Земля летит через облако с радиоактивным железом — ученые

Сонячна система наразі проходить крізь Місцеву міжзоряну хмару — область з великою концентрацією газу та пилу між зірками. На своєму шляху Земля постійно накопичує залізо-60 — рідкісний радіоактивний ізотоп заліза, що утворюється під час зоряних вибухів.

Це було підтверджено міжнародною групою вчених під керівництвом Центру ім. Гельмгольца у Дрездені-Россендорфі (Німеччина) завдяки аналізу антарктичного льоду, вік якого сягає десятків тисяч років. Про це повідомляє прес-служба вишу.

Зазначається, що:

• геологічні архіви показують — наша Сонячна система двічі зазнавала впливу заліза-60 від наднових мільйони років тому;
• однак останнім часом поблизу не відбувалося зіркових вибухів — а отже, не було й прямого надходження заліза-60;
• проте кілька років тому вчені виявили залізо-60 у поверхневому снігу Антарктиди, якому було менше двадцяти років, тож постало питання про його походження.

Наша ідея полягала в тому, що Місцева міжзоряна хмара містить залізо-60 і може зберігати його протягом тривалих періодів часу. У міру проходження Сонячної системи крізь хмару Земля могла б накопичувати цей матеріал. Однак на той час ми не могли цього довести, — зазначають дослідники.

Протягом останніх років команда дослідників проаналізувала додаткові зразки, зокрема глибоководні відкладення віком до 30 тис. років. Там також було виявлено залізо-60, проте суперечливі теорії залишалися.

Зрештою аналіз інших зразків, датованих періодом від 40 тис. до 80 тис. років, дав відповідь — ймовірним джерелом є Місцева міжзоряна хмара.

Це означає, що хмари, які оточують Сонячну систему, пов’язані зі зоряним вибухом. І вперше це дає нам можливість дослідити походження цих хмар, — наголошують дослідники.

Наша Сонячна система увійшла до Місцевої міжзоряної хмари кілька десятків тисяч років тому і покине її знову через кілька тисяч років. Наразі ми перебуваємо поблизу її краю.

Для свого дослідження вчені проаналізували керн льоду, отриманий в рамках європейського проекту з буріння льоду EPICA, який відповідає часовому періоду, коли, як припускають, відбулося входження в хмару. Порівняння вмісту заліза-60 із раніше отриманими зразками з глибоководних шарів і снігу показало, що 40−80 тис. років тому на Землю потрапляло менше заліза-60, ніж сьогодні та в більш пізні часи.

Це свідчить про те, що раніше ми перебували в середовищі з меншим вмістом заліза-60 або що сама хмара має значні коливання щільності, — пояснюють учені.

Таким чином, дослідження показало, що концентрація заліза-60 змінювалася протягом лише кількох десятків тисяч років — це надзвичайно швидко за космічними мірками.

Завдяки цьому відкриттю дослідники змогли виключити альтернативні пояснення джерела надходження заліза-60, такі як поступове згасання зоряних вибухів, що відбулися мільйони років тому, — наголошується у статті.