Доісторичні ліси в Європі були не такими, як вважалося — учені

Європу у часи до того, як поява людей порушила природну рівновагу, уявляють як континент, покритий щільними темними лісами, де світлолюбні види, такі як дуб, і низькорослі види, такі як ліщина та тис, були рідкісними.

Проте нове дослідження учених з Орхуського університету (Данія) свідчить, що все було зовсім не так, повідомляє видання EurekAlert.

Учені на основі пилку реконструювали поширеність дуба, ліщини та тиса у двох ключових періодах:

• останньому міжльодовиковому періоді (129−116 тис. років тому);
• ранньому і середньому голоцені (8,7−5,7 тис. років тому).

Ці види були обрані, оскільки їхні особливості можуть розповісти про те, як саме були структуровані лісові масиви в минулому:

• ліщина показує більш сильніше виробництво пилку і квіток на освітлених сонцем ділянках;
• дуб енергійно відновлює зростання після обскубування;
• тис, хоч і тіньовитривалий, вимагає напіввідкритих умов, щоб уникнути конкуренції з боку більш високих дерев;
• тис також надзвичайно чутливий до вогню, але може співіснувати з великими видами мегафауни, такими як коні, бики або, ймовірно, навіть більші тварини через свою високу токсичність, яка запобігає активному обскубуванню.

Фактично всі три види мають тенденцію до меншого поширення у високих тінистих лісах. Проте результати показали, що європейські дикі ліси якраз були на них багаті.

Ці види говорять нам про те, що в давніх лісах не рівномірно домінували високі дерева, які давали тінь, а, ймовірно, ліси складалися з динамічного поєднання відкритих, напіввідкритих і закритих ділянок, що забезпечувало високу різноманітність середовищ існування, — зазначають учені.

За словами дослідників, отримані результати свідчать, що не природні пожежі чи кліматичні режими спричиняють відкритість лісових ландшафтів — провідну роль тут відіграють великі травоїдні тварини.

Чутливість тису до вогню підкреслює це, оскільки він не зміг би процвітати в пожежонебезпечних системах, але вижив у давніх лісах, де травоїдні тварини, ймовірно, підтримували динамічність і відкритість лісів, — зазначають дослідники.

Таким чином, напіввідкриті ліси, ймовірно, відігравали вирішальну роль у біорізноманітті Європи, створюючи середовище існування для видів, пристосованих до різноманітних умов. У сучасних умовах такі ліси можуть сприяти стійкості до зміни клімату та збереженню біорізноманіття.

Оскільки ми стикаємося з глобальними викликами, такими як підвищення температури, екстремальні кліматичні явища та збільшення кількості шкідників дерев, створення динамічної, різноманітної лісової мозаїки, ймовірно, забезпечить більш надійні екосистемні функції та переваги для біорізноманіття, ніж звичайні густі лісові насадження", — наголошують учені.

Джерело: EurekAlert