Летающие радары для F-16 — почему шведские самолеты ДРЛОиУ способны «делать разницу» в небе

Україна отримає озброєння стратегічного значення — два літаки дальнього радіолокаційного виявлення та управління Saab 340AEW&C (S 100D Argus) з радіолокаційним комплексом ASC 890.

29 травня про це офіційно повідомило Міністерство оборони Швеції. У рамках 16-го «пакету допомоги» на 1,25 млрд дол. ми отримаємо:

• два літаки ДРЛОіУ;
• «увесь парк» місцевих гусеничних БТРів Pbv 302 (Pansarbandvagn 302), включно з запчастинами, обладнання для технічного обслуговування та боєприпасами;
• авіаційні ракети середньої дальності Rb 99, які фактично є американськими AIM-120 AMRAAM, і використовуються в ЗРК NASAMS та на винищувачах (наприклад, F-16);
• 155-мм артилерійські боєприпаси;
• танки або бронемашини на їх базі (без деталізації ні щодо кількостей ні щодо типів);
• засоби супутникового зв’язку та проплата їх абонплати, запасні частини, а також фінансова підтримка європейських фондів закупівлі озброєння.

Це найбільший пакет допомоги, який Стокгольм передавав нам. Загальний озвучений об'єм допомоги від Швеції з 2022-го року склав 4,1 млрд дол.

Найцікавіше у новому пакеті це, звісно, два літаки Saab 340AEW&C з радіолокаційним комплексом ASC 890 (S 100D). Їх передача відбуватиметься з наявних у Повітряних силах Швеції бортів, яких там є якраз дві одиниці, повідомив керівник фонду компетентної допомоги армії Тарас Чмут.

Коріння розробки тягнеться до початку 1980-х років, коли Агенція перспективних оборонних технологій (FVM) ініціювала програму розробки авіаційного комплексу раннього виявлення повітряних та надводних цілей.

У 1990-ті роки шість літаків були поставлені ПС Швеції, та увійшли до складу 72-ї ескадрильї спеціальних літаків 7-ї Авіаційної флотилії (авіабаза Сотенес). Першочергово вони несли радіолокаційний комплекс Ericsson (Saab) FSR-890 (PS-390) Erieye та називалися як S 100B Argus.

У 2000-х два літаки пройшли двоетапну модернізацію — спершу, перед тим як піти в оренду до Греції, а потім — після повернення назад Швеції у 2010 році. Вона включала інтеграцію апаратури обміну даними Link-11 та Link-16, захищений радіозвязок та оновлену систему державного розпізнавання.

У 2005-му році на чотирьох «Аргусах» додатково встановили систему радіотехнічної розвідки фірми «Томсон-CSF» (нині «Талес»), а у 2009-му модернізовано радар до стандарту ASC 890.

Як результат радіолокаційний комплекс змінив назву на ASR 890, а сам літак на S 100D (був S 100В).

Решта чотири літаки були продані в Об'єднані Арабські Емірати (у 2009 році) та Таїланд (у 2008-ма та 2010-му). При цьому, вже в грудні 2020-го два Еміратські борти повернулися назад компанії Saab та, після продовження ресурсу та модернізації, торік продані Польщі за відносно невеликі 58 млн дол.

Два ДРЛОіУ-літаки, що перебувають на озброєнні Швеції, мають замінити нові літаки S 106, на базі Bombardier Global 6000 з радіолокаційним комплексом Erieye ER. Контракт на них було підписано в червні 2022 року з терміном реалізації у 2027-му році та опціоном на ще два літаки.

Оскільки Швеція передає два своїх ДРЛОіУ-літаки нам, вже підписаний контракт планують прискорити, а також докупити один літак (ймовірно, зі згаданого опціону).

Для Повітряних сил України отримання літаків дальнього радіолокаційного виявлення та управління це чудове посилення спроможностей майбутніх винищувачі F-16 як для протиповітряної оборони так і для завдання ударів по наземних чи надводних цілях.

На думку Чмута, у цілому наявність такої техніки переводить нашу протиповітряну оборону на якісно вищий рівень. Очікується, що ми зможемо значно ефективніше виявляти ударні та розвідувальні БПЛА, крилаті ракети які летять на низьких висотах, використовують рельєф місцевості та прогалини у радіолокаційному полі від наземних РЛС.

Як працюють шведські летючі радари

На вигляд ACS-890 сильно відрізняються від російських і американських радарів. По-перше, вони використовують невеликий турбогвинтовий літак Saab 340 — російські A50 зроблені на базі важкого транспортника Іл-76, а американські E-3 Sentry — на основі Boeing 727.

В огляді BBC на тему шведської допомоги зазначається, що це потенційно обмежує обсяг обладнання, яке може бути встановлене на такий літак, що звужує його можливості щодо отримання та обробки інформації — на нього просто важко поставити, наприклад, ще одну антену.

Але це не сильно скорочує час, який він може перебувати в повітрі — ACS-890 може баражувати протягом 5 годин більше, ніж російський літак, але менше, ніж американський.

Ще одна відмінність — замість антени, що обертається, яка укладена в обтічник, схожий на летючу тарілку, радар Erieye шведського літака знаходиться всередині прямокутного корпусу, жорстко закріпленого над фюзеляжем.

Ця особливість дещо звужує огляд радара, але дозволяє використовувати антену більшого розміру, що позитивно позначається на дальності та якості отриманої інформації.

За інформацією виробника, Erieye здатна виявляти повітряні цілі на відстані до 450 кілометрів. Це досить умовний показник, тому що дальність виявлення залежить від характеристик об'єкта — великого бомбардувальника буде видно на більшій відстані, винищувач — на меншій, а літаки, побудовані із застосуванням технології «стелс», ще ближче.

Проте вважається, що дальність виявлення звичайного винищувача на середній висоті радаром E-3 Sentry становить приблизно 400 кілометрів.

Дальність виявлення об'єктів на поверхні моря становить 350 кілометрів, причому він здатний помітити мету розміром із водний мотоцикл.

Ще однією перевагою шведського літака є потенційна можливість інтегрувати його в систему обміну інформацією Link 16, яку використовують багато західних повітряних і наземних систем.

F-16, які Україна, ймовірно, отримає до кінця 2024 року, також можуть підключатися до такої системи та отримувати інформацію від радара, що значно покращить їхні бойові можливості.