Держава повинна подумати, чи зможе громадянин дозволити собі послуги адвоката — європейські експерти

Цікаві думки іноземних гостей щодо європейського погляду на реформу цивільного і господарського законодавства, змагальність в судовому процесі та адвокатську монополію прозвучали в рамках круглого столу, про який повідомляв «Ракурс».

Ремко Ван Рі, професор європейського права та порівняльного цивільного права в Маастрихтському університеті та керівник програми «Засади й принципи цивільного процесуального права в Європі» дослідницької школи Ius Commune, наголосив на тому, що «змагальний процес в Європі сьогодні не є популярним, тому між суддею і адвокатами має бути співпраця, а не змагальний характер (це більше спортивний термін)».

Жан Лагадек, викладач Паризького університету, член французької асоціації правників, розповів, як новий для України принцип пропорційності впродовж років працює у Франції і що він має гармонізувати з іншими принципами: рівності, незалежності, компетентності, ефективності. Він навів статистику Верховного суду Італії, де суди завантажені справами, та Верховного суду Голландії, що розглядає лише 500 справ на рік (враховуючи, що це країна з населенням 17 млн).

Висловив він свою думку і щодо питання адвокатської монополії: «Адвокат — це фахівець у своїй справі, і саме він здатний якісно захистити права свого клієнта. Наприклад, у Франції у першій інстанції особа має право самостійно захищатися, а вже на наступних стадіях — обов’язково для захисту прав потрібен адвокат, бо це дасть шанс для отримання позитивного рішення вищої судової інстанції і, як наслідок, — зменшить навантаження на суд. Але держава повинна подумати над тим, чи зможе пересічний громадянин дозволити собі послуги адвоката».

Марк Уїллерс, королівський адвокат, баристер, Велика Британія, із запитань, поставлених аудиторією, зрозумів, що судді не мають дорожньої карти застосування норм, а тому запропонував створити школу суддів, де їх вчитимуть таких процесуальних новацій, а також створити на місцях правові ради, до яких входять судді й правознавці. Мета — чіткіше зрозуміти, як застосовується та чи інша норма на місцевому рівні й на рівні Верховного суду. Такі правові ради можна наділити можливістю пропонувати внести необхідні зміни.

Пан Уїллерс деталізував питання судової медіації. Зокрема, за його словами, медіація добре працює у невеликих судових справах. Наприклад, у Великій Британії суд повинен сприяти мирному врегулюванню спору між сторонами. У разі відмови сторін від такої пропозиції на них чекають великі витрати. Таким чином, обидві сторони є зацікавленими у вирішенні спору шляхом медіації.

Довідас Віткаускас, керівник проекту ЄС «Підтримка реформ у сфері юстиції в Україні», додав, що «в Литві сторони спору спочатку повинні розказати суду, що вони зробили, щоб урегулювати спір, а лише після цього суд почне розглядати справу по суті, але має бути застосований розумний строк».

На заході прозвучала інформація про те, що в Україні був реалізований пілотний проект у чотирьох судах першої інстанції, де судді застосовували практику судової медіації. Результат — 60–75% цивільних справ, що розглядалися в порядку позовного провадження, закінчилися мирними врегулюванням (мировою угодою, відмовою від позову, визнанням позову).

Підготувала Ольга Нікодімова, юрист