Про плагіат в адвокатурі

Напередодні Дня адвокатури-2024 натрапила на цікаві публікації з військової тематики за підписом якогось правника. В аналітичному матеріалі з подивом упізнала власну роботу кількарічної давнини, розміщену на сайті «Протокол».  Першоджерелом поширення підробки була Національна асоціація адвокатів України, а псевдоавтором – такий собі адвокат Фархад Гулієв, член Центру координації волонтерської допомоги військовослужбовцям. Після викриття плагіату минув рік. Від НААУ і досі не було жодної публічної реакції. Адвокат так і не зняв вкрадені статті, розміщені у низці видань. Тому розповім більш детально, як це було.

Здається, недобросовісний колега ввів в оману цілу адвокатську спільноту національного рівня. Але мій авторський текст задовго до цих подій був відправлений до НААУ для розміщення на її ресурсах. Минуло кілька місяців, але правнича стаття ніби нікого не зацікавила. Тому я запропонувала матеріал іншому виданню і його розмістили на сайті «Протокол». Раптом моя праця дістає нове життя під прізвищем рандомного адвоката. Більше того, тріумфально набуває популярності – її передруковують численні медіа. І ось моя нецікава для НААУ стаття публікується на всіх її платформах у вигляді цілої трилогії! Прес-служба національної адвокатської спільноти ділить її на три частини і намагається послідовно публікувати одну за одною, без згадки справжнього автора. Сайт, телеграм-канал, фейсбук НААУ і Вищої школи адвокатури активно поширюють сагу про особливості адміністративно-дисциплінарної відповідальності військовослужбовців. Об'єкт мого права інтелектуальної власності ілюструвало глибокодумне фото удаваного автора.

Після того, як плагіат розкрився, в НААУ тишком-нишком зняли публікації без жодних публічних пояснень чи особистих вибачень. Прес-служба навіть не попередила про фейкового автора дружні медіа, які передрукували вкрадену роботу. Складається враження, що плагіат і плагіатори отримують беззаперечне схвалення.

Єдиною реакцією був дзвінок псевдоавтора, який не стільки вибачався, скільки викручувався, плутаючись у поясненнях.  Посилався на давність питання та недбайливу помічницю. Але переконливо обіцяв зняти плагіат зі всіх джерел.

Минув рік. Моя стаття під авторством Фархада Гулієва досі перебуває на шпальтах AdvokatPost та інших платформах. Поцуплена публікація виявлена навіть на офіційному сайті судової влади України з посиланням на недостовірне джерело. Вочевидь це сталося через замовчування інформації про плагіат, приховування прикрого факту Національною асоціацією адвокатів України та недбалим адвокатом.

Невеличке дослідження – і з'ясовується, пан Гулієв «позичав» авторський матеріал не лише у мене. Так, виступ судді Верховного суду на заході Асоціації адвокатів України майже дослівно покладений до публікації під виглядом авторських позицій. Псевдоробота так само була оприлюднена на всіх ресурсах НААУ ,  передрукована AdvokatPost,  а також виданням «Закон і Бізнес», де досі вводить в оману читачів.

Вірогідно, прес-служба НААУ геть не слідкує за подіями правничого життя, не здатна промоніторіти факти, перевірити подані тексти на плагіат і підставляє інші медіа. А ті, своєю чергою, не помічають, що гіперпосилання на першоджерела НААУ вже не існує, все зачищене.

Далі більше. Виявляється, не лише цей адвокат промишляє у НААУ відвертими підробками. Як виявили журналісти, фейкові роботи продукуються тим же Центром координації волонтерської допомоги військовослужбовцям. Навіщо? У кожного адвоката є власні сильні і слабкі сторони, кожен ефективний на своєму напрямку. Але не вмієш виступати – не бери на себе судову промову. Не вмієш писати – не публікуйся, не стріляй собі в ногу. Імітація бурхливої громадської діяльності – не найвдаліша причина.

Навіть усередині НААУ давно обговорюється, що у присутності деяких діячів небезпечно озвучувати ідеї вголос. Їх одразу підхоплюють і реалізують відчайдушні пройдисвіти, кількість яких все зростає.

Цікаво, чи багато робіт адвокатів акумулюється в Секретаріаті НААУ і чекає свого розміщення під іншими прізвищами? Але навіщо правникам і національній професійній спільноті так ганьбитися? Це ж публічне інтелектуальне самознищення.

Досвідчені колеги жартують, що час створити в НААУ Комітет з плагіат-проектів. Він неодмінно отримає потужну підтримку і стане найпрофесійнішою структурою серед псевдоправників.

Правда, Фархад Гулієв вже не переймається адвокатською практикою і публічною писемною майстерністю. Невдовзі після викриття у плагіаті він став одним з очільників Центрального управління розвитку матеріального забезпечення Міністерства оборони України. І в інтерв’ю для «АрміяІнформ» навчає українців, як протидіяти корупції… 

P. S. Редакції не вдалося зв'язатися з паном Гулієвим, аби заропонувати йому прокоментувати ситуацію, але ми готові надати йому слово.