Член Громадської ради доброчесності: Найскладнішим завданням для нас буде мінімізувати реальні політичні впливи на процес добору суддів

Про першочергові завдання, що стоять перед Громадською радою доброчесності, яка перевірятиме претендентів на посади суддів, «Ракурсу» розповів член цієї Ради Роман Куйбіда.

— Пане Романе, які найближчі плани роботи ваших колег по Раді? Певне, для того, аби приступити до оцінювання кандидатур, передусім має бути чітка методика оцінювання такого доволі аморфного поняття, як доброчесність?

— Першочерговим завданням, яке постало перед Громадською радою доброчесності, є підготовка до супроводу конкурсу на посаду судді Верховного суду, тобто перевірка кандидатів на посади. Але перед тим ми маємо виконати величезну організаційну роботу. Це вироблення чітких правил діяльності Громадської ради доброчесності. Проект регламенту ми сподіваємося затвердити наступного тижня, і почати працювати. Також потрібна методологія проведення перевірки доброчесності, що включала би до себе критерії, за якими потрібно проводити оцінювання, алгоритм діяльності члена Громадської ради, який здійснюватиме цю перевірку, і вимоги до тих рішень, які Громадська рада передаватиме Вищій кваліфікаційній комісії суддів України.

— Оцей тягар збору інформації про кандидата Громадська рада планує взяти виключно на себе чи ви намагатиметеся залучати громадськість, запрошувати людей повідомляти факти, які характеризували б того чи іншого кандидата на посаду судді, в тому числі не тільки суддів, а й кандидатів із адвокатів і науковців, про яких взагалі мало що відомо?

— Безумовно, ми будемо залучати громадськість. Я думаю, що заклик до всіх повідомляти таку інформацію буде головним інструментом нашої роботи. Ми звертатимемося, зокрема, до громадських організацій на місцях, які значно краще поінформовані про тамтешніх кандидатів, своїх земляків. Можливо, ми підготуємо публічне звернення до громадян з цього приводу.

— Чи бачите ви, як можна оцінювати таку доволі нечітку категорію як доброчесність, як випрацювати, унормувати критерії для оцінки цього поняття таким чином, аби це було орієнтиром в роботі для вас і виглядало переконливо для суспільства, а також для кандидатів, які повинні бачити, що оцінка такої доброчесності проводиться справедливо?

— Чесно кажучи, я думаю, що це не буде якийсь вичерпний перелік певних критеріїв оцінки. Тому що життя настільки різноманітне, що передбачити кожну ситуацію неможливо. Не виключаю, що це може бути в результаті і такий список, щось загальне, як, приміром, кодекс професійної етики. А конкретні ситуації вже наповнять ці правила більшим змістом. Втім, звісно, загальні критерії будуть, та й сама Вища кваліфікаційна комісія суддів дала непогані орієнтири, коли затверджувала анкету для кандидатів на посаду судді, де відображено чимало важливих речей.

— Сподіваюся, комісія не послуговуватиметься у своїх висновках популярним словосполученням «одіозний суддя», а формулюватиме реальні, аргументовані претензії?

— Я думаю, слово «одіозний» не фігуруватиме у висновках.

— Які найбільші ризики для результативної роботи Громадської ради доброчесності існують, з вашої точки зору, що може завадити виконати місію гідно, результативно і переконливо для суспільства?

— Головний ризик, я думаю, полягає в тому, що ми знаходимося між молотом і ковадлом. З одного боку, це високі запити суспільства, яке прагне інших судів, ніж це було досі, водночас, можливо, нерозуміння якихось моментів нашої роботи. Але ми будемо виходити з доказовості тих чи інших аргументів. Відповідно, люди можуть відчути розчарування, коли ітиме мова про негідну, з їхньої точки зору, кандидатуру, а ми не зможемо навести ВККСУ переконливих, однозначних аргументів на користь цього. Люди могли бути незадоволені якимись конкретними рішеннями, але питаннями тлумачення права ми не можемо займатися, відповідно до закону. Тобто є ризик, пов’язаний з нерозумінням нашої роботи. Думаю, що ми будемо намагатися комунікувати із суспільством, пояснюючи свою позицію.

З іншого боку, є великий ризик незадоволення з боку суддів. Це відчувається вже і зараз по коментарях, де звучить насторожено-зневажливе ставлення до Ради. Так само висловлюються вже і деякі адвокати щодо «неетичності» своїх колег, членів Громадської ради, які не призупинили членство в адвокатурі тощо. Загалом, я думаю, що спроби дискредитувати, заважати якимось чином Громадській раді, безперечно, будуть.

І все-таки я думаю, що найскладнішим завданням для нас буде саме «виловлювати» інтереси впливових політиків, мінімізувати оті реальні політичні впливи на процес. Адже робиться це не так через повноваження, як через оці неформальні практики, що мають переважно латентну, приховану форму. А ми ж маємо добирати реальні, а не голослівні аргументи щодо цього, щоб наші висновки не будувалися на припущеннях.