Російський солдат здався в полон дрону після того, як його поранені колеги скоїли суїцид

Росіянин Анітін — єдиний, хто вижив у його підрозділі на передовій у Бахмуті після скиду з українського безпілотника. Він почав сигналізувати камері дрона, щоб здатися українським пілотам. Під вогнем своїх же він зумів добігти до українських позицій.

Історію російського полоненого розповідає WSJ.

30-річний Руслан Анітін, худорлявий чоловік із залисинами, навчався на ветеринара і не очікував, що опиниться посеред війни. Коли минулого року 24 лютого росія вдерлася в Україну, він працював наглядачем у виправній колонії. Тоді Анітін думав, що в Україні воюватиме лише професійна армія.

Ситуація змінилася у вересні 2022 року, коли росія після низки втрат почала мобілізувати мирних жителів. Якось чоловікові зателефонували, щоб він з’явився до місцевого військкомату. Там йому сказали зібрати вдома речі і приходити наступного ранку, інакше загрожує в’язниця за ухилення. Анітін пішов, залишивши вдома дружину та трирічну доньку.

Мобілізованим видали умундирування та гвинтівки радянських часів. За словами Анітіна, за тижні тренувань вони мали лише два шанси вистрілити зі зброї. Не минуло місяця, як чоловіка відправили до України.

Його підрозділ займався охороною та будував у Луганську укріплені позиції. Кілька місяців боїв не було, але на початку травня командир взводу сказав, що вони прямують до Бахмута. Анітіна та інших новобранців відвезли військовою вантажівкою до лісу за кількасот метрів від лінії фронту.

Їм наказали просунутися в систему траншей, близьких до українських позицій, сховатися і сидіти там. Близько години ночі боєць «Вагнера» вивів їх до найближчої траншеї, де вони одразу потрапили під мінометний обстріл, що тривав 40 хвилин.

Боєць «Вагнера» попередив, що якщо чоловіки відмовляться виконувати завдання чи почнуть відступати, їх розстріляють.

Втекти від обстрілу всього за 200 м від українських позицій було складно. Зрештою Анітін та його колега Іванов знайшли нори у стінах траншеї. Вони залізли всередину, щоб сховатися.

Невеликі безпілотники китайського виробництва із чотирма пропелерами були постійною загрозою. Вони надсилали українським військовим живе відео, яке коригувало накази української артилерії. Деякі з них скидали розривні снаряди у траншею.

Вранці Іванов та Анітін були поранені вибухом, Іванов почувався особливо погано. Анітін знайшов рацію та викликав на допомогу командирів. Але відповіді не було.

Іванов вирвав чеку з ручної гранати і підірвав її поруч із головою. Третя людина в їхній групі була тяжко поранена. За словами українців, пізніше він застрелився з власної гвинтівки.

Анітін залишився сам. Обстріли дронів та мінометів тривали весь день. Близько 17.00 в Анітіна вже не залишилося сил, і він думав, що «залишиться в цій траншеї назавжди».

Потім йому спала на думку ідея здатися дрону.

Він підвівся без гвинтівки і махнув рукою, щоб зупинити атаку. Висохлий і змучений, Анітін схрестив руки над головою і, дивлячись у дронову камеру, зчепив долоні разом, просячи припинити бомбардування. На відео, записаному дронами, видно, як він проводить пальцем по шиї та киває головою — це заклик до українців не вбивати його, якщо він здасться.

Обличчя Анітіна було показано на екрані командного пункту 92 механізованої бригади України за кілька км від нього. Полковник Павло Федосенко порадився з іншими офіцерами та передав по рації наказ пілотам спробувати взяти його живим.

Пілоти українських безпілотників спершу поставилися до знаків Анітіна з підозрою, бо побоювалися пастки. Штурмовий безпілотник уже мав намір вбити Анітіна, за словами його пілота, 26-річного українця з позивним Боксер.

Але коли Боксер побачив Анітіна, який благав зберегти йому життя, то вирішив перервати свою місію і кинув гранату недалеко від своєї позиції.

Українські офіцери на командному пункті наказали Боксеру вийти на зв’язок із росіянином.

Пілот дістав маркер зі своєї аптечки та написав російською на упаковці від їжі:

Здавайся, йди за дроном.

Для ваги він наповнив пакет землею та прикріпив його на дрон, щоб скинути російському солдатові.

Прочитавши записку, Анітін жестами показав, що погоджується здатися в полон.

Тоді дрони повели його через траншеї, прикриваючи від росіян, які відкрили по Анітіну вогонь.

Менш як за тиждень українські війська захопили траншею, де був Анітін та інші новобранці. Той уже ділив камеру у слідчому ізоляторі на Харківщині з трьома іншими полоненими.

У розмові з WSJ 19 травня Анітін сказав: попри те, що йому загрожує в’язниця, якщо він повернеться до росії в рамках обміну полоненими, повернутися — це єдине, що він зараз хоче.

Нехай мене закривають. Я хотів би повернутися додому, до своєї сім’ї, і ніколи не переживати більше, ніж я бачив тут.