День працівників суду: за кулісами системи

15 грудня — День працівників суду. Коли ми говоримо про працівника суду, то чомусь завжди уявляємо собі суддю у довгій мантії. Але, окрім суддів, у системі судочинства працює чимало інших людей. Сьогодні, всупереч традиції, яка спонукає спілкуватися у день професійного свята із суддею, «Ракурс» вирішив надати слово одній з тих, без кого судова система не змогла би функціонувати, хто також відзначає День працівників суду, але зазвичай залишається «за кадром».

Людина, яка погодилася розповісти нам про свою роботу, це Світлана Тюріна, заступник начальника аналітично-інформаційного відділу Київського апеляційного господарського суду. Пані Світлана працює у судовій системі 12 років — весь цей час в одному і тому ж суді. Це її перше місце роботи, яке вона полюбила і не збирається залишати. У Світлани дві вищі освіти, за першою вона юрист, за другою — магістр державного управління. А ще вона мати трьох дітей.

— Світлано Володимирівно, знаю, що ви — співробітник цього суду з найбільшим стажем роботи. Зізнаюся, уявляла собі старшу жінку...

— Та й суд ще відносно молодий, його було створено 2001 року. Я тоді щойно отримала диплом правознавця і, коли почали набирати працівників апарату, прийшла сюди на посаду помічника судді. Була однією з перших співробітниць. Тож я дійсно найдавніший працівник цього суду. Тоді в суді було лише п'ять колегій, всього 15 суддів. В кожного судді був помічник, а секретарів було двоє на весь суд, вони виконували різну роботу, в них була незліченна кількість функцій. Помічникам тоді доводилося виконувати й секретарську роботу, бо в секретарів рук на все не вистачало. Згодом, коли було створено аналітично-інформаційний відділ, перейшла працювати сюди.

— Отже усі зміни системи відбувалися на ваших очах, що змінилося за цей час?

— По-перше, спочатку елементарно не вистачало на всіх робочих місць, комп’ютерів. Доводилося сідати за комп’ютер по черзі, щоб набирати свої проекти процесуальних документів. Зберігали інформацію на дискетах, ходили між комп’ютерами з цими дискетами. Було багато казусів. На весь суд було лише кілька принтерів. Основний, на якому помічники роздруковували документи, стояв на третьому поверсі. А будівля — вісім поверхів. Уявіть, скільки разів за день кожному помічнику доводилося бігати вгору-вниз, враховуючи, що кожен проект постанови роздруковується кілька разів, бо зазвичай суддя, коли знайомиться з документом, вносить якісь правки.

Втім, вся ця необлаштованість не заважала нам сумлінно ставитися до своєї роботи. Поступово матеріальна база суду ставала кращою. Коли переїхали до Рильського провулку, комп'ютеризоване робоче місце було вже в кожного помічника та в кожного секретаря, яких, до речі, побільшало.

— Ви працюєте в суді, тож не можете бути байдужою до того, як суспільство в цілому ставиться до судової системи, її працівників...

— Кожен судовий спір має щонайменше двох учасників (а у справах про банкрутство їх кількість може перевищувати навіть сто осіб), на жаль, той, не на чию користь вирішується спір, може лишитися невдоволеним. Однак у зв’язку з тим, що моя робота пов’язана, зокрема, з аналізом судової статистики, зазначу, що цифри можуть бути більш переконливими, ніж слова. Так, за дев'ять місяців 2013 року місцевими господарськими судами було прийнято понад 160 тис. судових рішень, при цьому тільки у 17% випадків сторони зверталися до апеляційної інстанції, а до Вищого господарського суду України — близько 9%. Ще одним способом контролю громадськості над роботою судової системи, крім процесуального оскарження судових актів, є звернення з відповідними скаргами на дії чи бездіяльність служителів Феміди до Вищої кваліфікаційної комісії суддів та органів прокуратури. Наскільки мені відомо, протягом 2013 року не прийнято жодного рішення комісії про направлення рекомендацій до Вищої ради юстиції для вирішення питання щодо внесення подання про звільнення суддів господарських судів.

На виконання рішення Ради суддів господарських судів України судами господарської юрисдикції розроблено програми основних заходів з висвітлення роботи у засобах масової інформації на 2014 рік. Метою таких програм є забезпечення відкритості і прозорості у діяльності господарських судів, підвищення рівня довіри громадян до суду та формування позитивного іміджу судової влади у суспільстві.

Я впевнена, що сьогодні кожен, хто має відношення до відправлення судочинства, розуміє, що від нього, залежить репутація всієї судової системи. Кожен, хто став на шлях служіння закону, має бути більш відповідальним у своїх діях та своїх словах і на роботі, і за її межами. Бо те, як і що ми говоримо і робимо, у комплексі накладає відбиток на ставлення суспільства до судової системи.

— Як змінювався за ці роки обсяг роботи, чи стало меншим навантаження на суддів та апарат, коли з'явилися адміністративні суди?

— Коли наш суд ще тільки розпочинав свою діяльність, до Київського апеляційного господарського округу відносилися Вінницька, Житомирська, Київська, Черкаська, Чернігівська області та місто Київ. До юрисдикції господарських судів відносились податкові спори та справи за участю державних органів, тобто навантаження на кожного суддю було досить великим. Притому, що штат суду ще не був повністю сформований, не було достатньої кількості техніки. Ускладнювало роботу те, що не існувало необхідних роз’яснень, рекомендацій щодо застосування окремих норм матеріального та процесуального права. Була відсутня й база діловодства суду, в якій було б відображено судову практику, яку можна було б застосовувати у роботі. Все це потім напрацьовувалося роками, завдяки копіткій та наполегливій повсякденній праці як керівництва суду, так і кожного окремого працівника.

А тоді навантаження на кожного суддю було колосальним. Пам'ятаю, якось у грудні кожен суддя отримав по 100 справ, які потрібно було розглянути до кінця року. Що цікаво — впоралися. Помічники працювали майже цілодобово, але все було зроблено.

Тривалий час робота суду ускладнювалася і його розташуванням у трьох адміністративних будівлях, які були територіально віддалені одна від одної. Це унеможливлювало оперативне вирішення поставлених завдань, необхідна інформація не надходила своєчасно, ускладнювався контроль за трудовою дисципліною. Парадоксально, але деякі судді, які працювали в одному суді, не були навіть знайомі між собою.

Наприкінці липня 2012 року ми усі переїхали до одного приміщення — на вул. Шолуденка, 1. Це позитивно вплинуло на організацію діяльності суду.

Сьогодні, незважаючи на те, що певні категорії спорів віднесені до юрисдикції адмінсудів, роботи не поменшало. Так, до юрисдикції господарських судів додалися корпоративні спори. Зважаючи на складну ситуацію в країні, зумовлену світовою економічною кризою, доводиться розглядати багато справ, які пов'язані з обігом цінних паперів, кредитними та земельними правовідносинами. Новою редакцією Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до підвідомчості господарських судів віднесено всі, крім податкових, спори за вимогами до боржника.

Але тепер працювати стало значно легше. В кожного судді є помічник і секретар. Засідання віднедавна можуть проводитися у режимі відеоконференцій, отже сторонам навіть не потрібно приїжджати до Києва.

— Яку саме роботу виконує відділ, яким ви керуєте?

— Насамперед зазначу, що не тільки Київський апеляційний господарський суд має у своїй структурі аналітично-інформаційний відділ. Схожі відділи, які іноді називаються статистично-аналітичними або відділами статистики та узагальнення судової практики, мають всі господарські суди України. Наш відділ займається узагальненням судової практики, причому на всіх рівнях судової системи. Ми аналізуємо розгляд справ місцевими господарськими судами, нашу практику, постанови Вищого господарського суду України і Верховного суду України. Постійно вивчаємо проблемні питання, що виникають при розгляді окремих категорій спорів, виявляємо та аналізуємо приклади неоднакової практики застосування законодавства господарськими судами. Тобто виявляємо приклади різного застосування одних і тих самих норм у подібних правовідносинах. Вивчивши процесуальні документи господарських судів всіх інстанцій, формуємо власну правову позицію та надаємо пропозиції щодо вирішення проблемних питань. Готуємо довідки, повідомляємо ВГСУ.

Ми щомісяця вивчаємо причини скасувань судових актів як Київського апеляційного господарського суду, так і інших судів. Особлива увага приділяється судовим рішенням, скасованим у зв’язку з невідповідністю вимогам Господарського процесуального кодексу України. Проблемні питання, помилки обговорюються на нарадах в межах судових палат та зборах суддів Київського апеляційного господарського суду. Це впливає на формування єдиної судової практики у подібних правовідносинах.

Досить активною останніми роками була робота нашого суду з касаційною інстанцією. Київський апеляційний господарський суд брав участь у розробці практично всіх позапроцесуальних документів Вищого господарського суду України, таких як роз’яснення постанови Пленуму чи інші нормативно-правові акти. Така злагоджена робота веде до більш чіткого та однакового застосування норм матеріального і процесуального права, до зменшення скасувань рішень, тобто до більш прозорої роботи судів.

— А як щодо зарплати?

— Я навіть не знаю, що вам відповісти. Працівники мають вищу освіту, неабиякі навички та досвід, а отримують мінімальну заробітну плату, як прибиральниці. Я — трохи більше, на рівні двірника, може й менше. При колосальній відповідальності та великому завантаженні. Інколи доводиться працювати до ночі, а то й у вихідні, адже ніхто не зробить нашу роботу за нас. Фінансування, винагорода за роботу — це болючі питання для системи. На початку року хоча б премії давали, надбавки. Було легше. Зараз виплачують саму ставку. Але, як не дивно, це не впливає на якість роботи та ставлення до праці.

— Як при цьому утримати кваліфікованих кадрів?

— Дійсно, плинність кадрів в нас — це велика проблема. Я вам навіть не назву точної кількості людей, які за рік влаштувалися і звільнилися лише з нашого відділу. Звісно, люди шукають роботу, де більша зарплата, де є змога кар'єрного росту.

— А в апараті суду такого зростання не відбувається?

— Ріст в межах апарату дуже відносний. Але багато з тих, з ким я починала працювати, тепер працюють суддями, хтось уже став головою суду. Хтось знайшов себе у приватній практиці, обравши роботу нотаріуса чи адвоката, хтось пішов у політику або відкрив свій бізнес. Робота в суді — це школа, яка дає колосальні знання. Ти вже знаєш, як правильно оформити правочин, у якій ситуації яку норму закону застосувати, як правильно вести бізнес, як укладати договори, де на тебе можуть чекати підводні камені. Це неабиякий досвід, безцінний.

— А вам ніколи не хотілося стати суддею?

— Коли починала працювати, звісно, мріяла про це. Зараз — ні. Мені дуже подобається те, що я роблю на своєму місці. Це надзвичайно цікава і корисна робота. І я не відчуваю себе працівником «другого сорту» порівняно із суддею. Адже ми разом працюємо на один результат. Без тісної співпраці кожної окремої ланки, хто б це не був — голова суду, начальник відділу, спеціаліст, секретар чи суддя, — продуктивна, результативна праця неможлива. І кожному з нас потрібно це усвідомлювати. Ми, співробітники апарату, ніколи не відчуваємо якогось зверхнього ставлення до себе суддів. Мабуть, це заслуга нашого керівництва.

Довідка. Із звернення голови Ради господарських судів України А.С. Ємельянова до прем'єр-міністра України М.Я. Азарова: «Розмір посадових окладів спеціалістів, секретарів, помічників апарату суду підвищувався в зв’язку зі збільшенням розміру мінімальної заробітної плати відповідно до ст. 3 Закону України «Про оплату праці» та на даний час складає 1147,00 грн, а розмір оплати інших працівників апарату суду не змінювався. Працівники апаратів апеляційних та місцевих господарських судів п’ятнадцяти різних посад, починаючи від спеціаліста до помічника голови суду, отримують однакову заробітну плату, незважаючи на суттєві відмінності в їх освіті, службових обов’язках та рівні відповідальності. Такий стан порушує норми ст. 6 Закону України «Про оплату праці», порушує міжпосадові співвідношення розмірів посадових окладів працівників апаратів судів різних посад, встановлені постановою Кабінету міністрів України від 09.03.2006 р. №268, порушує вимоги ст. 33 Закону України «Про державну службу», оскільки зрівнює в оплаті праці державних службовців з різними складністю та рівнем відповідальності виконуваних службових обов'язків».