовся від ранньої Землі, утворив наш Місяць. Але коли саме це сталося, залишалося загадкою, — вказано у статті.

Зазначається, що у новому дослідженні вчені використали кристали циркону, привезені з Місяця астронавтами космічного корабля «Аполлон-17» у 1972 році, щоб точно визначити час утворення супутника Землі.

Їхнє відкриття збільшує вік Місяця на 40 млн років — до щонайменше 4,46 млрд років.

Ці кристали є найдавнішими відомими твердими тілами, що утворилися після гігантського зіткнення. І оскільки ми знаємо, скільки років цим кристалам, вони слугують точкою відліку для місячної хронології, — наголошують учені.

Коли об'єкт розміром з Марс врізався в Землю і утворив Місяць, енергія удару розплавила гірську породу, яка згодом стала поверхнею Місяця.

Коли поверхня була розплавленою, кристали циркону не могли сформуватися і вижити. Отже, будь-які кристали на поверхні Місяця повинні були утворитися після того, як цей океан місячної магми охолов, — наголошують учені. — В іншому випадку вони були б розплавлені і їх хімічні ознаки були б стерті.

Оскільки кристали повинні були утворитися після охолодження океану магми, визначення віку кристалів циркону дозволило б виявити мінімально можливий вік Місяця. Для цього учені використали аналітичний метод під назвою атомно-зондова томографія.

В атомно-зондовій томографії ми починаємо з того, що загострюємо шматочок місячного зразка до дуже гострого кінчика за допомогою сфокусованого іонно-променевого мікроскопа, майже як точилка для олівців, — розповіли учені. — Потім ми використовуємо ультрафіолетові лазери, щоб випаровувати атоми з поверхні цього вістря. Атоми проходять через мас-спектрометр, і те, як швидко вони рухаються, показує нам, наскільки вони важкі, що, в свою чергу, показує нам, з чого вони зроблені.

Надалі цей атомний аналіз дозволив визначити скільки у кристалах циркону нестабільних атомів зазнали радіоактивного розпаду. Наприклад, радіоактивний уран з часом розпадається на свинець. Вчені встановили, скільки часу триває цей процес, і, дивлячись на співвідношення різних атомів урану та свинцю, присутніх у зразку, визначили, скільки йому років.

Пропорція ізотопів свинцю, яку виявили дослідники, вказує на те, що зразку близько 4,46 мільярда років. Отже, Місяцю має бути щонайменше стільки ж років, — наголошується у статті.

За словами учених, вік Місяця важливо знати для кращого розуміння Землі.

Місяць є важливим партнером у нашій планетарній системі — він стабілізує вісь обертання Землі, завдяки йому в добі 24 години, завдяки йому ми маємо припливи і відпливи. Без Місяця життя на Землі виглядало б інакше. Це частина нашої природної системи, яку ми хочемо краще зрозуміти, і наше дослідження дає крихітний шматочок пазла в цій загальній картині, — наголошують дослідники.

Джерело: EurekAlert