ВККСУ встановила, чи мав голова Вищої ради правосуддя Бенедисюк російське громадянство

Під час співбесіди у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України було поставлено крапку в питанні щодо українського громадянства голови Вищої ради правосуддя (ВРП) Ігоря Бенедисюка.

Відповідаючи на запитання щодо того, коли він втратив російське громадянство, Бенедисюк заявив, що громадянства РФ ніколи не отримував.

«Тому повідомити, коли його втратив, теж не можу, — наголосив Бенедисюк. — Можу зазначити, що я громадянство України підтвердив в листопаді місяці, відповідна довідка є в матеріалах справи, але вважаю, що я його лише підтвердив, а тому завжди мав…»

Питання громадянства були предметом дослідження під час розгляду дисциплінарної скарги члена Громадської ради доброчесності Романа Маселка стосовно Бенедисюка. Ухвалою члена Третьої дисциплінарної палати ВРП від 28 січня 2019 року скаргу залишено без розгляду та повернуто скаржнику.

За словами Бенедисюка, інформація про нібито наявність у нього російського громадянства ґрунтується на припущеннях та невірній оцінці відомостей з його біографії — з серпня 1991 року по квітень 1994 року він дійсно перебував на посаді судді 37-го військового суду Далекосхідного військового округу, куди був призначений після закінчення у 1991 році Військового інституту Міністерства оборони СРСР за військово-юридичною спеціальністю. Однак на момент його призначення ще не було закону РРФСР «Про громадянство РРФСР» від 28 листопада 1991 року, згідно з яким «реєстрація громадян РРФСР та видача їм відповідних документів розпочинається з 1 березня 1992 року».

До того ж, ст. 10 цього закону встановлювалося, що документами, котрі підтверджують громадянство РРФСР, є посвідчення особи або паспорт громадянина Російської Федерації, а до їх отримання — свідоцтво про народження чи інший документ, який би підтверджував обставини, що вказують на громадянство.

Бенедисюк наголошує, що жодних документів, які підтверджували б російське громадянство, не отримував, оскільки, згідно з вимогами закону РРФСР «Про загальну військову повинність», військовослужбовці під час проходження служби мали лише облікові військові документи — військові квитки чи посвідчення офіцера, котрі не містили відміток та граф про наявність громадянства.

14 лютого 1992 року набула чинності угода між державами-учасниками співдружності незалежних держав (СНД), до котрої увійшла більшість республік колишнього Радянського Союзу, про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби чи членів їх сімей. Згідно з цією угодою та нормами міжнародного права, звільненим з військової служби особам та членам їхніх сімей зберігалося громадянство держави-учасниці співдружності, яке вони мали до призову або до вступу на військову службу.

Бенедисюк призивався на військову службу з території України, а саме Житомирської області. До призову він також постійно проживав в Україні. В листопаді 1993 року підтверджено набуття ним громадянства України відповідно до вимог Закону «Про громадянство України» від 8 жовтня 1991 року.

Ст. 2 цього закону встановлює, що громадянами України є особи, які працюють за державним направленням, проходять військову службу або навчаються за межами України за умови, що вони проходили чи довели, що постійно проживали її території, не перебувають у громадянстві інших держав, не пізніше ніж через рік після набрання чинності цим законом, виявили бажання стати громадянином України. Бенедисюк був призначений на військову службу в суді Далекосхідного військового округу ще до прийняття цього закону.

Відповідна обставина підтверджується листом головного управління Міграційної служби України в Києві від 7 серпня 2018 року.

Зазначається, що з часу проголошення незалежності нашої країни Бенедисюк намагався домогтися переведення для проходження служби в українській армії, про що свідчить наявність його звернень до органів різного рівня України та Росії. Однак судді військових судів як СРСР, так і України мали статус військовослужбовців та носили військову форму, тому питання їх переведення через складність відповідних процедур мало тривалий характер.

Нагадаємо, восени 2017 року Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК) внесло припис Бенедисюку про порушення вимог законодавства щодо етичної поведінки.