Опасные вспышки на Солнце могут случаться гораздо чаще, чем считалось — ученые

Сонце, як відомо, зірка «темпераментна», про що свідчать надзвичайно сильні сонячні бурі цього року, котрі, зокрема, призвели до появи північного сяйва в регіонах, де його зазвичай не буває.

Проте нове дослідження учених з Інституту досліджень сонячної системи імені Макса Планка (Німеччина) свідчить, що подібні до Сонця зірки можуть продукувати і набагато потужніші спалахи з відносно невеликою періодичністю. Про це повідомляє прес-служба вишу.

На Землі у стовбурах доісторичних дерев та у зразках тисячолітньої льодовикової криги вже знаходили свідчення найсильніших сонячних «істерик», проте за цими непрямими джерелами неможливо визначити частоту суперспалахів. А прямі вимірювання кількості радіації, що досягає Землі від Сонця, стали доступні лише з початку космічної ери.

Тож у межах нового дослідження учені перевірили 56 тис. 450 сонцеподібних зірок за період з 2009 по 2013 роки.

За даними космічного телескопа НАСА «Кеплер», надяскраві схожі на Сонце зірки зустрічаються вдесятеро разів частіше, ніж передбачалося раніше. Ймовірно, і Сонце здатне настільки ж сильні виверження, — вказано у статті.

Суперспалахи, які за короткий проміжок часу вивільняють кількість енергії, що перевищує один октильйон джоулів, проявляються в даних спостережень у вигляді коротких, яскраво виражених піків яскравості.

Ми не можемо спостерігати Сонце протягом тисяч років, — зазначають учені. — Натомість ми можемо спостерігати за поведінкою тисяч зірок, дуже схожих на Сонце, протягом коротких проміжків часу. Це допомагає нам оцінити, як часто відбуваються суперспалахи.

Таким чином, дані «Кеплера» надали ученим можливість спостерігати загалом 220 тис. років зоряної активності. В результаті дослідники ідентифікували 2 тис. 889 суперспалахів на 2 тис. 527 з 56 тис. 450 спостережуваних зірок.

Це означає, що в середньому одна зоря, подібна до Сонця, виробляє суперспалах приблизно раз на століття, — наголошується у статті.

Учені були дуже здивовані, що зорі, подібні до Сонця, схильні до таких частих суперспалахів:

• попередні дослідження, проведені іншими дослідницькими групами, виявили середні інтервали в тисячу або навіть 10 тис. років. Однак через недостатній розвиток технологій вони не могли визначити точне джерело спостережуваного спалаху і тому були змушені обмежуватися зірками, які не мали занадто близьких сусідів. Це дослідження є найточнішим на сьогодні;
• довші середні інтервали часу між екстремальними сонячними подіями також були запропоновані дослідженнями, які шукали докази сильних сонячних штормів, що впливають на Землю. Такі шторми призводять до зростання кількості ізотопу вуглецю-14 у кільцях дерев та льодовиках. За цими показниками учені ідентифікували п’ять екстремальних подій і три ймовірні за останні 12 тис. років, що вказувало на середню частоту виникнення один раз на 1500 років. Вважається, що найсильніша з них сталася у 775 році.

Однак цілком можливо, що в минулому на Сонці відбувалося більше таких бурхливих подій.

Неясно, чи завжди гігантські спалахи супроводжуються викидами корональної маси і який зв’язок між суперспалахами і екстремальними сонячними подіями. Це потребує подальших досліджень, — зауважують учені.

Водночас нове дослідження не показує, коли саме Сонце влаштує свій наступний «сюрприз». Тож учені закликають до обережності:

• так, під час Каррінгтонської події 1859 року, однієї з найсильніших сонячних бур за останні 200 років, телеграфна мережа вийшла з ладу на значній частині північної Європи та Північної Америки. За оцінками, пов’язаний з ним спалах вивільнив лише соту частину енергії суперспалаху;
• сьогодні, окрім інфраструктури на поверхні Землі, тепер під загрозою опинилися б насамперед супутники. Тож, їх в такому разі, можливо, доведеться вимикати як запобіжний захід. У 2031 році запланований запуск зонду Європейського космічного агентства Vigil, який з більш віддаленої точки у космосі допоможе раніше помічати спалахи.

Нові дані є суворим нагадуванням про те, що навіть найекстремальніші сонячні події є частиною природного репертуару Сонця, — наголошують дослідники.