Три сосни судової реформи Олексія Філатова

Минулого тижня заступник глави Адміністрації президента Олексій Філатов, який завідує на вулиці Банковій судово-юридичними питаннями, дав розгорнуте інтерв'ю LB.ua, де розкрив деякі подробиці ходу судової реформи та поділився своїми поглядами на найближчу перспективу.

Чоловік із благосним обличчям молодого Федора Достоєвського спробував, як міг, пояснив суспільству стан справ на фронтах боротьби за правосуддя. Загалом інтерв'ю залишило по собі неоднозначне враження — ухильністю більшості відповідей, поверховістю суджень, відсутністю бачення перспективи хоча б на півроку вперед, відмовою визнати свою відповідальність за те, що чергова потішна реформа судової системи накриється мідним тазом разом із її авторами набагато швидше, ніж думають песимісти.

Якщо відфільтрувати порожню риторику, відкинути переливання з пустого в порожнє, то в сухому залишку Олексій Філатов озвучив таку інформацію.

Коли буде готове нове процесуальне законодавство?

«<...> для того щоб новий Верховний суд повноцінно працював, треба ухвалити зміни до процесуального законодавства, адже чинні правила судового процесу заточені під чотириланкову систему розгляду справ. А новими законодавчими змінами в Україні запроваджується триланкова система. Формування Верховного суду очікується в березні наступного року, тож ми маємо вдосталь часу, щоб ухвалити нове процесуальне законодавство. Тим більше що робочі групи, створені при Раді із судової реформи [при президентові], напрацьовують їх із листопада минулого року».

Коли буде ухвалено закон про Вищу раду правосуддя?

«Думаю, в листопаді».

Коли буде ухвалено закон про Конституційний суд?

«Підготовка цього законопроекту відбувається в робочій групі, куди входять виключно фахівці та науковці-конституціоналісти. <...> Свої напрацювання вони місяць тому презентували на круглому столі в Києво-Могилянській академії. Наразі потрібно все звести безпосередньо в текст законопроекту й винести його на обговорення в публічну площину. І вже за наслідками цих обговорень доопрацювати та подати до парламенту».

Щодо перспектив законопроекту про Вищий антикорупційний суд:

«Поки що лише на рівні обговорення ідей. Для розробки тексту законопроекту потрібний якийсь час».

Про перспективи створення Вищого патентного суду:

«Законом «Про судоустрій і статус суддів» передбачено також створення Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Він теж поки не розробляється. Не можна таку кількість законопроектів напрацьовувати одночасно».

Підіб'ємо підсумок. Вимальовується парадоксальна картина. Віртуально: у нас проведена успішна конституційна реформа, блискавично ухвалено закон «Про судоустрій і статус суддів», і все експертне співтовариство аплодує нашим прогресивним прагненням. Реально: жодних реальних реформ ніхто не проводить і проводити в доступному для огляду майбутньому, схоже, не збирається. Адже найголовніше в будь-якій реформі правосуддя — це процесуальний закон, те, чим керується суд у своїй щоденній роботі.

На дворі кінець жовтня. Минуло без малого п'ять місяців відтоді, як 2 червня 2016 року було проголосовано судово-конституційну реформу. Але процесуальні кодекси досі не готові, а будуть готові, можливо, за півроку! Реформа вкотре заблукала у трьох соснах...

Що ж ви, шановні добродії з вулиці Банкової, морочите голову людям? Адже ви жорстоко нагнули сесійну залу, примусили конституційну більшість проголосувати за лічені хвилини за безграмотну нісенітницю, позбавлену жодного сенсу і до того ж абсолютно не підготовлену до застосування на практиці. Певне, це наша доля, щоби реформою правосуддя весь час займалися князь Мишкін і партнери...

Замість реформи судового процесу нам підсунули псевдореформу з перейменуванням судових інстанцій. Був суд Вищий господарський — став Касаційний господарський; був Вищий адміністративний — став Касаційний адміністративний (ст. 31 закону «Про судоустрій і статус суддів»). Аналогічна заміна вивісок чекає на суди першої та апеляційної інстанцій.

Напевне, спостерігаючи за тим, як по всіх усюдах руйнують пам'ятники та перейменовують вулиці, райони й цілі міста, на Банковій вирішили, що судова влада теж не повинна відставати від усієї країни і слід включатися в процес повсюдного перейменування. Проте робиться це не просто так, а з умислом. За словами голови Верховного суду Ярослава Романюка, тотальну реорганізацію використовують як привід, щоби розігнати всіх старих суддів, які вже по 30 років «біля прилавка стоять», жодного разу нікого «не обрахували й не обважили», та набрати замість них нових «продавців».

Однак суспільству байдуже до цих шекспірівських пристрастей у храмі Феміди. Купуючи недешевий квиток у касі та приходячи в театр, глядач розраховує побачити спектакль на сцені, а не почути розповіді про особисте життя артистів, плітки про художнього керівника, нарікання на те, що головну роль віддали іншому акторові... Те саме і в суді. Головна сцена дії — зал судових засідань, куди приходять учасники судового процесу на зустріч із Фемідою. Тут твориться правосуддя. Те, що залишається за лаштунками — боротьба за вакантні суддівські крісла й мантії, — цікаво збирачам пліток і чуток, але абсолютно нецікаво пересічному громадянину, який вперше і востаннє в житті прийшов до суду і якому потрібно вирішити своє питання. І якщо проста людина не може добитися справедливості в суді, то чи не однаково, як цей суд називатимуть і хто в ньому працює?

Внаслідок так званої реформи було знищено усталену судову спеціалізацію на суди загальні в цивільних і кримінальних справах, суди господарські й суди адміністративні — рівно за кількістю процесуальних кодексів. Система цих судів залишилася, просто тепер вони позбавлені титулу спеціалізованих. Натомість було втілено безглузду ідею заснувати два вищі спеціалізовані суди — як суди першої (!) інстанції — Вищий суд з питань інтелектуальної власності та Вищий антикорупційний суд (ст. 31 закону «Про судоустрій і статус суддів»).

Тепер виявилося, що Вищий антикорупційний суд існує лише у вигляді абстрактних ідей фантазерів із вулиці Банкової, а Вищий суд з питань інтелектуальної власності не існує ні в якому вигляді, навіть на рівні фантазій. Навіщо ж було городити город, якщо нічого не готове? В чому сенс? Хороші люди попросили придумати їм ще один кишеньковий суд? Ну а якби вони попросили заснувати Вищий суд з питань хорового співу — і таку нісенітницю протягнули через парламент?

Той факт, що ніякого закону про Конституційний суд в осяжному майбутньому не буде ухвалено, як  не стоятиме і питання щодо ротації суддів, — нікого не має дивувати.

Між Банковою і КСУ укладено пакт про ненапад — судді сумлінно «освячують» будь-які конституційні фантазії з Адміністрації президента, ухиляються від визнання неконституційними законів, що мають характер колективного покарання без встановлення особистої провини, — пакети законів щодо так званих люстрації, декомунізації тощо. Банкова у свою чергу видала суддям КСУ індульгенцію й обіцяла недоторканність.

На пряме запитання журналістів про те, чому не готова більшість ключових законопроектів судової реформи, заступник глави Адміністрації президента Олексій Філатов без жодного жалю відповів: «Тому що не можна займатися всім одночасно». Чим же ви в такому разі там, на Банковій, займаєтеся, якщо у вас геть нічого не готове?