Позбавити спадщини: місія нездійсненна

Закон і людська справедливість, буває, вступають у протиріччя. Зрештою, справедливість — теж річ досить суб'єктивна: те, що одному здається жахливим, інший може вважати цілком нормальним. Судові розгляди навколо спадщини і спори, що стосуються дітей, дають особливо багато приводів подумати над тим, що ж таке закон і справедливість.

Днями Верховний суд опублікував звіт про найбільш знакові справи останнього місяця, і серед них була одна трагічна історія про спадщину.

«Вони прилетіли з іншого всесвіту»

Отже, шість із половиною років тому якийсь киянин, власник столичної квартири, одружився. Напередодні весілля сталася одна дивна подія: майбутній чоловік виніс із домівки і викинув у сміттєвий контейнер практично все майно і документи, залишивши собі лише паспорт. Це стривожило рідних. І через три тижні після події, вже одружившись, ця людина обстежилася у психіатра, який визнав стан пацієнта дуже тривожним. У призначенні, що фігурувало в матеріалах справи, є графік прийому сильних препаратів, які зазвичай прописують хворому на шизофренію.

Треба сказати, що не лише чоловік, а і його нова дружина була людиною з дивацтвами. Жінка, як пізніше розповіла її свекруха, відвідувала таку собі «школу йоги «Гуру Ар Сантема»і привела до неї і свого чоловіка.

Тут доведеться трохи розповісти про цю школу. Цей самий Ар Сантем (у миру — Геннадій Стаценко) організував свою школу в другій половині минулого століття, у неї були і до цього дня існують філії в країнах СНД. Однак багато людей, які серйозно вивчають йогу, називали гуру шарлатаном, а його організацію в підсумковому документі Міжнародної конференції «Тоталітарні секти і демократична держава» (2004) прямо названо сектою.

Втім, щоб переконатися в цьому, достатньо почитати як матеріали самої школи, так і розповіді очевидців. «Наша школа передусім спрямована на духовний розвиток, — сказано на сайті організації. — На чільне місце ставиться саме духовний світ людини. Наші учні займаються вивченням законів природи, завдяки цьому розуміють, чому так важливо обмежувати себе від різних речей. В установі діє ієрархія. Кожен із практикуючих перебуває на деякому певному рівні, який залежить від навичок і здібностей учня».

Про те, яка атмосфера панує в школі, можна зрозуміти, наприклад, із розповіді однієї нещасної жінки, колишньої парафіянки «школи»: «Вони прилетіли з великої світобудови високорозвиненого антисвітівського всесвіту... і затіяли всю цю епопею в перетворення сонячної системи і всесвіту на свою колонію і зміну їхньої природи на антисвітівські. Ну й заодно наловити душ, якими вони харчуються.

Я була частиною їхньої сім'ї як астральна Дружина і коханка особистого учня, він захотів з'їсти мою душу, зробити своїм слугою і спочатку зробив своєю ученицею, ввів в їхній світ, відкрив яснослухання, бачення, показав, що вони можуть...»

Інша колишня парафіянка, більш розсудлива, розповідає, що перші два роки в школі займаються досить еклектичними оздоровчими практиками, а потім... потрапляють у закрите коло. «І тут починається повна шиза в геометричній прогресії. Одкровення, почерпнуті «в астралі», упереміш із месіанським маренням для людей непідготовлених звучать просто дико», — додає вона. Ця жінка прямо називає школу «сектою найгіршого штибу».

І от до цієї «школи» потрапляє психічно хвора людина... Стурбована мати ходила із сином до психотерапевта і вже на прийомі у нього дізналася вперше про «школу йоги». Але, мабуть, справа зайшла надто далеко.

Трагедія сталася взимку, через пів року після весілля. Одного разу чоловік зник із квартири. Пошуки тривали місяць, і, за словами матері, дружина в цей час поводилася так, ніби нічого не сталося. А через місяць зниклого знайшли аж у Закарпатті — він повісився неподалік одного села. Незабаром у його дружини народився син...

Спадщина: дієздатний і не безпорадний

Отут і починається судова історія. Заповіту загиблий не залишив. Через пів року після смерті сина мати подала позов про те, щоб невістку, яка згідно із законом претендувала на частину квартири, позбавили спадщини. Мати заявляла, що її син був тяжко хворий психічно, тому перебував у безпорадному стані, а дружина жодної допомоги йому не надавала.

У суді першої інстанції мати справу виграла, але апеляційний суд рішення скасував і визнав вдову загиблого спадкоємицею майна. Тоді мати пішла шукати справедливості до Верховного суду. У своїй скарзі вона писала, що апеляційний суд не взяв до уваги результати посмертної психіатричної експертизи, зробленої наприкінці 2018 року. У розпорядженні експертів з міського центру судово-психіатричної експертизи був щоденник загиблого. Аналіз записів, за їхнім висновком, вказував на те, що він був тяжко хворий, йшлося про параноїдальну шизофренію. І напередодні весілля, коли хворий викинув речі на вулицю, і в день його зникнення з домівки він пережив гострі напади хвороби.

Яких висновків дійшов Верховний суд? Справді, стаття 1224 Цивільного кодексу говорить про те, що людину можуть позбавити права спадкування за законом, якщо суд установить, що ця людина ухилялася від допомоги тому, у кого успадковує майно, якщо той через похилий вік, важку хворобу або будучи калікою перебував у безпорадному стані. Мається на увазі, що людина не може самостійно забезпечити собі нормальні умови життя і потребує догляду. В цьому разі необхідно встановити кілька речей: ухилення спадкоємця від надання допомоги, перебування того, за ким успадковують, у безпорадному стані і те, що безпорадний потребував допомоги саме цього спадкоємця. Тільки якщо всі ці обставини буде доведено, потенційного спадкоємця можна позбавити спадщини.

У розглянутому ж випадку мати не довела факту ухилення дружини від надання допомоги чоловікові. А сам факт важкої ментальної недуги не може свідчити про безпорадний стан. Більш того, загиблий чоловік не був визнаний за життя недієздатним або навіть частково недієздатним.

Тож касаційну скаргу матері залишили без задоволення, а рішення апеляційного суду, який визнав дружину спадкоємицею, — без змін.

Спадкоємці, як  викреслити зі списку

У своєму рішенні Верховний суд посилався на ще дві справи дворічної давності про спроби позбавити спадщини одного із спадкоємців. Ці історії досить примітні, тому про них варто розповісти хоча б стисло.

Перша відбулася в одному з обласних центрів. Брат і сестра мали успадкувати квартиру за померлим батьком, але коли сестра прийшла до нотаріуса, щоб оформити спадщину на свою частину житлоплощі, той відмовився це робити на тій підставі, що документи на квартиру були у брата, а він не збирався давати їх сестрі.

Жінка звернулася в суд, але її брат подав зустрічний позов, в якому просив позбавити сестру спадщини. Він жив із батьком багато років. В останні роки життя батько тяжко хворів, і син доглядав за ним — годував, купував ліки. Його сестра не хотіла допомагати йому в цьому, не цікавилася станом батька. А тепер от вимагає спадщини.

Районний суд визнав за сестрою право на частину квартири, тому що описаних у статті 1224 Цивільного кодексу обставин, які дозволяють викреслити її з числа спадкоємців, не встановлено. Апеляційний суд залишив рішення без змін.

Брат звернувся до вищої судової інстанції і справу остаточно програв, тому що не надав доказів того, що батько потребував допомоги саме своєї доньки.

Друга історія схожа на першу. Вона теж сталася в місті обласного значення. Суперечка розгорілася між двома братами і теж через квартиру. Їхній спільний батько захворів на важку форму раку, а потім на додачу зламав шийку стегна і був прикутий до ліжка. Один із братів перебрався до батька, доглядав за ним якийсь час, а потім... мабуть, втомився. Бувало, він залишав батька на цілий день на самоті, голодним. Зрештою, другий брат найняв батькові доглядальницю, а після його смерті подав позов про позбавлення брата права на спадкування.

Районний суд позов задовольнив, а от апеляційний суд порахував, що непутящий син має право на спадкування, бо його брат не надав переконливих доказів того, що той ухилявся від допомоги батьку. Те, що було найнято доглядальницю, — доказ непереконливий.

І Верховний суд із цим погодився, взявши на озброєння ті ж самі аргументи, що і в попередній справі, — винуватої поведінки не було доведено.

...У всіх трьох випадках поведінка тих людей, яких намагалися позбавити спадщини, м'яко кажучи, не викликає симпатії. Однак закон на їхньому боці, і, як бачимо, довести, що людину справді треба викреслити зі списку спадкоємців, вельми непросто.