Загублений викривач

Боротьба “за незалежність антикорупційних органів”, що розгорнулася впродовж останніх тижнів і сколихнула навіть представників чудової молоді нашої країни, насправді має кілька граней. Невтаємниченим щодо українських реалій вони могли би видатися взаємовиключними. Але насправді вони щільно і майже гармонійно сплелися між собою.

Перепідпорядкування антикорупційних органів – однозначно ще один впевнений крок на шляху до узурпації влади. Водночас ця проба “перекришування” не має жодного  відношення до замаху на незалежність антикорупціонерів, які незалежними не є, а просто мають начальника, якого прийнято називати цивілізованішим, бо він не місцевий. Закономірно, що коли чинна влада мотлошить антикорупціонерів суто з особистих шкурних міркувань, як не парадоксально, все одно про удар по інтересах правосуддя тут не йдеться. Бо вони не тотожні інтересам Вищого антикорупційного суду, що завершує дивовижну вертикаль антикорупційних органів, яку вибудували нам партнери, справедливо вважаючи, що в сенсі боротьбі з корупцією ми самі не здатні ні на що. Втім, варто сказати, що виходячи з декларованої мети (“за все найкраще”, “незалежність”, “корупції - ні”) в партнерів теж вийшло не дуже. Увінчана ВАКСом антикорупційна вертикаль по деяких справах, зокрема, тих, що їх кореспонденти “Ракурсу” спостерігали безпосередньо в залах судових засідань, часом перевершувала кричущі здобутки правоохоронців часів Януковича. Не кажучи вже про верховенство права, яке активно на публіку декларують антикорупційні структури, але яке складно запримітити у їхній діяльності.

З тих процесів, що видання висвітлювало останнім часом, знаменита справа, де викривачем був сам віце-прем’єр-міністр з відновлення України Кубраков.

Загалом досудове розслідування, а окремо – розгляд цієї справи в суді варті грубої книги з присвятою антикорупційній вертикалі, що, будучи не вільнонародженою, одразу ж по суті перетворилася на горизонталь, за перепідпорядкування якої нині чубляться не сказати, що найкращі, але серйозні люди.  

Цю резонансну справу, розгляд якої виявляє все нові і нові аспекти сумнівно-неоднозначної (і не лише з правової точки зору) діяльності антикорупційних структур,  ми описували доволі ретельно. А ще одним невеличким штрихом на розвиток саги про викритих і викривачів є такий парадоксальный факт. 

У справі, яку НАБУ і САП передали до ВАКСу, процесуально представлено двох викривачів – як зазначалося, тодішнього віце-прем’єр-міністра Олександра Кубракова та його підлеглого керівника департаменту Мінінфраструктури Олександра Доценка.

Але виявляється, що на самому початку у матеріалах фігурувало навіть не два, а цілих три викривачі. Про двох перших, яких і назвати викривачами можна лише заради красного слівця, “Ракурс” писав докладно і не раз.

І от ще один цікавий факт випливає з матеріалів справи на додачу до описаного раніше. Виявляється, від початку справу “сообразили” на трьох. І третім викривачем також була поважна і статусна людина.

21 листопада 2023 року НАБУ та САП на своїх офіційних ресурсах розмістили повідомлення про те, що спільно із віце-прем’єр-міністром з відновлення України – міністром розвитку громад, територій та інфраструктури України викрили власника приватного товариства на пропозиції неправомірної вигоди. 

Офіційне повідомлення НАБУ, яке поширили ЗМІ, крім зазначених відомостей, містило також інформацію про те, що «викриттю протиправних дій підозрюваних сприяв чинний голова Державної інспекції архітектури та містобудування». 

Станом на 21 листопада 2023 року посаду віце-прем’єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України обіймав Олександр Кубраков, а посаду голови Державної інспекції архітектури та містобудування – Олександр Новицький (був призначений на цю посаду 9 червня 2023 року і перебуває на ній досі).

12 квітня 2024 року сторона обвинувачення відкрила стороні захисту матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 52023000000000358. Там знайшовся ряд документів, що свідчили про відповідну участь Кубракова як заявника, викривача та особи,  залученої до конфіденційної співпраці з НАБУ.

Але у відкритих для ознайомлення стороною захисту матеріалах досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні не було жодного документа, який вказував би на участь «чинного голови Державної інспекції архітектури та містобудування» Новицького у процесі «викриття протиправних дій підозрюваних».

І що цікаво: перед цим згадка про «чинного голову Державної інспекції архітектури та містобудування» зникла з офіційного повідомлення НАБУ від 21 листопада 2023 року. Хтось завбачливо подбав про те, щоб зачистити інформацію про О. Новицького як викривача у цій справі. Дивина: був викривач – немає викривача! Але така несподіванка не могла статися без вказівки керівництва цієї антикорупційної структури і на це мали бути надвагомі причини. Аби здійснити таке суттєве «редагування» офіційного повідомлення, яке ґрунтувалося на матеріалах справи і перед випуском у світ було «вилизано» до коми та узгоджено на всіх рівнях – від рядового детектива до директора НАБУ.     

Так от парадокс полягає в тому, що сам голова Держінспеції – Олександр  Валерійович Новицький – в повному порядку і перебуває на місці. А от викривач Новицький Олександр Валерійович – безслідно із справи зник.

І нас закономірно хвилює доля пана Новицького саме в оцій його другій іпостасі, оскільки, за офіційним твердженням НАБУ, ця справа, власне, й заснована на викривальних показаннях «чинного голови Державної інспекції архітектури та містобудування».

Можливо, маніпулювання інформацією про «чинного голову Державної інспекції архітектури та містобудування» як викривача якось пов’язане з тим, що кар’єра Олександра Новицького тісно пов’язана з  директором НАБУ Семеном Кривоносом. Річ у тім, що Новицький був підлеглим Кривоноса у Державній інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ), яку Кривоніс очолював з травня 2021 року – Новицький при ньому обіймав посаду директора Департаменту сервісних послуг. І коли у березні 2023 року Кривонос обійняв посаду директора НАБУ, то на його місце в ДІАМ був призначений Новицький. 

Бути викривачем – то, певно, карма для очільників ДІАМ. Бо, як відомо, і пан Кривонос, коли очолював ДІАМ, також виступав викривачем – щодо пропонування йому 120 тис. доларів США за видання відповідного сертифікату.

Але повернімося до справи щодо С. Копистири та ще кількох обвинувачених, яку розглядає Вищий антикорупційний суд (головуюча суддя В. Михайленко).  

Прокурор САП Є. Дроботова, яка підтримує державне обвинувачення у цій справі, Вищому антикорупційному суду також не надала жодних документів, які підтверджували б участь «чинного голови Державної інспекції архітектури та містобудування» Новицького як викривача чи іншого учасника цього провадження. 

Таким чином, «співпраця з НАБУ» та «сприяння розслідуванню протиправних дій» віце-прем’єр-міністра з відновлення України – міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Кубракова знайшла певне відображення у матеріалах досудового розслідування. А от «викривальна» діяльність «чинного голови Державної інспекції архітектури та містобудування» Новицького жодним чином не відображена у цих матеріалах і досі так і не стала предметом судового розгляду кримінальної справи. 

Тобто, незважаючи на офіційне повідомлення НАБУ про те, що «викриттю протиправних дій підозрюваних сприяв чинний голова Державної інспекції архітектури та містобудування»,  у матеріалах досудового розслідування відсутні будь-які документальні підтвердження цього. 

Однак, як зазначалося, офіційне повідомлення НАБУ про те, що «викриттю протиправних дій підозрюваних сприяв чинний голова Державної інспекції архітектури та містобудування», апріорі мало ґрунтуватися на матеріалах досудового розслідування.  Йдеться про документи, які мали би  підтверджувати таке «сприяння викриттю». Це заявавикривача, протокол про прийняття заяви про вчинення злочину, протокол його допиту, протоколи проведення НСРД за його участі, постанова про залучення його до конфіденційного співробітництва та проведення слідчих дій тощо.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у цій справі здійснювали прокурори САП В. Гребенюк та Є. Дроботова. Отже, прокурори САП мали повний доступ до матеріалів, документів та інших відомостей, що стосуються досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні. Це стосується і участі у цьому кримінальному провадженні Новицького. Але з’ясувалося, що прокурори не володіють інформацією стосовно цього викривача. Запитаєте, як таке може бути при тісній співпраці НАБУ та САП? 

Виявляється – може!

Сторона захисту запідозрила, що з викривачем Новицьким мають місце протиправні махінації, які у сукупності з багатьма іншими обставинами підтверджують версію про провокацію у цій справі та фальсифікацію її матеріалів. А для чого іншого, питається, ховати по ходу розслідування одного з викривачів та й ще такого рівня? 

Відтак, обвинувачених, їхніх захисників і громадськість, яка свято вірить в незалежну антикорупційну вертикаль, цікавить ряд запитань, пов’язаних із участю третього викривача і його зникненням зі справи.   

Захисники обвинувачених звернулись до НАБУ і САП з адвокатськими запитами про надання інформації про те: 

– у чому саме виразилось сприяння «чинного голови Державної інспекції архітектури та містобудування» Новицького О.В. по «викриттю протиправних дій підозрюваних»; 

– який процесуальний статус мав «чинний голова Державної інспекції архітектури та містобудування» Новицький на момент повідомлення про підозру Копистирі та Сушон та на час завершення досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні;– чи звертався «чинний голова Державної інспекції архітектури та містобудування» Новицький до НАБУ та/або САП із заявами стосовно «протиправних дій підозрюваних» у кримінальному провадженні № 52023000000000358 чи інших осіб;

– чи був Новицький залучений до конфіденційного співробітництва із НАБУ, як це мало місце із віце-прем’єр-міністром з відновлення України – міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України Кубраковим  та його підлеглим керівником департаменту Мінінфраструктури Доценком; – чи був Новицький допитаний детективами НАБУ або прокурорами САП. Якщо так, то у якому процесуальному статусі його було допитано і куди подівся протокол його допиту?

Поки що належних відповідей на всі ці запитання немає. І питання про те, чи була участь Новицького таким же махлежем, як багато чого в цій справі, чи просто миші з’їли відповідну документацію, наразі залишається відкритим. Бо НАБУ і САП не надали запитуваної інформації про третього викривача. Наполегливі захисники домоглися від суду рішення про надання їм доступу до матеріалів НАБУ і САП, які стосуються участі третього викривача у справі. Але й це не дало результату – детективи та прокурори воліють за сімома замками зберегти таємницю «третього викривача».

Взагалі з викривачами у цій резонансній справі якось не склалося. Один із них – віце-прем’єр Кубраков – виявився «псевдовикривачем за покликом», якого штучно прив’язали до справи, щоб надати їй резонансу та потрібного змісту. У другого – Доценка – ЗМІ виявили російський слід: наявність російського паспорту та диплом випускника академії державного управління при президентові російської федерації. А третій – Новицький – взагалі безслідно зник із справи.

Цікаво все таки дізнатися правду про третього викривача у цій справі. Адже ця правда – власне, не стільки про викривача, скільки про принципи та методи діяльності органів, які використовують такого роду викривачів. Про принципи і методи, які не мають нічого спільного із законом та правом. 

Свавілля, якими б цілями воно не виправдовувалося, не є допустимим у діяльності державних органів, особливо тих, які іменуються правоохоронними. Нещодавно антикорупційні органи на весь світ заявили про свавільне втручання у їхню діяльність з боку інших силових структур. На жаль, не вбачаючи цього ж у своїй власній діяльності, яка породжує все більше запитань та застережень. Як у даному випадку – щодо безслідно зниклого зі справи викривача. 

Підготувала Людмила ЗАГЛАДА