Конкурс на прокурорські посади — альтернативи майже не було

На прохання «Ракурсу» враженнями від ходу і результатів конкурсу на керівні прокурорські посади поділилися члени комісій.

Олександр Остапенко (Одеська комісія):

— Моє враження від конкурсу подвійне. По-перше, мої очікування не виправдали зовнішні кандидати (не з прокурорської системи. — Ред.) — дуже низький рівень, переважно вони явно програвали внутрішнім кандидатам. Водночас, не скажу, щоби це спричинило мені депресію, адже ті, хто були обличчям старої прокуратури, не потрапили на співбесіду за своїм рейтингом. Пройшли ті, хто пропрацював лише кілька років, але мають певні професійні навички і вірять у реформу.

Друге. Можна констатувати, що відбулася ротація. Хоча я зосереджений на Одеській області, були й кандидати з Вінниці, Миколаєва, і вони виграли на співбесіді — попали в шістки кандидатів в Одеському регіоні. І це теж добре.

Стосовно Одеси — всі матеріали, які обговорювала громадськість, були озвучені на комісії. Кандидатам ставили незручні запитання, і найодіозніших ми не пропустили. Хоча і в рейтингу, і на співбесіді вони були першими: мають великий досвід і практику «хамелеонити». Моя позиція така: одіозні особистості не повинні бути представлені на посадах керівників і заступників, а спроба призначити їх — значить дискредитувати реформу.

Я зовсім не впевнений, що ми визначили всіх кандидатів. Але, принаймні, щодо кожної прокуратури є вибір, і є шанс вибрати найкращого, або кандидата зовнішнього, або не з цієї регіональної прокуратури. Об’єктивно — вибір є, можна сказати, що є шанси на покращення стану прокуратури.

Цей крок дуже потрібний. Він не зробить нашу прокуратуру прозорою одразу, але наблизить до того стану, який очікує суспільство, і який ми з часом сформуємо.

Тетяна Зелькина (Харківська комісія):

— До того, як розпочався конкурс, думала, що доведеться, скажімо так, боротися з працівниками прокуратури, які прагнутимуть рекомендувати до призначення виключно старі кадри, а я натомість виступатиму тільки за молодих, амбітних, яких, як я сподівалася, буде багато. Вважала, що проблема полягатиме в цьому.

Коли ми розпочали конкурс, я зрозуміла, що боротися ні з ким не треба, адже якщо серед тих, хто раніше не обіймав керівних посад в органах прокуратури, траплялася яскрава людина, майже ні в кого не виникало сумнівів, що її можна рекомендувати. Можна назвати хіба з п’ять прокуратур, куди по кандидатах на посади були серйозні дискусії. Але це в меншості випадків. Переважно проблема полягала в тому, що хотілося максимального оновлення, але усвідомлюєш, що фактично нинішній працівник прокуратури об’єктивно кращий серед конкурсантів. І на сьогодні вийшло так, що в більшості прокуратур рекомендовано на посади тих, хто раніше обіймав керівні посади. Це зовсім не тому, що в нас там усе заангажовано, а тому, що майже не було альтернативи: надто слабкими були зовнішні кандидати.

Мене вразив випадок, коли зовнішній кандидат, який набрав непогану кількість балів, не зміг розшифрувати, що таке ЄРДР (Єдиний реєстр досудових розслідувань), пояснити, що таке процесуальне керівництво. А деякі зовнішні кандидати оперували ще категоріями кодексу 60-х років, збиралися у прокуратурі продовжувати здійснювати загальний нагляд, незважаючи на суттєві зміни в законодавстві.

До того ж, окремі кандидати, які йшли як зовнішні, не були такими по суті. Зокрема, колишні працівники прокуратури, яким не вдалося реалізувати себе в приватному секторі, або працівники прокуратури з інших регіонів — формально вони також йшли як зовнішні.

В окремих регіонах нинішні керівники вразили в позитивному сенсі. От, наприклад, глава Конотопської прокуратури — прийшов і яскраво розповів про те, як працюється. Він там на керівній посаді лише вісім місяців, розповів, що уже притягнув до відповідальності дуже серйозного кримінального авторитета, досить впевнено розповідав про свої успіхи в боротьбі з корупцією. Потім я знайшла в інтернеті, що йому ще й машину спалили за цей час. Тобто людина на своєму місці, працює, то чому б такого керівника знову не рекомендувати. Я залюбки підтримала пропозицію рекомендувати його та його нинішніх заступників.

Були й інші, які приходили і повідомляли, що за п’ять років на посаді вони склали лише два протоколи про корупційні адміністративні правопорушення. Звісно, такі досягнення нікого не вражали, таких нинішніх керівників комісія не рекомендувала. Були регіони, де комісії вдалося повністю оновити склад потенційних керівників, зокрема, місто Кременчук. На сьогодні Кременчуцька місцева прокуратура є певним чином проблемною. Після публікації рішення комісія мала численні скарги, в тому числі від депутатів, з дискредитуючою інформацією про кандидатів. Але, на мою думку, очевидно: якщо такі скарги йдуть на трьох осіб із трьох, то питання тут полягає в тому, що це був єдиний регіон, де ми рекомендували двох зовнішніх кандидатів і одного 25-річного нинішнього керівника прокуратури, який вразив своїми прогресивними поглядами. На мою думку, така ситуація склалася тому, що прокурорські працівники, певне, збентежені цим явищем. Певні скарги ідуть по інших прокуратурах, де комісія не рекомендувала жодного колишнього керівника. При цьому жодної скарги по тих регіонах, де на керівні посади рекомендовані нинішні керівники, ми не отримали.  Для мене це ознака того, що ці скарги йдуть не від чесних і відвертих громадян, а мають певний замовний характер, хоча, звісно, я можу й помилятися.

Чи рекомендували ми на посади так званих одіозних прокурорів? Зазвичай, ні. Вони не пройшли конкурс. Проте окремі наші рішення для мене є особистим болем. Це, зокрема,  рішення по Харківській прокуратурі №2, де ми на третю позицію в рейтингу, з результатом голосування три голоси «за», два — «проти», рекомендували нинішнього керівника О. Фільчакова. У цього кандидата великий стаж роботи, проте, на мою думку, він був не надто переконливим на співбесіді з приводу коштів, за які його батьком, колишнім співробітником міліції, був придбаний автомобіль BMW чи то Х5, чи Х6. На сьогодні, як зазначив кандидат, доходи батька становлять 6 тис. грн, чого, на мою думку, недостатньо на утримання такої дорогої машини. Окрім того, про кандидата були два сюжети в програмі «Гроші» — з приводу можливих корупційних схем. Особисто в мене склалося враження, що обставини, викладені в сюжеті, є правдою. Комісія рекомендувала цього кандидата як такого, що «найменше відповідає вимогам, що висуваються до керівника місцевої прокуратури». При цьому я маю обґрунтовані побоювання, що саме цей кандидат буде призначений на керівну посаду. 

Якщо говорити з приводу інших спірних для мене рішень, то можна відзначити Харківську місцеву прокуратуру №6. На перше місце в рейтингу комісія рекомендвала Яковлева — нинішнього керівника. На співбесіді він показав себе як людина дуже високого фахового рівня. Але деякі аспекти біографії цієї кандидатури бентежать, зокрема: його дружина — суддя апеляційного суду, батько — колишній керівник податкової, у власності елітне авто. Водночас, я не бачила в списку жодної альтернативи, кого я хотіла би рекомендувати на першу позицію цього рейтингу. Тому я утрималася від голосування по першій позиції.  Окрім того, в одній із харківських прокуратур склалося так, що в жодного члена комісії не було жодної пропозиції щодо рекомендацій на посаду керівника. Тобто щодо кандидатів на другу, третю і четверту позиції все було більш-менш зрозумілим, а от на першу позицію — ні, тому що ніхто яскраво не виділився. Довелося після тривалих міркувань рекомендувати кандидата, який хоча би має досвід роботи на керівних посадах і про якого не було дискредитуючої інформації.

Окремо хочу зазначити, що порядком не було передбачено можливості, щоб комісія не рекомендувала жодного із кандадатів та ініціювала проведення нового конкурсу, або мала би можливість вибирати із так званих мобільних кандидатів. У нас є протокол по Шостці, де Віталій Касько запропонував вважати конкурс по цій прокуратурі таким, що не відбувся, й ініціювати проведення нового конкурсу у зв’язку з тим, що жодну особу неможливо рекомендувати на керівну посаду. Я підтримала цю позицію. Її могли б підтримати й інші члени комісії, якби був відповідний механізм. Адже фактично, якщо ми нікого не обираємо, то прокуратура залишається без керівника, а місто — без прокуратури, що також є неприпустимим.

У зв’язку з такими моментами я вбачаю деякий недоречний поспіх у реалізації цієї реформи. Тому що на велику кількість подібних запитань відповідей, на жаль, не було.

Багато хто критикує комісії за те, що призначали колишніх, але вибачте, якщо зовнішні кандидати фактично проігнорували цей конкурс, то кого ми можемо призначати? Тому випадки, де оновлення є стовідсотковим, де не рекомендували жодного колишнього прокурора, — поодинокі. Отже нині суттєвого оновлення, на жаль, не відбудеться. Там, де оновлення є, вже здійснюється певний тиск, зокрема і на комісію — шляхом скарг, тож думаю, що буде тиск і на нових керівників прокуратур, і я не знаю, чи витримають вони.

Загалом, особисто для мене цей конкурс — вражаючий досвід. Добре, що зроблено перший крок, але тільки якщо сподіватися, що він є першим, а не завершальним. Сподіваюся, що це тільки початок, бо, на мою думку, варто зробити ще одну спробу, але маючи вже інші основи, в тому числі підвищену заробітну платню, широке анонсування, і щоб люди — повірили.

* * *

Як повідомляв «Ракурc», за ініціативою членів Консультативної ради при Генеральній прокуратурі проводиться громадська перевірка кандидатів на посади в органах прокуратури, які пройшли відкритий конкурс. Більш детальну інформацію можна отримати на сторінці громадської перевірки у соціальній мережі Facebook.