Венеційська комісія: Навіть кваліфоцінювання має розглядатися як виняткове і здійснюватися за гарантій захисту суддів

У Висновку Венеційської комісії стосовно конституційних змін у частині «Правосуддя» ідеться, зокрема, про таке.

Набрання чинності обвинувальним вироком стосовно судді «в будь-якій кримінальній справі, незважаючи на її серйозність» в проекті передбачалося як підстава для припинення його повноважень. В новій редакції пункту уточнено, що обвинувальний вирок має стосуватися вчинення ним злочину. «Припускаючи, що таким чином виключені принаймні незначні кримінальні правопорушення, ця зміна є схвальною», — зазначено у висновку.

Венеціанка з ентузіазмом підтримала «довгоочікувану зміну системи призначення українських суддів»: судді більше не обиратимуться Верховною Радою, вони призначатимуться президентом за поданням Вищої ради правосуддя, на конкурсних засадах. Таким чином, унеможливлено здійснення впливу парламенту на судову систему, що становило загрозу як для суддів, так і для судової системи в цілому. «Президент зберігає церемоніальну роль: призначає кандидатів за поданням Вищої ради правосуддя, яке є обов’язковим для президента». Обізнані з українськими реаліями експерти зазначають, що розв’язання питань можливих затримок та блокувань призначень президентом слід вирішити на рівні закону.

У попередньому висновку наполегливо рекомендовано позбавити президента повноважень щодо звільнення суддів, аргументуючи це тим, що після призначення суддів будь-які зв’язки між суддею та політичними органами мають бути розірвані. У законодавчої та виконавчої влад не повинно бути жодної можливості навіть для суто символічного втручання.

Для посилення довіри, що є необхідним у демократичному суспільстві, суди мають не лише бути незалежними, але й мати незалежний вигляд.

У доопрацьованій редакції враховано цю рекомендацію, і повноваження щодо звільнення суддів не належать президентові, а передані Вищій раді правосуддя. Схвалюючи таку поправку, Венеційська комісія наголошує: якщо метою є досягнення насправді незалежного правосуддя, то всі рішення щодо кар’єри судді (просування, переведення, звільнення) повинні ухвалюватися Вищою радою правосуддя, а не політичними інституціями. Для уникнення будь-якого неправильного тлумачення Венеційська комісія рекомендує уточнити, що Вища рада правосуддя має повноваження ухвалювати рішення про звільнення судді з посади, а також щодо переведення суддів та їх просування по службі.

Європейські експерти наголосили у Висновку: «У теперішніх українських реаліях участь президента у переведенні суддів та просуванні їх по службі може бути прийнятною у вигляді перехідних заходів, запроваджених на обмежений період із міркувань національної безпеки». Зважаючи на те, що теперішні реалії триватимуть ще невизначений час, а міркування національної безпеки часом трактуються надзвичайно довільно.

Венеційська комісія та Генеральний директорат із прав людини та верховенства права Ради Європи врахували роз’яснення української влади щодо потреби вибору між звільненням усіх суддів та надання їм права повторно подавати свої кандидатури на посади судді чи їх оцінювання відповідно до процедури, запропонованої законом.

Венеційська комісія та Директорат висловили думку, що може бути необхідним та виправданим вжиття виняткових заходів для викорінення корупції та некомпетентності у судовій владі, що є результатом політичного впливу на процедуру призначення суддів у попередній період, але звільнення усіх суддів, призначених протягом певного проміжку часу, не стане належним вирішенням проблем, визначених владою. Навіть кваліфікаційне оцінювання, передбачене у пункті 6 Перехідних положень, має розглядатися як повністю виняткове і проводиться за умови дотримання надзвичайно суворих гарантій для захисту суддів, які відповідають своїм посадам, і що це питання має розглядатися на підставі більш детальної та суттєвої норми права та вимагатиме конституційної основи.

«Звільнення всіх суддів, за виключенням виняткових ситуацій, таких, як конституційний дисконтуітет, не відповідає європейським стандартам і принципу верховенства права. Крім того, заміна всіх суддів (понад 8000) не буде можливою без шкоди для подальшого відправлення правосуддя. У разі реорганізації окремих судів, зацікавлені судді повинні мати можливість піти у відставку або пройти прозорий конкурс на нову посаду», — йдеться у Висновку.

Венеційська комісія зазначає: незрозуміло, чи це перехідне положення Конституції України має на меті не лише конституційне закріплення процедури оцінювання, передбаченої пунктом 6 Перехідних положень закону «Про забезпечення права на справедливий суд», але й процедури перевірки, передбаченої законом про відновлення довіри до судової влади, чи процедури люстрації, визначеної законом про очищення влади. Венеційська комісія вважає, що наявність декількох паралельних процедур є досить проблематичною, оскільки оцінювання професіоналізму, етичності та доброчесності суддів може бути лише винятковим заходом, який вимагає надзвичайної обережності: паралельне виконання різних процедур, здійснюваних різними органами, навряд чи забезпечить дотримання найвищих гарантій для тих суддів, що відповідають цим критеріям. Венеційська комісія зауважує, що виняткові заходи мають бути обмежені у часі та здійснюватися швидко і ефективно.