В ЕС выбирают новый Европарламент — почему это и об Украине

В Європі обирають новий Європарламент. Голосування стартує сьогодні й буде до неділі 9 червня у всіх 27 країнах ЄС.

Перша країна, де розпочалось голосування на виборах депутатів ЄП нового скликання, — Нідерланди.

У ЄС приблизно 370 млн виборців. Їхні голоси визначать 720 депутатів, хто засідатиме в Європарламенті наступні п’ять років. Число мандатів кожної країни визначається чисельністю її населення.

Згідно з опитуваннями, очікується посилення позицій правих сил. Євроскептики, а також помірніші націонал-консерватори, можуть претендувати приблизно на чверть місць — більше, ніж у нинішньому скликанні.

Утім, прогнозують, що перше місце на виборах посядуть правоцентристи — Європейська народна партія. Вона висунула нинішню голову Єврокомісії Урсулу фон дер Ляєн на другий термін.

Загалом більшість цих політичних сил виступають на підтримку України та за жорстку політику щодо рф. Цієї позиції дотримується і більшість правих, але є й ті, хто проти такого. Серед інших важливих тем — міграція, політика у звʼязку зі змінами клімату, економічні питання, зокрема ціни на енергоносії тощо.

Головні інтриги виборів — розподіл місць між представниками проєвропейських партій і правими популістами, а також вплив виборів до ЄП на підтримку України. Це спонукає українців ставитися до того, що відбувається в Європі, як до своєї власної справи. Незабаром нам вести переговори про вступ, а згодом працювати в цьому ж Європарламенті.

Що відомо про Європарламент

ЄП — майданчик для дебатів та ухвалення рішень без класичної коаліції та законодавчої ініціативи. Європарламентарі разом з Радою ЄС голосують за документи, які готують у Єврокомісії. Вони лише можуть вносити у закони поправки чи певні зміни.

Європарламент затверджує і контролює річний бюджет ЄС, за ним вирішальне слово у схваленні законів, обов’язкових для всіх країн блоку. ЄП затверджує уряд ЄС — Єврокомісію та її президента.

Хоча Європарламент заснували у 1958 році, перші загальні вибори відбулися у 1979-му і відтоді відбуваються щопять років. Прикметно, що явка на них постійно зменшувалася і тільки у 2019 році дещо зросла.

Вибори до ЄП другі у світі за масштабом після Індії. Та й чисельність самого Європарламенту вражає: понад 700 депутатів. За кожною з 28 держав-членів закріплено певну кількість депутатів, залежно від кількості населення. Цього року європейці оберуть 720 євродепутатів. У 2019 році був 751, але після виходу Великої Британії їх стало 705.

Найбільше представництво у німців (96 євродепутатів), Франції (79), Італії (76), Іспанії (59), Польщі (52), Румунії (33) та Нідерландів (29). Найменше — по 6 представників у Європарламенті — мають Кіпр, Естонія, Люксембург та Мальта.

Депутати ЄП живуть на три міста. Адміністрація розташована у Люксембурзі, пленарні засідання відбуваються у Страсбурзі (Франція), а засідання комітетів та основні зустрічі — у Брюсселі (Бельгія). За ці недешеві переїзди ЄП часто критикують.

Депутатів обирають за пропорційною системою, а представники від партій різних держав об'єднуються у партійні групи.

Єдиної виборчої системи немає. Вони проводяться відповідно до національних виборчих законів. Існують й відмінності у мінімальному віці для права голосу: у більшості дозволяють обирати євродепутатів з 18 років, але деякі країни дозволили голосувати вже 16-річним — Бельгія, Австрія, Греція, Мальта, ФРН.

Тенденція — вправо. Це небезпека для України

Згідно з оцінками Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), після червневих виборів може відбутися «істотне зміщення вправо у багатьох країнах, правопопулістські та праворадикальні партії здобудуть голоси по всьому ЄС, натомість лівоцентристські та зелені партії їх втратять».

Ультраправі та фракція «Ідентичність і демократія» можуть отримати, за різними прогнозами, 86−88 мандатів. Це може вивести їх на третє місце у складі ЄП.

Напередодні голосування все частіше у європейських медіа пишуть про ймовірний союз Європейських консерваторів і реформістів («м'які євроскептики») та «Ідентичності та демократії». У Європейському центрі політики прогнозують, що «націоналістичним, праворадикальним законодавцям» у новому Європарламенті дістанеться чверть місць.

Директорка римського Інституту міжнародних відносин Наталі Точчі у коментарі DW пояснила, що праві націоналістичні партії більш схильні звертати увагу на внутрішню політику, «плекати, відкрито чи приховано, прокремлівські симпатії та менше захоплюватися боротьбою України за свободу та демократію».

Окрім того, ці політики не надто прагнуть шукати компромісів усередині самого ЄС, що перешкоджає здатності блоку ухвалювати рішення за ключовими питаннями — санкції, оборона чи розширення. Саме тому високі результати цих партій на червневих виборах становлять серйозні ризики і для України.