Первый тур выборов во Франции выиграли правые и левые — что это значит для Украины и Макрона

Марін Ле Пен обіцяла створити уряд, спрямований на боротьбу з мігрантами в ЄС, а також блокування допомоги Україні.

Другий тур виборів запланований на 7 липня.

Нагадаємо, президент Еммануель Макрон несподівано оголосив дострокові парламентські вибори після поразки своєї партії на виборах до Європарламенту в червні. Тоді ультраправе «Національне об'єднання» набрало близько 33%, партія Макрона — 15%, соціалісти — 14%.

Французи обирають на п’ять років 577 депутатів Національної асамблеї — нижньої палати парламенту. У країні діє мажоритарна виборча система, згідно з якою кандидат в одномандатному окрузі перемагає лише в разі отримання абсолютної більшості голосів (при явці понад 25%). Якщо цього не відбувається, має пройти другий тур (призначений на 7 липня). У ньому беруть участь кандидати, які в першому турі отримали голоси щонайменше 12,5% зареєстрованих виборців. Перемагає той, хто набере найбільше голосів. Наслідком порогу в 12,5% є проведення так званих «трикутників» — повторних виборів за участі кандидатів від трьох провідних політичних сил.

Якщо означена екзит-полами перевага RN збережеться, блок правих може отримати від 240 до 270 місць у Національних зборах та зібрати коаліцію для свого прем'єр-міністра. Попередньо, ним стане 28-річний Жордан Барделла — політик з італійським та алжирським корінням із Сен-Дені, член Європарламенту. Він вступив у «Національний фронт» у віці 16 років та став наймолодшим регіональним лідером партії.

Таким чином, Франція може отримати перший ультраправий уряд після завершення Другої світової війни.

Втім і зараз Макронова партія не має парламентської більшості, через що він вимушений проводити частину непопулярних, але необхідних з його погляду, законопроєктів, як-от про пенсійну реформу, не через голосування у парламенті, а президентськими указами. Це обурює частину опозиції.

Макрон на роздоріжжі

Еммануель Макрон стоїть перед дуже болісним вибором: кинути все, що у нього є, щоб зупинити ультраправих, або спробувати врятувати те, що залишилося від його колись домінуючого руху, перш ніж він загине, пише Politico.

Для 46-річного лідера Франції недільний перший тур парламентських виборів був таким же особистим приниженням, як і його приголомшливий підйом до президентського крісла сім років тому як свіжий аутсайдер.

Він скликав дострокове голосування після катастрофічної поразки від ультраправих на червневих європейських виборах, маючи на увазі одну мету: зупинити різке падіння Франції. Але результат прямо протилежний поки.

Друга за величиною економіка Європи та її єдина держава, що володіє ядерною зброєю, тепер ближче, ніж будь-коли раніше, до того, щоб уперше створити ультраправий уряд після того, як «Національне об'єднання» (RN) Марін Ле Пен зайняло різке лідерство на першому етапі голосування.

Якщо другий тур голосування 7 липня забезпечить парламентську більшість для Національного об'єднання — а прогнози свідчать про те, що це можливо — Франція опиниться в незвіданих водах. Францією керуватимуть, принаймні частково, політики, які зробили собі ім’я, симпатизуючи владіміру путіну, водночас обіцяючи розірвати Європейський Союз, вести війну з міграцією та вийти з НАТО.

Хоча партія Ле Пен пом’якшила деякі зі своїх гострих позицій, вона залишається глибоко скептичною щодо політичних позицій основного заходу. Перемога на цих виборах значно підвищить її шанси стати президентом Франції у 2027 році.

Ми можемо з упевненістю сказати, що детоксикація Національного зібрання досягає завершальної стадії, — сказав Бруно Котрес, політичний аналітик з інститутів Sciences Po.

Вони виграли європейські вибори тричі поспіль, і Марін Ле Пен двічі пройшла до другого туру президентських виборів; якщо вони виграють другі за важливістю вибори у Франції [парламентські], вони стануть мейнстрімом, — додав він.

Оскільки поріг для абсолютної більшості в парламенті становить 289 місць, ультраправі можуть навіть сформувати уряд через тиждень із президентом Національного об'єднання Джорданом Барделлою як прем'єр-міністром.

Питання в тому, чи може це щось або хтось зупинити.

Наслідки для Франції та України

Як каже в коментарі Суспільному французький журналіст Себастьян Гобер, ультраправі зазвичай здобувають більше голосів на європейських, аніж національних виборах. З іншого боку, рішення Макрона про розпуск парламенту могло бути стратегічним: він уже думає про позиції своєї політичної сили на майбутніх президентських виборах, хоча сам утретє балотуватися на найвищу посаду в державі не зможе.

Макрон передбачає прихід до влади Марін Ле Пен у 2027 році. І вирішив обдурити її «Національне обʼєднання», надавши їй владу на два роки. Мовляв, будучи відповідальною за внутрішні справи країни, партія втратить довіру виборців. Але Макрон насправді вдається до ризикованої ставки, — каже Гобер.

Стефан Сьохан, журналіст французького видання Libération, додає, що президент Франції прорахувався й в тому, що його боротьба з ультраправими породила ще одного сильного суперника — лівих:

Макрон розраховував, що, розпустивши Національну асамблею, зможе розколоти лівих. Але навпаки, вперше за багато років фракції французьких лівих зібралися в альянс. І він зараз другий в опитуваннях. Тож Макрон вистрілив собі в ногу… Тільки вони (ліві) тепер можуть перешкодити ультраправим прийти до уряду.

За словами колишнього посла України у Франції Олега Шамшура (2014−2020), французи на цих виборах очікують від партій планів розвʼязання декількох блоків питань. По-перше, тих, що повʼязані з економікою, зокрема з купівельною спроможністю. По-друге, з безпекою.

У багатьох французів є враження, що стало менш безпечніше, ніж 20 років тому. Що вулиці стали небезпечнішими, що стало більше торгівлі наркотиками, більше насильства в школах… І ультраправі обіцяють легкі популістські рішення: збільшення поліції, збільшення злочинців у в’язницях. Ми не знаємо, як вони збираються це зробити, але вони це пропонують, — каже Стефан Сьохан.

Третій блок питань — міграційна політика. Це ще одна з тем, довкола якої ретельно вибудовують риторику ультраправі.

Жордан Барделла — кандидат у премʼєр-міністри від «Національного обʼєднання» — хоче заборонити французам з подвійним громадянством обіймати високі посади та називає їх «напівгромадянами». Він також хоче обмежити соціальне забезпечення для іммігрантів і позбутися автоматичного права на громадянство для дітей, чиї батьки народилися за кордоном.

«Національне обʼєднання» — це все ж не традиційні крайньоправі. Це партія, що об'єднує більшість робітничого класу: їх підтримують 60% найманих робітників.

У Франції саме ця партія зрозуміла, що дійсно хвилює французів — вже згадана тріада: купівельна спроможність, імміграція і безпека, — каже Шамшур.

Сьохан додає, що ультраправі змогли використати розкол між мешканцями великих міст і сільської місцевості, де за останні роки, відбулося «опустелювання Франції»:

Йдеться про закриті поштові відділення, медичні центри, лікарні. В суспільстві зростає думка, що ліберальний уряд Макрона далекий від реальності".

Якщо зрештою переможе «Національне об'єднання», себто отримає із союзниками абсолютну більшість із 289 місць у парламенті, її представник, найімовірніше 28-річний Жордан Барделла, очолить уряд. Це означатиме, що у Франції настане «політичне співжиття» — період, коли дві головні державні посади, президентську та премʼєрську, обійматимуть люди з різних політичних сил. Востаннє у Франції був такий розклад у 1990-х, коли президентом був правоцентрист Жак Ширак, а прем'єр-міністром — соціаліст Ліонель Жоспен.

Барделла недосвідчений. Ми не знаємо, яким він може бути главою держави. Але якщо буде ліберальний президент і неліберальний прем'єр-міністр, є ризик, що політичні рішення будуть блокуватися через проблеми з пошуком компромісів, — каже Стефан Сьохан.

Сфери повноважень премʼєра та президента розділені. Перший керує внутрішніми справами та має важелі впливу на все, що стосується освіти, соціальної політики, фінансів, бюджету. За президентом — оборона й зовнішня політика. Але у випадку «співжиття» з «Національним обʼєднанням» складно сказати, як саме це виглядатиме, говорить Себастьян Гобер:

Наприклад, президент продовжить представляти Францію під час самітів Ради ЄС, але міжурядовою співпрацею керуватиме уряд. Тож Макрон може доносити одне повідомлення, а Барделла — інше. Є потенціал для системи, де нічого не працює.

Ще один ймовірний сценарій — прихід до влади лівих. При чому на чолі цього альянсу, найімовірніше, буде радикальна крайня партія «Нескорена Франція» Жана-Люка Меланшона — доволі проросійська, антиізраїльська, неліберальна політична сила.

І є ще третій варіант — якщо жоден з трьох основних блоків не здобуде більшості й доведеться формувати коаліційний уряд, з чим можуть виникнути проблеми.

Якщо настане ситуація хаосу, Макрона будуть змушувати навіть піти у відставку і призначити дострокові президентські вибори, — каже Олег Шамшур.

Жоден з варіантів не є сприятливим для України, кажуть французькі журналісти. Гобер пригадує: коли на початку червня президент Зеленський виступав перед французьким парламентом, зала була напівпорожня — ультраправі й ультраліві бойкотували виступ.

Французькі ультраправі, очевидно, проросійські. Сім’я Ле Пен має тісні зв’язки з Москвою. Вони мають інтелектуальні та цивілізаційні точки зв’язку з російським наративом. Крайні ліві не зовсім проросійські, але настільки проти ЄС та США, що стали в якомусь сенсі проросійськими. І тому, коли мова заходить про боротьбу з впливом США в Європі та загалом у світі, вони винаходять виправдання, щоб зрештою не підтримувати Україну, — каже Гобер.

При будь-якому з варіантів, у президента Макрона залишиться частина повноважень щодо рішень про підтримку України. Однак, наприклад, постачати зброю можливо лише за підпису міністра оборони. Якщо це буде представник ультраправих сил, ймовірно, ці рішення будуть відхиляти або щонайменше гальмувати.

Так само заяви Макрона про ймовірну відправку французьких військових в Україну не підтримуються RN та лівими. Наприклад, кандидат у премʼєри Джордан Барделла наголосив: це для нього — червона лінія, як і надання Україні ракет великої дальності. Тобто «Нацрух» проти дозволу для Києва бити по території рф.

При цьому ультраправий кандидат все-таки «бачить росію як багатовимірну загрозу як для Франції, так і для Європи».

Крім того, каже Стефан Сьохан, і праві, і ліві можуть почати схиляти Україну до переговорів з путіним.